Міністерство науки та освіти України
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра географії
Реферат
Геополітика та геостратегія України
Виконав студент
5-го курсу групи Г/Б-2
Братішко Андрій
Луганськ 2004
Зміст
Вступ.
Глава 1. Співробітництво з країнами Європейського союзу.
Глава 2. Зовнішньополітичні відносини з Росією.
Глава 3. Стратегічне партнерство з США.
Глава 4. Україна та міжнародні організації
Висновки.
Література.
Вступ
Тому в успішному вирішенні завдань державотворення і розвитку держави одним з першочергових завдань є формування незалежної зовнішньої політики. Водночас ефективна зовнішня політика можлива лише при об'ємному баченні світу, постійній аналітичній роботі, відмові від імпульсивних рішень. Інтереси народу, держави мають бути визначальними в політиці Незалежність, як відомо, стає реальною цінністю лише тоді, коли вона сприяє створенню кращих умов життя народу, забезпечує реальні права і свободи людини, процвітання, Незалежність України має бути наповнена реальним змістом, тобто мати стійке підґрунтя, насамперед, економічне! Отже, міцна економічна основа є важливим чинником забезпечення незалежної зовнішньої політики. Водночас зовнішня політика, своєю чергою, може і повинна бути важливим чинником вирішенні економічних завдань, оскільки однією з основних і функцій є створення сприятливих зовнішньополітичних умов для налагодження всебічного співробітництва з іншими країнами} в тому числі і в економічній сфері. Взагалі, функції і завдання зовнішньої політики є надзвичайно багатоманітними. Це передовсім:
*підвищення авторитету і зміцнення міжнародних позицій держави;
*забезпечення національної безпеки країни,:
територіальної цілісності і недоторканності; о створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації внутрішньополітичних цілей і завдань:
*активне співробітництво і взаємодія з усімсуб'єктами світового політичного процесу з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед, збереження цивілізації;
*участь у міжнародних інтеграційних процесах зокрема у сфері економіки, у міжнародномуподілі праці і пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами і духовними цінностями:
*спільний з іншими суб'єктами міжнародноїспілкування захист прав людини;
*об'єднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму;
Виходячи з аналiзу сучасної геополiтичної ситуацiъ, розстановки сил на мiжнароднiй apeнi, своїх об'єктивних можливостей i геополiтичного положення, Укpaїнa має реальнi передумови угвердитися в ролi регiонального полiтичного лiдера. Для цього, разом з урахуванням закономiрних амбiцiй i нацiональних iнтepeciв, їй треба поступово посилювати конструктивний вплив на загальну ситуацiю в реrioнi. Важливу роль туг може вiдiграти активне cniвробiтництво й лiдерство України у Балто-Чорноморському napтнеpcтвi. 3 огляду на своє геостратегiчне положення, Yкpaїнa є природним посередникоммiж регiонами Балтiйського i Чорного мopiв. Розширення зв'язкiв мiж Пiвднем i Пiвнiччю €вpопи сьогоднi настiльки вiдповiдає потребам часу, щоза пасивностi України роль посередника може перебрати на себе iнша держава. Спiвробiтництво по вici Північ-Пiвдень сприятиме змiцненню безпеки в частинi €вропи мiж Балтiйським i Чорним морями. Це надзвичайно важливо для України як у полiтичному, так i в економiчному аспектах.
Незалежність України об'ективно потрiбна новiй Європi, новiй системi континентальних мiждержавних вiдносин. Без неї неможливе створення системи колективної безпеки в Євponi, що, безперечно, є фактором пiдвищення iнтepecy донеї. Але поки щоУкpaїнa, як зауважував з цього приводу М. Михальченко ще не «міст», не «санiтарний кордон», а тим бiльше не «центр» якихось спiвтовориств. Поки що, Українa - лiмiтроф для Росiї i Європи, промiжний цивiлiзацiйний простiр мiж захiдною i росiйськоєвразiйською цивiлiзацiями, причому лiмiтроф з подвiйною оцiнкою. Для Європи (нaтiвcької) східні кордони України є лiнiєю розлому мiж Європою i Росiєю... А Росiя вбачає в захiдних кордонах України лiнiю розлому мiж НАТО та СНД - простором, який вважає «зоною своїх особливих iнтepeciв». Для того, щоб не бути марионеткою у чужих іграх, потрiбнi глибокi полiтичнi й економiчнi трансформацil в укpaїнcькoму суспiльствi, перетворення Украlїни на європейську державу не тiльки за мicцeм географiчного положення, а й за вiдповiдними стандартами внугрiшньої та зовнішньої стабiльностi. Для цього потрiбне чiтке визначення геополiтичних прiоритетiв i таке ж чiтке самовизначення як cувepeннoі держави iз власними геополiтичними i нацiональними iнтересами. Вирiшення цих завдань передбачає вироблення науково обгрунтованої геостратегії, одним iз головних принципiв якої є принцип.багатовекторностi.
Отже, Укpaїнська геостратегiя має грунтуватися на чiтко визначених геополiтичних прiоритетах i жорстко окресленому колi стратегiчних партнерiв. Виходячи особливостей геополiтичного положення України М. Михальченко вважає, що Україна має визначитися як у прiоритетному в одному iз трьох можливих геостратегiчних напрямiв: або обрати шлях до європейськоro спiвтовариства, або забезпечити гарантiI незалежноro розвитку як вiд Заходу,так i вiд Росiї, або ж обрати позицiю динамiчної piвноваги мiж Сходом i Заходом, яка пiдтримується мiжнародним спiвтовариством i є, на йоro думку, найбiльш перспективною.
Дещо iнакше визначає сутність сучасної Української геостратегії С.Пирожков, який вважає, що у XXI ст. для України будуть актуальними тaкi завдання:
у короткостроковому плані
- недопущення iзоляцiї на основних стратегiчних напрямах (США, Європа, Азiя);
у середньостроковому плані
- сприяння формуванню регiональних систем
- безпеки i спiвробiтництва в сусiднiх perioHax;
- iнтеграцiя в мiжнароднi економiчнi i полiтичнi структури;
- участь в урегулюваннi мiжнародних конфлiктiв, боротьбi з мiжнародним тероризмом i злочинністю у вирішенні єнергетичної та інших глобальних проблем.
у довгостроковому плані
- збереження i змiцнення позицiй нашої держави у свiтовiй полiтицi;
- активна участь у формуваннi демократичної глобальної системи мiжнародного порядкуll.
Глава 1.Співробітництво з країнами Європейського союзу.
Сьогодны Україна вuзначuла як однозначну cвою стратегiчну мету iнтеграцiю до Європейського Союзу. Прагнення України до повномасштабної участi у полiтuчному та економiчному жuттi Європи логiчно вuплuває з геополiтuчного положення йicmopї нашої державu. Як одна з найбiльших кpaїн континенту України об'ективно приречена бути важливим чинником тих процесiв, що вiдбуваються в Європi i не може залишатися осторонь тих динамiчних iнтеграцiйних процесiв, якi сьогоднi визначають їїобличчя.
Будучи в геополiтичному вимiрi європейською державою, Україна заiнтересована також у процесах, що сприяють зміцненню регіональної безпеки, стабiлiзацiї та розширенню структур колективної безпеки в Європi. До стратегiчних iнтepeciв України в Європi належать необхiднicть технологiчної модернiзацiї вiтчизняного виробниuтва, можливість оволодіння наукомісткими технологіями, адже національна стратегія розвитку, заснована на традиційному індустріальному характері, сьогодні вже неприйнятна, навіть більше, вкрай небезпечна.
Для європейських країн Україна є потенційним партнером, і не лише з політичної точки зору, як важливий фактор формування системи колективної безпеки на континенті, а й з економічної — як великий споживчий ринок, джерело відносно дешевої робочої сили, як країна з невикористаним повною мірою інтелектуальним, науково-технічним і виробничим потенціалом.
Слід зауважити, що перспективи входження України в європейський інтеграційний процес залежать, насамперед, від неї самої, від того, наскільки радикально і швидко в ній відбуватимуться демократичні перетворення в усіх сферах життєдіяльності, наскільки рішуче здійснюватиметься реформуванняїїекономіки. Інтеграція економіки України в європейський простір вимагає також створення особливого «інвестиційного середовища» для залучення й утримання у країні глобальних високотехнологічних інвестицій, реінвестування отримуваних прибутків.
Ключовими критеріями, що впливають на роль нашої держави у новітній європейській спільноті, мають бути: відкрите громадянське суспільство, ефективне функціонування ринкової економіки, верховенство права, цивільний демократичний контроль над військовою сферою, послідовність і передбачуваність у зовнішній політиці. Наших стратегічних партнерів на Заході непокоїть високий рівень невизначеності щодо перспектив реформування господарської системи, політична нестабільність у країні, недосконалість законодавства, відсутність достатніх гарантій приватної власності, розгул корупції, невирішеність багатьох соціальних проблем, недостатня розвиненість демократичних інститутів, відсутність належної системи гарантії прав і свобод громадян.
З іншого боку доводиться констатувати, то прагнення України до європейської інтеграції, що перетворилося на магістральний напрям української зовнішньої політики, не зустрічає відповідної очікуваної реакції з боку країн—членів ЄС не лише внаслідок невирішеності в Україні багатьох проблем демократичної трансформації, а й тому, що в їхній позиції виявляються елементи певної байдужості щодо перспектив входження України до європейських структур.
Геополітичні реалії не дають можливості Україні зосереджуватися лише на європейському геополітичному векторі. Визначена стратегічна мета не применшує можливість інших пріоритетних напрямів, а саме — розвитку дружніх і партнерських відносин з Росією та поглиблення стратегічногопартнерства із США.