Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав виявляється і в тому, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без фінансово-технічної підтримки ТНК. На постійну частку витрат, необхідних для зовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилися витрати суто політичні.
Більше того, американські ТНК продовжують фінансувати баланс і є головним джерелом збереження обміну і балансу цього обміну із зарубіжними країнами, що зміцнює американську глобальну військову і політичну позицію, тому ТНК розглядаються як важливий чинник американського економічного і політичного добробуту та глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, бояться націоналізації або певного обмеження своєї діяльності за кордоном і потребують істотної підтримки і захисту американського уряду.
Оскільки ТНК за своїм характером є міжнародно-оперуючими структурами, крім перелічених вище функцій вони виконують і функцію дипломатії у сфері зовнішніх відносин, в якій виступають як політичні агенти, маючи потужний потенціал:
1) наявність широкої мережі філій, дочірніх компаній, представництв, зв'язків, яких не має жодне дипломатичне відомство;
2) присутність ТНК в економіці приймаючих країн, у їхній інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну від офіційної дипломатії, яка діє на міждержавному рівні;
3) поширення контролю ТНК на засоби масової інформації, зв'язку, що означає володіння могутньою зброєю формування місцевої громадської думки;
4) створення в залежних країнах слухняної сили в особі представників місцевих політичних, суспільних кіл.
У структурі прямих іноземних інвестицій ТНК в економіку України за галузями переважають харчова промисловість та внутрішня торгівля. Спочатку частка внутрішньої торгівлі була найвищою, однак згодом обсяги іноземних інвестицій у цю галузь у загальному обсязі зменшилися. Серед причин такого зниження - відносна перенасиченість галузі капіталом, що спричинює зниження рівня прибутковості підприємств галузі.
Таблиця 2.1
Прямі іноземні інвестиції ТНК в економіку України
1992-2002 pp., млн. дол.
| Показник | Роки | |||||||
| 1992-1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 2001 | 2002 | |
| Чистий приріст прямих іноземних інвестицій | 219,4 | 264,1 | 413,4 | 541,3 | 625,4 | 747.1 | 437,2 | 584 |
| Прямі іноземні інвестиції, кумулятивне значення | 219,4 | 483,5 | 896,9 | 1438,2 | 2063.6 | 2810,7 | 3247.9 | 3831,9 |
| Темп зростання.% | 1 20.4 | 156,5 | 130,9 | 115,5 | 119,4 | 58,5 | 133,6 | |
Таблиця 2.2
Галузева структура прямих іноземних інвестиції ТНК в Україну,%
| Галузі промисловості | Роки | ||||||
| 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 2001 | 2002 | |
| Харчова промисловість | 14,2 | 14,5 | 18,7 | 20,9 | 20,8 | 20,4 | 20,1 |
| Внутрішня торгівля | 9,9 | 22,4 | 15,3 | 16,4 | 15,9 | 17,2 | 18,8 |
| Машинобудування і металообробка | 23,3 | 12,8 | 9,7 | 7,8 | 12,5 | 10,9 | 9,0 |
| Фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення | 3,1 | 7,4 | 8,5 | 8,4 | 7,0 | 6,1 | 6,4 |
| Хімічна промисловість | 5,8 | 4,2 | 7,2 | 6,9 | 4,5 | 3,7 | 3,6 |
| Паливна промисловість | 0,4 | 0,6 | 1,5 | 2.8 | 5,8 | 5,9 | |
Загалом коливання часток окремих галузей за період з 1994 по 2002 р. не завжди дає змогу виявити стійкі тенденції (табл.2.2). Водночас високі значення іноземних інвестицій у двох галузях-лідерах дають змогу зробити висновок, що іноземний інвестор віддає перевагу галузям із коротким терміном окупності.
Структура іноземного капіталу упродовж 1996-2001 pp. також не оптимальна. Шість країн-інвесторів забезпечували близько 60% загального обсягу інвестицій. Хоча їхня частка порівняно із 1996р. дещо знизилась, рівень диверсифікації іноземного інвестування у вітчизняній економіці є низький (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Динаміка прямих іноземних інвестицій ТНК в Україну в%*
| Країна | Роки | ||
| 2000 | 2001 | 2002 | |
| США | 18,3 | 18,7 | 18,3 |
| Нідерланди | 8,3 | 10,3 | 9,5 |
| Росія | 7,4 | 7,4 | 6,7 |
| Німеччина | 11,6 | 8,7 | 8,3 |
| Великобританія | 7,0 | 7,3 | 7.5 |
| Кіпр | 6,0 | 6,1 | 5,4 |
| Разом | 58,6 | 58,5 | 55,7 |
Суттєві диспропорції простежуються в розподілі іноземних інвестицій по регіонах України. Статус столиці забезпечив місту Києву понад 30% усіх іноземних інвестицій 2001р. А п'ять адміністративно-територіальних одиниць, що зосереджували на своїй території найбільші частки іноземного капітану, разом за період з 2000 по 2002рр. отримали в середньому 66,7% від загального обсягу. У цьому випадку на північний регіон упродовж аналізованого періоду припадала у 2-3 рази більша частка іноземного капіталу, ніж можна було б прогнозувати, враховуючи кількість населення (для міста Києва це перевищення становило 5-6 разів). І навпаки, решта регіонів у цей період недоотримувала потрібних інвестицій (табл.2.4).
Таблиця 2.4
Прямі іноземні інвестиції у регіони України,%
| Довідково: | |||||||
| Регіон | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 2001 | чисельність населення на 1.01.03 |
| Північний | 32,1 | 48,8 | 43,5 | 43,9 | 42,7 | 43,7 | 17,1 |
| у тім числі м. Київ | 25,7 | 41,6 | 30,4 | 30,0 | 29,9 | 32,0 | 5,2 |
| Південний | 15,3 | 11,3 | 16,3 | 15,3 | 13,4 | 11,9 | 15,2 |
| Центральний | 8,1 | 6,3 | 9,7 | 9,5 | 8,6 | 10,6 | 12,3 |
| Західний | 15,9 | 12,3 | 11,1 | 11,7 | 11,3 | 10,9 | 22,6 |
| Східний | 28,7 | 21,1 | 18,4 | 18,7 | 23,5 | 22,9 | 32,8 |
| Всього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
Інтернаціоналізація комерційно-господарської діяльності зумовлює необхідність існування чіткого механізму регулювання міжнародного спільного підприємництва, здійснюваного відповідними державними структурами і міжнародними організаціями.
Можна виокремити такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання:
• забезпечення збалансованості різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України;
• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;
• створення особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;
• здійснення захисту економічних інтересів України в цілому й окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;
• надання рівних можливостей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, розвиток усіх видів підприємництва незалежно від форми власності;
• заохочення конкуренції і подолання монополізму у сфері зовнішньоекономічній діяльності.
Регулювання підприємницької діяльності ТНК на території України практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади-Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державне управління митного контролю.
На національному рівні система регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності має включати такі елементи:
форми іноземних інвестицій;
вимоги до результатів діяльності іноземного партнера;
трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора;
інвестиційні пільги та обмеження;
гарантії дотримання прав іноземного партнера.
Більша частина питань, що пов’язані з діяльністю міжнародних компаній на території України регулюється законами України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. № 2198 [1], Про зовнішньоекономічну діяльність (зі змінами від 8 червня 2002 року N 1807-III) [2], “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” від 15 березня 2001 року №2299-III [3], постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами.
Іноземними інвестиціями називаються конкретні цінності, що вкладаються безпосередньо іноземними партнерами в об'єкти підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення інших цілей, тобто довгострокові вкладення капіталу в різні галузі економіки і сфери діяльності. Проте існують певні варіації стосовно окремих їхніх видів: різноманітні майнові та інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки тощо.
Вимоги до результатів діяльності іноземного партнера зумовлюються передовсім цілями країни, що приймає, і визначаються диференційовано за певними показниками. До останніх можна віднести: частку вітчизняного партнера, спрямованість ринку, масштаби діяльності, рівень імпортної технології, необхідність підготовки кадрів відповідного фаху і професійної спрямованості.
Трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора, як правило, має включати такі регулюючі заходи: обов'язкове створення резервного фонду зі зберіганням його у банку країни, що приймає; фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання та угод про валютне співробітництво. Допускається також режим вільного переміщення капіталу.