Смекни!
smekni.com

Гуманітарна діяльність Організації Об’єднаних Націй (стр. 1 из 7)

План

Вступ. 2

Розділ 1. Характеристика гуманітарної діяльності в контексті миротворчих заходів ООН.. 5

1.1 Створення, функції, завдання Організації Об'єднаних Націй (ООН) 5

1.2 Ограни та управління ООН з прав людини, як головні у гуманітарній діяльності 11

1.3 Еволюція миротворчої діяльності ООН. Гуманітарні інтервенції 15

1.4 Гуманітарна інтервенція, як засіб врегулювання збройних конфліктів. 17

1.5 Особливості та напрямки гуманітарної діяльності ООН.. 24

Розділ 2. Форми та методи гуманітарної діяльності ООН у врегулюванні збройних конфліктів (1990-2000 рр.) 28

2.1 Практична реалізація гуманітарної діяльності ООН в 1990-2000 рр.29

2.2 Проблема біженців та її вирішення у контексті гуманітарної політики ООН 31

Висновки. 33

Список використаної літератури. 37


Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлена підвищенням ролі та значимості гуманітарного напрямку миротворчої діяльності Організації Об’єднаних Націй протягом 90-их років XX століття.

Багато хто представляє ООН як організацію, яка займається в основному питаннями підтримки миру й безпеки. Насправді цьому присвячено менш 30% діяльності ООН, а переважно її робота пов'язана з розвитком і наданням гуманітарної допомоги. Система ООН, будучи єдиним всесвітнім інститутом по сприянню розвитку найбідніших районів світу, реалізуючи свої спеціальні програми, допомагає поліпшити життя мільйонам людей.

За допомогою цих програм система ООН надає допомогу в розмірі понад 25 млрд дол. приблизно 135 країнам щорічно: близько 5 млрд виділяється у вигляді безоплатних субсидій і понад 20 млрд - у вигляді позик. Організація надає допомогу біженцям, бідним і голодним, сприяє виживанню дітей, охороні навколишнього середовища, боротьбі зі злочинністю й поширенням наркотиків, захисту прав людини, рівноправності жінок і демократії, врегульовує збройні конфлікти за допомогою гуманітарної діяльності.

Ресурси ООН націлені головним чином на країни й народи, які у найбільшій мірі потребують допомоги. ООН нерідко є основним, якщо не єдиним, джерелом технічної й фінансової допомоги для багатьох держав, особливо, якщо в них проходять війни або збройні конфлікти.

У випадку нещастя - військового конфлікту, повені, землетрусу, посухи, неврожаю, епідемії - оперативні установи ООН негайно вживають заходів по наданню допомоги постраждалому населенню. Спеціальні підрозділи ООН по наданню надзвичайної допомоги в тісному співробітництві з гуманітарними неурядовими організаціями терміново доставляють необхідні ресурси (в основному для дітей, жінок і старих) - продовольство й медикаменти, дають їм притулок і забезпечують матеріально-технічну підтримку. Так, в 1997-1998 р. ООН надала допомогу 51 державі-члену в їхніх зусиллях по подоланню наслідків більш ніж 77 стихійних лих й екологічних катастроф.

З іншого боку, подолання гуманітарних проблем, які набули величезного масштабу в сучасних військово-політичних кризах, продиктоване не тільки гуманними поглядами. Війні, військові конфлікти, у країнах третього світу і не тільки, являють собою особливо небезпечну загрозу міжнародному миру та безпеці, справляють дестабілізуючий вплив на соціально-економічне і політичне становище сусідніх країн і цілих регіонів.

Зазвичай збройні конфлікти, супроводжується масовою загибеллю і стражданнями цивільних осіб, що вимагає швидкого втручання та надання гуманітарної допомоги. А це, в свою чергу, вимагає мобілізації багатомільйонних фінансових ресурсів. Спрямування цих ресурсів на задоволення потреб гуманітарної сфери відволікає кошти від інших програм і істотно послаблює потоки міжнародної допомоги на цілі розвитку.

Об’єктом дослідження є гуманітарна діяльність Організації Об’єднаних Націй, спрямована на вирішення складних ситуацій, що стали наслідком збройних конфліктів.

Предметом дослідження є напрямки, форми та методи реалізації гуманітарної політики ООН, вектор діяльності Організації на шляху до вирішення проблеми надання допомоги і захисту цивільного населення під час конфліктів.

Мета дослідження: на основі аналізу теоретичних досліджень в комплексі дослідити різні аспекти гуманітарної діяльності ООН та їх роль у врегулюванні військових, збройних конфліктів.

Для досягнення цієї мети, з огляду на предмет та об’єкт дослідження, було вирішено наступні завдання:

Охарактеризувати виникнення, становлення структуру та напрямки діяльності ООН;

Дати характеристику поняттю гуманітарна інтервенція, та її ролі в урегулюванні збройних конфліктів.

Проаналізувати вектори та принципи гуманітарної діяльності Організації;

Простежити методи та шляхи гуманітарного втручання ООН у числі миротворчих заходів;

Встановити позитивні та негативні сторони гуманітарної діяльності ООН у врегулюванні збройних конфліктів.

Практичне значення. Результати курсового дослідження можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі, при написанні наукових, курсових та дипломних робіт з даної проблематики, оскільки вони розширюють знання про діяльність ООН у гуманітарній сфері, її значення у міжнародних відносинах та у врегулюванні збройних конфліктів кінця ХХ ст.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (50 найменуваннь).


Розділ 1. Характеристика гуманітарної діяльності в контексті миротворчих заходів ООН

1.1 Створення, функції, завдання Організації Об'єднаних Націй (ООН)

Організація Об'єднаних Націй не тільки займає центральне місце в системі міждержавних організацій, але й відіграє виняткову роль у сучасному міжнародно-політичному розвитку. Створена в 1945 р. як універсальна міжнародна організація, що має своєю метою підтримку миру й міжнародної безпеки й розвиток співробітництва між державами, ООН поєднує в цей час 185 країн світу.

Вплив ООН на сучасні міжнародні відносини вагомий й багатогранний. Він визначається наступними основними факторами:

- ООН є самим представницьким форумом для дискусій між державами з актуальних проблем міжнародного розвитку.

- Устав ООН є фундаментом сучасного міжнародного права, свого роду загальновизнаним кодексом поводження держав й їхніх взаємин; по ньому звіряють інші міжнародні договори й угоди.

- ООН сама стала важливим механізмом міжнародної нормотворчості й займає надзвичайно особливе місце серед інших організацій - джерел міжнародного права. З ініціативи й у рамках ООН укладені сотні міжнародних конвенцій і договорів, що регулюють положення справ у найрізноманітніших сферах громадського життя.

- У принципах побудови ООН (насамперед у наданні особливого статусу постійним членам Ради Безпеки) знайшли своє відбиття об'єктивні реалії міжнародно-політичної системи, а їхня зміна стала головним стимулом для роботи, що ведеться, з реформування цієї організації [29].

- Під покровом ООН існує велика кількість міжурядових організацій, що здійснюють регулювання міжнародного життя в рамках свого функціонального призначення.

- ООН наділена винятково важливою компетенцією вирішувати питання війни й миру, у тому числі й шляхом використання збройної сили.

Штаб-квартира ООН перебуває в Нью-Йорку, де розміщені п'ять із шести її головних органів. У Генеральній Асамблеї кожна держава має один голос; вона збирається на свої регулярні сесії щорічно, а також на спеціальні й надзвичайні сесії (усього їх було 29); рішення по порядку денному (який нараховує більше 100 питань) приймаються простою більшістю голосів і не обов'язкові для держав-членів, але розглядаються як думка світового співтовариства й у цьому змісті мають значний моральний авторитет. (За час своєї діяльності Генеральна Асамблея прийняла понад 10 тис. резолюції.) Рада Безпеки складається з 15 членів; 5 з них - постійні (Росія, США, Великобританія, Франція й Китай), інші обираються Генеральною Асамблеєю на два роки. Рішення приймаються більшістю в 9 голосів з 15, включаючи співпадаючі голоси всіх постійних членів (які, таким чином, мають право вето).

При розгляді питань, пов'язаних з виникненням погрози міжнародному миру, Рада Безпеки має винятково широкі права, включаючи право вводити економічні санкції й ухвалювати рішення щодо застосуванні збройних сил.

Економічна й Соціальна Рада (ЕКОСОР) займається економічними й соціальними питаннями в рамках ООН, організовуючи обговорення відповідних проблем, виробляючи рекомендації для держав-членів, проводячи дослідження, підготовляючи доповіді, скликаючи конференції й т.п. У його склад (щорічно обновлюваний на одну третину) входять 54 держави-члена, які обирають Генеральною Асамблеєю [29].

Рада по опіці була створена для того, щоб сприяти просуванню до самоврядування й незалежності 11 підопічних територій, що існували до моменту утворення ООН; в 1994 р. остання з них (Паулу, що перебувала під опікою США) здобула незалежність, і функціонування цього органа було фактично припинене.

Секретаріат виконує адміністративні функції, складається з більш ніж 15 тис. чоловік, що є громадянами приблизно 170 країн, і очолюється Генеральним Секретарем ООН, який грає важливу політичну роль у діяльності організації й призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

Міжнародний Суд розміщається в Гаазі (Нідерланди) і складається з 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю й Радою Безпеки на дев'ятирічний строк за критеріями компетенції, а не національно-державної приналежності Сторонами в Суді можуть бути тільки держави й тільки на добровільній основі; у цьому випадку його рішення для них обов'язкові. Держава може зробити спеціальну заяву про визнання юрисдикції Суду обов'язковою, навіть і не будучи стороною в суперечці (такі заяви зробили понад 60 держав, хоча в багатьох випадках з істотними застереженнями). За час існування Суду на його розгляд було передано понад 70 спорів між державами й запитано понад 20 консультативних висновків.