Проаналізує також динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України з боку країн-учасниць Єдиного економічного простору (див. дані таблиці 2.4.).
Таблиця 2.4
Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄЕП, млн. дол. США
| Країна | Обсяги прямих інвестицій на кінець періоду | ||
| 2004р. | 2005р. | 2006 | |
| Білорусія | 13,2 | 19,1 | 16,4 |
| Казахстан | 0,4 | 3,7 | 3,9 |
| Росія | 457,5 | 799,7 | 906,8 |
| Всього з країн ЄЕП | 471,1 | 822,5 | 927,1 |
Розраховано за даними держкомстат України
Інвестиції в економіку України з країн ЄЕП склали на кінець 2005 р. 822,5 млн. дол. США (7% від загального обсягу ПІІ). Основним інвестором є Росія на, яку припадає 97% всіх інвестицій з країн ЄЕП. Основними інвестиційно привабливими галузями для країн ЄЕП є [11]:
• для Росії: обробна промисловість 174,6 млн. дол. США станом на 1 півріччя 2007 р. (189,5 на початку 2006 р. млн. дол. США), сільське господарство, мисливство та пов’язані з ни-ми послуги 16,2 млн. дол. США (15 млн. дол. США), оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами та послуги з ремонту 56,5 млн. дол. США (44,5 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 75,9 млн. дол. США (71,4 млн. дол. США), фінансова діяльність 71,8 млн. дол. США (24,1 млн. дол. США)операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 74,9 млн. дол. США (73,6 млн. дол. США), охорона та соціальна допомога 104,4 млн. дол. США (103,2 млн. дол. США), нерозподілені за видами економічної діяльності обсяги ПІІ 244,5 млн. дол. США (207,4 млн. дол. США);
• для Білорусії: добувна промисловість 6,2 млн. дол. США (5,4 млн. дол. США), обробна промисловість 2,4 млн. дол. США (2,3 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 2,2 млн. дол. США (2,2 млн. дол. США),охорона здоров’я та соціальна допомога 3,4 млн. дол. США (7,1 млн. дол. США);
• для Казахстану: будівництво 3 млн. дол. США (3 млн. дол. США), обробна промисловість 0,6 млн. дол. США (0,5 млн. дол. США).
Процес формування ЄЕП, на рівні ЗВТ в країнах - учасницях стає одним з індикаторів ступеня готовності країн до вступу у СОТ. За умов створення ЗВТ в рамках ЄЕП можна спрогнозувати зростання зовнішньої торгівлі між Україною та іншими країнами-учасницями. Якщо реально ЗВТ не буде утворена, то в кінці 2008 р. Росія, а згодом і Казахстан, мають реальний шанс вступити до СОТ, що також призведе до більшої лібералізації зовнішньоторговельних відносин між країнами засновницями ЄЕП.
Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграцію на західному. Вигоди і втрати України від участі в ЄЕП наведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5Переваги та недоліки участі України у ЄЕП
| Переваги | Недоліки |
| 1. Збільшення експорту до країн учасниць (найвідчутніший цей ефект буде в торгівлі з Росією, яка є найбільшим торгівельним партнером України). Передусім збільшиться експорт сільськогосподарської продукції, продуктів харчування та чорних металів, щодо яких у чинному режимі вільної торгівлі найбільше вилучень. 2. Зниження собівартості продукції українських експортерів завдяки здешевленню імпортованої сировини та збільшенню економії на масштабі внаслідок доступу на більший ринок.3. Поглиблення конкуренції між виробниками з чотирьох країн сприятиме підвищенню ефективності української економіки.4. Скасування митного контролю та митного оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечить повну свободу руху послуг, капіталів і робочої сили.5. Підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування. | 1. Існує ризик, що навіть після скасування імпортного та експортного мита у взаємній торгівлі країни провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію.2. Відсутність згоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів. Значне посилення торговельних бар’єрів із країнами, які не є членами ЄЕП призведе до переорієнтації споживачів і виробників на імпорт товарів із країн об’єднання, де їх виробництво менш ефективне. 3. Існує великий ризик, що економічну політику в інтеграційному об’єднані формуватиме найвпливовіший учасник – Росія. 4. Недостатність існуючих коопераційних зв’язків між виробниками держав ЄЕП. |
Теоретично, в разі активізації співпраці в інших напрямах існує ще й можливість виходу України з ЄЕП. Але в цьому з різних причин ніхто не зацікавлений. Серед не дуже помітних чинників цього роль СОТ (після того, як до неї вступлять країни-учасники ЄЕП). Адже правила цієї організації передбачають режим найбільшого сприяння, що означає, що будь-яка торгова преференція, яка надається будь-якому партнеру-учаснику СОТ, автоматично поширюється на всіх інших членів організації. Виняток із цього правила зроблено для учасників інтеграційних об’єднань. Тому ЄЕП залишиться зручним юридичним каркасом для надання чотирма його сторонами одна одній різних торгових пільг без формального порушення вимог СОТ.
Розділ 3. Напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП
Одним з актуальних для України питань стосовно формування Єдиного економічного простору є вибір оптимальної форми інтеграції в ЄЕП. Така можливість передбачена Статтею 5 Угоди про формування Єдиного економічного простору: „ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої і різношвидкісної інтеграції” [11]. Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі або ж митного союзу як першої мети, над якою працює робоча група зі створення ЄЕП. Глибші форми інтеграції обговорюються, але залишаються питанням середньо- і довгострокової перспективи.
Росія категорично наполягає на митному союзі („повноцінна зона вільної торгівлі буде можливою тільки в рамках митного союзу”). Казахстан, як член ЄврАзЕС, вже перебуває у митному союзі з Росією. А Білорусі, за великим рахунком, все це байдуже.
Очевидно, вибір оптимального для України інтеграційного рішення в ЄЕП є непростим, неоднозначним: потрібно врахувати цілу низку внутрішніх і зовнішніх факторів. Оскільки це питання зберігає актуальність, його цікаво розглянути з урахуванням світового досвіду та зовнішньоекономічних інтересів України.
Вихідна позиція України. ЄЕП – організація, членами якої мають бути чотири держави. Незважаючи на це, дискусія, що розгорнулася в Україні навколо участі в інтеграційному об’єднанні, сфокусувалася на відносинах з Росією. Тому існує думка, що ЄЕП – це спосіб розбудови відносин України та Росії [2]. Виходячи з цього, розглянемо, чим мотивувалося підписання Президентом України документів про заснування ЄЕП.
Участь України в ЄЕП пояснюється, напевно, її прагненням поглибити співробітництво на пострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має набути форми повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. ЗВТ спрямована на досягнення таких цілей України:
скасування російського експортного мита і ПДВ на нафту й газ;
реалізація російських енергоносіїв Україні за внутрішньоросійськими цінами;
створення „єдиного енергетичного простору”, що передбачає формування стратегічних енергетичних запасів країн-учасниць;
отримання повнішого доступу на російський ринок через скасування торговельних бар’єрів;
скасування російських антидемпінгових заходів щодо українських товарів, імпортних квот на металопродукцію та деякі інші товарні групи;
зростання взаємної торгівлі країн – учасниць Угоди;
забезпечення вільного руху робочої сили між державами, скасування процедури реєстрації тощо.
Іншими словами, дві головні теми ЗВТ – це енергетика і російські квоти на українську продукцію. Хоча практично одразу стало зрозуміло, що Росія не піде на реалізацію газу й нафти Україні за внутрішніми цінами, й це питання відпало. За деякими іншими з перелічених позицій певних результатів уже вдалося добитися.
Що стосується причин, через які Україна збирається зупинитися на ЗВТ і не брати участь у МС, то основними з них є[19]:
збереження курсу на євроінтеграцію;
проблеми із вступом до СОТ, якщо буде оголошено про створення митного союзу ЄЕП;
митний союз передбачає створення наднаціонального регулюючого органу, що суперечить Конституції України.
Відтак для визначення оптимального формату інтеграції в ЄЕП з урахуванням заявлених національних інтересів України слід розглянути альтернативу між зоною вільної торгівлі та митним союзом у контексті кількох основних позицій, коротко описаних у.
Скасування митних бар’єрів. Теоретично створення ЗВТ ЄЕП „без вилучень та обмежень” має спрямовуватись на скасування російського експортного мита та ПДВ на енергоносії, призвести до повної ліквідації інших бар’єрів у взаємній торгівлі чотирьох країн та припинення антидемпінгових розслідувань. Це те, на чому наполягали представники нашої держави на переговорах з представниками інших країн – учасниць ЄЕП.
У світі не існує жодної повномасштабної ЗВТ, де не було б вилучень і обмежень, якщо тільки ця ЗВТ не є водночас митним союзом 1. Одночасно зі скасуванням ПДВ, з 1 жовтня 2006 року, Росія підвищила експортне мито на нафту до $87,9 за тонну (що в 2,8 раза більше, ніж на початку року), а з 1 грудня 2007 року – до $101/т., тобто вже зараз ефективно компенсувавши для себе майбутні недонадходження з ПДВ. Про реалізацію Україні енергоносіїв за внутрішньоросійськими цінами взагалі не йдеться. Українська сторона вважала, що Росія буде вимушена знизити ціни, оскільки Європейський Союз вимагає вирівняти внутрішні та зовнішні ціни на енергоносії для вступу до СОТ. Ця думка й нині іноді висловлюється. А те, що ЄС вже відмовився від своєї вимоги, залишилось непоміченим. Не акцентується увага й на тому, що Росія перейшла на стягнення ПДВ за принципом країни призначення не стільки завдяки зусиллям українських дипломатів, скільки йдучи назустріч твердим вимогам Євросоюзу (тоді як представлено все було як тріумф українсько-російської дружби та головний крок на шляху до ЗВТ [9]). Антидемпінг – ще одне проблемне питання, що не знаходить свого вирішення.