Світовий ринок на другій стадії капіталізму охоплює період від промислового перевороту в Англії в кінці XVIII століття до кінця 70-х років ХІХ століття, коли світова капіталістична торгівля набула досить розвинених рис. Для цього етапу характерна перемога машинного виробництва в Англії і встановлення ним промислової і торгової гегемонії. Світовий ринок виходить із свого початкового стану і починає складатися як категорія капіталізму.
Вирішальну роль на світовому ринку починає відігравати промисловий капітал .який підкоряє собі торговельний капітал. Основою міжнародного товарообороту стає вивіз товарів могутньої капіталістичної промисловості Англії і ввіз нею сировини і продовольства. В 60-70-і роки ХІХ століття визначальною ознакою світового ринку стає остаточне закріплення господарюючої ролі промислового капіталу в господарському житті головних розвинутих капіталістичних країн, особливо США і Німеччини, промисловість яких за рівнем свого розвитку почала наздоганяти Англію.
Корпоративна стадія капіталізму охоплює період з 80- років ХІХ століття і до наших днів, коли здійснився перехід від капіталізму вільної конкуренції окремих підприємств до різних форм господарювання корпорацій. На цьому етапі завершилося формування всеохоплюючого світового ринку на основі утворення єдиної капіталістичної системи господарства і всесвітнього господарювання фінансового капіталу. Більш всього нас цікавить розвиток світового капіталістичного ринку в ХХ столітті. Розглянемо найбільш характерні риси світового ринку на цьому етапі його розвитку.
Перша характерна риса визначається товарною природою капіталізму. Вона полягає в тому, що економічні зв’язки між окремими країнами здійснюються за принципом зручності, прибутковості. Світовий капіталістичний ринок відіграє велику роль у підвищенні норми прибутку підприємств промислово розвинутих країн за рахунок підсилення експлуатації економічно відсталих країн.
Другою характерною рисою світового капіталістичного ринку є анархія виробництва і конкуренції. Якщо в кожному окремому підприємстві виробництво здійснюється планомірно, то в масштабі всієї капіталістичної країни і у світі в цілому воно протікає анархічно. Розподіл засобів виробництва між галузями економіки відбувається стихійно. Визначальним фактором галузевого розміщення товаровиробників є прагнення кожного з них вкласти капітал у ту сферу діяльності, де норма прибутку вища. В результаті такого розподілу засобів виробництва в країнах виникає диспропорція. Анархія на світовому капіталістичному ринку і його нестійкість ще більше підсилюються у зв’язку з тим, що прагнення капіталу до безперервного розширення виробництва зустрічає на своєму шляху вузькі рамки платоспроможного попиту багатьох імпортуючих країн.
Світовому ринку завжди була притаманна гостра конкурентна боротьба між підприємствами окремих країн. Зараз боротьба йде між США та Японією. В наш час, в епоху корпоративного капіталізму на світовому ринку практично неподільно господарює ТНК, які підтримуються національними урядами і блоками держав. Саме ці учасники міжнародних економічних відносин здійснюють економічний розподіл світового ринку.
Суттєвою четвертою рисою сучасного світового ринку є також те, що в систему зовнішньої торгівлі втягуються також країни, які знаходяться на самих різних ступенях розвитку товарного виробництва. Це обумовлене різними історичними строками виникнення капіталізму в різних країнах і регіонах і з нерівномірними темпами його розвитку.
В ХХ столітті світовий ринок пережив кілька глибоких криз. Перша з них була пов’язана із світовою війною 1914-1918 років, історичні наслідки якої вплинули на весь хід подальшого розвитку світового господарства. Війна привела до тривалого і глибокого порушення міжнародного товарообміну. Лише до 1924 року фізичний об’єм товарообороту на світовому ринку досягнув довоєнного рівня.
Наступна глибока криза світового капіталістичного ринку виникла після закінчення Другої світової війни, яка до основи потрясла всю структуру міжнародних економічних відносин. Але після 1945 року відродження міжнародного товарообороту відбулося порівняно швидко, ніж після Першої світової війни.
В післявоєнний період світовий ринок зіткнувся з новими труднощами, пов’язаними із розпадом колоніальної системи імперіалістичних держав. Підйом національно-визвольної боротьби привів до завоювання країнами Азії та Африки політичної незалежності, що підірвало базу економічно, промислово розвинених країн, які зіткнулися там зі зростаючими труднощами збуту своїх товарів і вивозу капіталу.
В цей період спостерігався майже безперервний процес прискорення експорту. Так, середньорічні темпи його приросту в 1950-х роках становили 6 %, в 60-х роках – 8.2 %, а в 1970-73-х роках – 9.4 %.
Одна із відмінних рис сучасного світового ринку полягає в тому, що промислово розвинуті держави приймають все більш серйозну участь у проведенні міроприємств із захисту національних ринків від імпорту товарів і форсування експорту своєї продукції. Мова йде про відродження політики протекціонізму, яка була властива мануфактурному періоду розвитку капіталізму і ранньої стадії машинного періоду.
В другій половині ХХ століття виникають регіональні економічні блоки промислово розвинутих країн, які стали на шлях створення інтеграційних угрупувань – ЄС, ЕАСТ. Держави, які розвиваються, створюють свої економічні об’єднання, наприклад, в 1975 році створена ЛАЕС – Латиноамериканська Економічна Система, регіональна економічна організація країн Латинської Америки і басейну Карибського моря.
Між учасниками інтеграційних угрупувань поступово ліквідуються всі торгово-економічні перепони, але зате по відношенню до третіх країн відбувається уніфікація митних податків та іншого роду перешкоди. Ці міроприємства представляють собою новий тип монополізації світового капіталістичного ринку. Економічною основою таких блоків є об’єктивне прагнення підвищити ефективність у різних секторах світового господарства.
Але, не дивлячись на ріст монополізації під прапором регіональної лібералізації, характерним моментом у розвитку світового ринку є те, що все більшого розвитку одержують міжнародні державні форми його регулювання. До таких форм можна віднести Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
Фактори, які визначають розвиток сучасного світового ринку.
На сучасному світовому ринку посилилась конкурентна боротьба, почали з’являтися нові її методи. Значну специфіку в нові види конкурентної боротьби на світовій арені вносить Науково-технічна революція. За останні роки корпоративний каптал все більш активніше переносить центр конкурентної боротьби із області цін в такі сфери, як новизна і технічний рівень виробів, якість їх виготовлення.
Крім того, на світовому ринку появилися нові обставини, які суттєво впливають на конкурентоспроможність окремих видів продукції. Мова йде про адаптацію багатьох видів машин до умов енергетичної кризи.
Одночасно з покращенням якості виробів відбувається удосконалення системи збуту. В наш час продажа обладнання великих міжнародних корпорацій відбувається через посередництво зарубіжних філіалів і підконтрольних підприємств, вони широко залучають ними іноземні фірми до збуту і технологічного обслуговування своєї продукції, яка експортується на зовнішній ринок.
Однією із значних форм збуту експортованої продукції стало використання місцевих фірм-агентів. Використання таких фірм не потребує великих інвестицій, створення власної збутової мережі на території відповідних країн, оскільки використовується матеріально-технічна база фірм-агентів, включаючи складську і торгову мережу корпорації використовують нову форму роботи по вирішенню проблем ринку. Вона отримала назву маркетинг і полягає в тому, що компанії розробляють довго- і короткострокові плани виробництва, нові види машин, вивчають ринок, складають довгострокові прогнози його розвитку.
Поряд із звичайними експортно-імпортними операціями за останні два десятиліття на світовому ринку широкого розповсюдження набула практика збуту і купівлі товарів на аукціонах, біржах і торгах.
Міжнародний аукціон – це спосіб продажу окремих партій товарів, які по черзі виставляються для огляду і вважаються проданими тому покупцеві, який запропонував найвищу ціну.
Біржа – організаційна форма оптової, в тому числі міжнародної торгівлі масовими товарами, які володіють стійкими і чіткими якісними параметрами (товарна біржа), чи систематичних операцій по купівлі-продажу цінних паперів ,золота, валюти (фондова біржа).
Що стосується торгів, то вони представляють собою таку форму торгівлі, коли покупець машини, транспорту чи обладнання оголошує про свій намір закупити продукцію чи видати замовлення на будівництво і запрошує фірми, які бажають запропонувати свої товари чи послуги.
Таким чином, ми бачимо, що різке загострення конкуренції на світовому ринку, ріст монополізації торгівлі, підвищення вимог до техніко-економічних показників товарів підштовхують капіталістичні фірми ще більше активізувати роботу по удосконаленню виробництва, створювати власні чи змішані торгові фірми за кордоном. Особливу активність в цьому за останні роки проявляють японські і західноєвропейські фірми.
Література.
1. Макконелл К.Р., Брю С. Экономикс.
2. Фоминский. Основы внешнеэкономических знаний.
3. Семенов К.А. Международные экономические отношения.