Головним інструментом Європейського Союзу для фінансування економічного співробітництва є програма технічної допомоги ТACIS. Європейський Союз та його держави-члени відіграють значну роль у наданні фінансової та технічної допомоги Україні: Європейський Союз є найбільшим донором безвідплатних фінансувань і другим найбільшим після Росії двостороннім надавачем кредитів. Програма ТACIS – це ініціатива Європейського Союзу для країн СНД і Монголії, що має на меті прискорення розвитку гармонійних і міцних політичних та економічних зв'язків між Європейським Союзом і країнами-партнерами. Завданням програми є сприяння розвитку в країнах-партнерах політичних та економічних інститутів, скерованих на підтримку відкритого ринкового громадянського суспільства, заснованого на політичних свободах та економічному процвітанні [13, 6].
ТACIS надає ноу-хау широкому ряду приватних і громадських організацій, що дозволяє поєднувати західний досвід з українськими знаннями та вміннями. Ці ноу-хау передаються шляхом надання консультацій, направлення груп консультантів, здійснення навчальних програм і програм перепідготовки, розвитку та реформування законодавчих і нормативних рамок діяльності організацій та установ, а також установлення партнерських відносин, розвитку мереж, виконання пілотних та споріднених проектів. ТACIS також є каталізатором, що допомагає залучати фінансування від інших кредиторів, проводячи преінвестиційну експертизу та надаючи техніко-економічні обгрунтування.
ТACIS також фінансує низку менших рамкових програм. Ці програми об'єднують ідентичні проекти, маючи на меті забезпечити їх більш швидке та ефективне виконання. Сюди входять:
· Європейська експертна служба, яка надає на високому рівні консультації українським державним установам;
· програма "Intas", яка сприяє здійсненню спільних з країнами Західної Європи дослідницьких проектів;
· Програма демократії, що сприяє розвитку демократичних інститутів та методів в Україні;
· програма "Lien", зосереджена на розвитку неурядових організацій у соціальній сфері для підтримки вразливих груп населення;
· програма "Споріднені міста", що сприяє співробітництву окремих міст України з містами країн-членів Європейського Союзу;
· "Ouverture", скерована на підтримку співробітництва між містами і регіонами Європейського Союзу та України;
· "Теmpus", яка заохочує обміни між вищими навчальними закладами Європейського Союзу та України;
· Програма партнерства та співробітництва, яка сприяє здійсненню проектів, фінансованих спільно Європейським Союзом та його державами-членами;
· "Bistro", яка надає гранти для швидкого впровадження малих проектів у рамках Індикативної програми;
· Програма підвищення ефективності менеджменту, яка організує стажування українських менеджерів у країнах-членах ЄС.
Україна і Європейський Союз не мають альтернативи розвитку ефективної співпраці. Коли із вступом до Євросоюзу Польщі та Угорщини східний кордон ЄС став одночасно західним кордоном України, питання про доцільність чи недоцільність (можливість чи неможливість) якнайширшої співпраці є просто недоречним. Натомість немає жодної причини зволікати і не працювати над виробленням оптимальної взаємодії вже сьогодні. Насправді близько 90% структурних змін, які необхідно здійснити, перш ніж серйозно говорити про інтеграційні наміри, зовсім не пов'язані зі вступом до ЄС. Ці зміни доведеться здійснювати в будь-якому разі, якщо метою державної політики справді є вихід з економічної кризи і побудова діючої економіки. Якщо економічний вимір інтеграції відносно нескладно виразити в кількісних та якісних показниках, а за політичну інтеграцію можна видавати обмін візитами та прийняття численних документів, то з суспільством і його культурою справи складніші. Оскільки мету економічного і політичного розвитку ЄС визначено як зміцнення і розширення прав людини і громадянських свобод, жодні геополітичні міркування про Україну як "ключ", "міст" чи "буфер" безпеки і стабільності в регіоні не спрацюють, аж поки Україна не почне проводити політичні і економічні реформи, а не лише просто декларувати їх.
Наближення ЄС до українських кордонів об'єктивно збільшує вплив європейської спільноти на Україну, модернізує співробітництво з новими членами Союзу. У стратегічному плані цей процес можна розглядати як позитивний - такий, що сприяє запровадженню в Україні європейських стандартів, розширює рамки співробітництва з Європейським Союзом. Необхідно спільно з ЄС відшукати взаємоприйнятні механізми, здатні зберегти та розвинути позитивну динаміку двосторонніх торговельно-економічних та політичних відносин.
Загалом, у практичному плані на найближчу перспективу перед Урядом України постають такі завдання:
· впровадження інноваційної моделі економічного розвитку України як передумови досягнення соціального та економічного рівня країн Європейського Союзу;
· визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах розширеного ЄС, у т. ч. державної підтримки галузей економіки з урахуванням механізму субсидування та надання пільг згідно з нормами і вимогами COT та законодавства ЄС;
· здійснення заходів щодо збереження доступу українських товарів та послуг на ринок розширеного ЄС;
· досягнення домовленостей з ЄС щодо збільшення обсягів квот на поставки української сталеливарної продукції на ринок розширеного ЄС;
· досягнення домовленостей з ЄС щодо встановлення для імпорту до десяти нових держав-членів ЄС української продукції, яка підпадає під дію антидемпінгових заходів ЄС, тимчасового режиму на період, необхідний для перегляду відповідних антидемпінгових заходів та внесення необхідних змін до двосторонньої правової бази. При цьому необхідно передбачити скорочення терміну розгляду заяв українських виробників-експортерів на проведення переглядів до одного місяця;
· досягнення домовленостей з ЄС щодо поширення на Україну „соціальних" преференцій у рамках Генеральної системи преференцій ЄС;
· створення в Україні систем моніторингу якості продукції (насамперед сільськогосподарської) відповідно до норм ЄС;
· приведення системи стандартизації України та підтвердження її відповідно до стандартів, норм і правил ЄС, а також створення договірно-правової бази щодо визнання результатів робіт з оцінки відповідності українських органів з сертифікації;
· розширення галузевого співробітництва між Україною та ЄС (енергетичного, транспортного, космічного, у сферах екології, науки та освіти); залучення ресурсів Структурних фондів ЄС, Європейського інвестиційного банку для реалізації в Україні інвестиційних проектів за участю держав-членів ЄС;
· активізація інтеграції інфраструктурних мереж, зокрема шляхом реалізації проектів загальноєвропейського значення (ЄАНТК, залучення європейських газових компаній до створення Консорціуму з управління та розвитку газотранспортної системи України, розвиток українських ділянок пан'європейських транспортних коридорів);
· розвиток транскордонного співробітництва з розширеним ЄС на основі єдиного фінансового інструменту, побудованого на принципах діючої для держав-членів ЄС програми ІНТЕРРЕГ.
· досягнення домовленостей з ЄС щодо визначення нових форм та механізмів технічної допомоги.
1. Угода про партнерство та спiвробiтництво мiж Європейськими Спiвтовариствами i Україною (Затверджено Указом Президента України вiд 11 червня 1998 року N 615/98)
2. Батрименко П. ЗМІ та європейська інтеграція України // Економічний вісник, №1, 2005р. – с.5-8
3. Бек К. Україна між Росією та Заходом // Національна безпека і оборона, №4, 2004р. – с.11-14
4. Будкін В. Україна на геоекономічних перехрестях // Національна безпека і оборона, №3, 2004р. – с.27-30
5. Валінчук В. Україна – ЄС: таке непросте стратегічне партнерство // Національна безпека і оборона, №9, 2004р. – с.19-21
6. Винфрид Шнайдер-Детерс Выход Украины на западные рынки: проблемные вопросы // Національна безпека і оборона, №9, 2004р. – с.29-33
7. Гайкалов С. Iнтеграцiя України до ЄС у контекстi загальноєвропейської безпеки // Економічний часопис-ХХІ, №7, 2004р. – с.21-25
8. Говдя А. Інформаційне забезпечення євроінтеграційної стратегії України // Економічний вісник, №8, 2004р. – с.27-30
9. Інформація Держкомстату України
10. Інформація Євростату
11. Карпенко О. Сучасний стан і тенденції присутності України на ринках ЄС // Сучасна торгівля, №10, 2004р. – с.21-24
12. Колодійчук В. Єврорегіони: організаційна форма взаємодії прикордонних регіонів ЄС // Збірник наукових праць НДФІ, №1, 2005р. – с.31-34
13. Краснова Н. УПС як інструмент поглиблення торгових зв'язків // Світова економіка, №1, 2004р. – с. 28-31
14. Литвин В. Економічні аспекти ролі України у формуванні Європи сьогодення та Європи майбутнього // Національна безпека і оборона, №5, 2004р. – с.4-8
15. Марченко А. Регіональна політика Європейського Союзу: історія і сучасність // Світова економіка, №5, 2004р. – с. 24-27
16. Матеріали міжнародної практичної конференції „Перспективи інтеграції України до ЄС”
17. Несторенко О. Створення зони вільної торгівлі та її наслідки для України // Економічний вісник, №7, 2004р. – с.17-19
18. Парасій К. Україна на ринку ЄС: тенденції та перспективи // Сучасна торгівля, №1, 2005р. – с.10-14
19. Потапенко П. Стратегія євроінтеграції та питання участі України у формуванні Єдиного економічного простору (ЄЕП) // Економічний вісник, №8, 2004р. – с.19-22
20. Прокопенко С. Місце взаємин прикордонних регіонів у сучасних тенденціях світового розвитку // Світова економіка, №1, 2004р. – с. 13-15
21. Сіденко В. Розширення Європейського Союзу на схід: наслідки для України // Національна безпека і оборона, №3, 2004р. – с.7-10