За словами прем'єра, робота з виконання плану цілей в Україні ведеться на рівні міністерств і "усієї виконавчої влади". "Дії уряду будуть спрямовані на виконання цього плану", - підкреслив він. Україна серйозно відноситься до своїх відносин з НАТО. "На уряд покладена велика відповідальність у відношенні реформування Збройних сил, і ми розуміємо, що ця відповідальність повинна відповідати євро інтеграційним прагненнями України", - сказав Віктор Янукович.
У свою чергу Робертсон відзначив, що Україна і НАТО мають "амбіційні плани", які потрібно втілювати в життя. "Основна задача співробітництва - зміцнення відносин, сприяння важливим реформаторським процесам", - сказав генсек альянсу. Відповідаючи на питання журналістів, яку позицію займає НАТО, у ситуації, що склалася навколо Іраку, Робертсон відзначив, що альянс буде керуватися резолюцією 1441 Ради безпеки ООН. "Це - повне роззброювання Іраку", - підкреслив він.
Як нагадує "Інтерфакс-Україна", раніше в Празі Україна і НАТО на засіданні спільної комісії прийняли план дій і план цілей на 2003 рік. Глава МЗС України Анатолій Зленко, відповідаючи в Празі на питання журналістів про тім, коли план дій, переросте в план по знаходженню членства, відзначив, що це буде залежати від виконання плану дій.
3. Україна і США
Насправді, у зовнішньополітичних розкладах США і їхніх європейських союзників основна увага приділяється, звичайно, Росії. І це зрозуміло: Росія, - повторимося - по своїй природі, історичному досвіду і культурній традиції, географічному положенню, складу населення, не може існувати інакше, ніж як імперію – конгломерату цивілізаційних ідентичних народів, скріпленого сильною державною владою. І, у цьому змісті, навіть без відділених республік, Росія об'єктивно являє собою могутню силу, здатну протистояти далеко йдуть планам по встановленню “нового світового порядку”, відкіля б вони не виходили. З іншого боку, Росія в союзі з Білорусією й Україною сама здатна ставити і вирішувати проблеми світового масштабу. От чому основною метою США, як світового лідера, і їхніх європейських союзників сьогодні є недопущення союзницьких відносин між братерськими державами (так сказати, політика “превентивного усунення можливого конкурента”).
Так що Україні залишається тільки використати з найбільшою користю для себе таке положення речей.
4. Україна і Російська Федерація
Формування пріоритетів зовнішньополітичних у даний момент із неминучістю повинне виходити з визнання двох негативних факторів: об'єктивного ослаблення стратегічного (економічного, військового, культурного, та ін.) потенціалу України – однієї зі спадкоємиць колишнього СРСР і втрати статусу “серйозної держави”.
І, в силу сформованих усередині і зовнішньополітичних обставин, Росії при рішенні поставленої задачі приділяється одне з ключових місць.
Крім того, перспективності цьому напрямку додає той факт, що Україна – ключова ланка у формуванні зовнішньополітичної стратегії російської федерації у відношенні країн “ближнього зарубіжжя”.
Особлива роль України у формуванні ієрархії зовнішньополітичних пріоритетів РФ ґрунтується на розумінні наступних моментів, а саме:
1. Вихідним пунктом російської державності є Київська Русь. Остаточне розмежування України і Росії ставить під сумнів історичну наступність державної влади в РФ. Без України історія Росії не має початку і, отже, позбавляється змісту. Держава не має історії, не має й історичних перспектив. Повернення України в сферу російського впливу в історіософському плані є (по вираженню И. Канта) “умовою можливості” існування російської державності.
2. Відновлення адекватних відносин Росії з Україною має величезне геополітичне значення. У геополітичному змісті союз України з Росією означає вихід Росії до Чорного моря, і далі – на Балкани, до Чорноморських проток, на Близький Схід і, у цілому, в Азіатський регіон. Відродження реального союзу України і Росії забезпечить посилення позицій РФ у Середземномор'ї, Центральній Європі, у тому числі, і в контактах – насамперед - з Німеччиною, Східноєвропейськими державами, потім і – з Англією, Францією, Скандинавськими країнами. Оптимізація відносин України з Росією буде сприяти ефективному протистоянню ісламській погрозі. Якщо говорити в цілому, повернення України в орбіту політичного впливу Російської Федерації зніме болюче “Східне питання” і, у кінцевому рахунку, поверне Росії статус світової держави. І все це має сугубо практичне значення. «Географічне положення наполовину вирішує успішність і розвиненість економіки, а далекість від портів і судноплавних рік – позбавляє держава половини доходів».
3. Україна має надзвичайно вигідне транзитне положення. Через її територію проходять важливі шляхи постачань у Західну Європу російських енергоносіїв. Неврегульованість відносин Росії й України змушує останню шукати альтернативні маршрути транзиту вуглеводнів. Звідси – оптимізація російсько-українських відносин може стати значимим джерелом поповнення державного бюджету РФ.
4. В роки радянської влади народне господарство України формувало значний сектор економічного потенціалу СРСР. Сільське господарство, машинобудування, вуглевидобувна і хімічна промисловість, атомна енергетика – усі ці галузі складали основу економіки України. При цьому, у значній своїй частині, економіка України була (так, і тепер, у не малому ступені, залишається) орієнтованої на Росію. Після розпаду Радянського Союзу, від руйнування господарських зв'язків на Україні найбільше постраждали ті галузі виробництва, що мали ринки чи сировини збуту в Росії. Тим часом, і сьогодні Україна володіє великим економічним потенціалом, ніж, скажемо, республіки Середньої Азії (крім нафтоносного Туркменістану). При наявності продуманої економічної політики, при наявності сильної політичної волі, розвиток кооперації з українськими підприємствами може стати істотним фактором відродження економіки і Російської Федерації, і України.
Усі ці фактори роблять Росію вигідним і багатоплановим партнером, особливо, якщо відзначити чималу залежність України від неї. Яскравим свідченням тому є те, що більшість населення України (60,1%) підтримують ініціативу президентів Росії, Казахстану, Білорусії й України про формування єдиного економічного простору і створенні в перспективі Організації регіональної інтеграції.
Не підтримує цю ініціативу явна меншість - 9,4%. Байдужі до ідей ЄЕП залишилися 15,7% українців, а 14,8% респондентів утруднилися з відповіддю. Було опитано 1998 респондентів у віці від 18 років у всіх регіонах України.
Що ж стосується оцінки подальших перспектив єдиного економічного простору, то 36,9% українських громадян упевнені в тім, що ЄЕП стане ефективним економічним об'єднанням. 31,1% думають, що ЄЕП буде існувати тільки "на папері" і не буде ефективним, 32% респондентів утруднилися з відповіддю, повідомляє Інтерфакс-Україна. На думку директора міжнародних програм Центра ім. Разумкова Валерія Чалого, такі результати свідчать про значний потенціал підтримки населенням регіональної економічної інтеграції України. У той же час скептичні прогнози з приводу ефективності нового об'єднання свідчать про те, як сприймає населення низьку результативність діяльності вже існуючих регіональних об'єднань на просторі СНД.
Крім того, скептицизм у відношенні майбутнього ЕЭП відображають визначена недовіра українських громадян до декларацій, що найчастіше не приносять очікуваного результату для поліпшення соціально-економічної ситуації в країні.
Подальше відношення населення до задекларованих ініціатив, - вважає Чалий, - багато в чому буде визначатися тим, наскільки зрозумілими і прозорими будуть дії українського посібника з їхньої реалізації і чи будуть вони повною мірою відповідати національним інтересам України.
Група Високого Рівня (ГВР) країн "четвірки" СНД (Білорусія, Казахстан, Росія, Україна) у ході другого засідання 21-22 березня в столиці Казахстану обговорила питання створення концепції єдиного економічного простору (ЄЕП). ГВР створена за рішенням глав держав Казахстану, Росії, Білорусії й України для вироблення проекту угоди про створення ЄЕП, про що вони заявили 23 лютого в Москві.
Очікується, що проект угоди буде розроблений до липня цього року, а у вересні, в Ялті, представлений на підписання договірним країнам.
Висновок
Так склалося що, як держава, Україна носить проміжний, “окраїнний” характер через своє геополітичне розташування між європейською, середньоазіатською, російською структурними платами. Завжди вона була “бар’єром” і прикривала собою то одних то інших. Але таке положення речей не може влаштовувати нас по одній простій причині – країна “ширма” ніколи не буде до кінця самостійною. Знаходячись не перетині інтересів, вона Україна завжди піддаватиметься жорсткому тиску з боку зацікавлених сторін. Саме це ми сьогодні спостерігаємо.
Можливо тому зовнішня політика України на даний момент така якою вона є – Україна шукає своє місце в світовому суспільстві. Всі сучасні інтеграційні процеси покликані ствердити Україну як зрілу самостійну державу.
Окрім того будучи по суті своїй державою мирною (що підтверджує повна відмова від ядерної зброї), Україна, в силу своїх можливостей, намагається впливати на ситуацію в світі. На сьогодні чимало українських миротворців знаходиться в різних гарячих точках планети, сприяючи мирному врегулюванню ситуації. І на відміну від більшості “миротворців” інших країн, які нав’язують мир силою зброї – українські корпуси проводять роботи по захисту мирного населення від результатів війни.
В економічному плані, українська зовнішня політика зосереджена на одному – стабілізація економіки країни і виведення її на міжнародний рівень, слід відмітити що під міжнародним рівнем в основному бачиться європейський.
І залишається одна проблема – засилля чужої культури, яке почалося після того як Україна відкрила себе світу. Але це тема для іншого реферату :).
Список літератури
1. Політичне життя України: www.politic.donetck.ua
2. Росія – Україна: www.ln.mid.ru
3. Геополітика України: www.mrezha.ru/ua
4. Україна і Європейський Союз: http://eu-ukraine.kharkov.ua
5. Інформаційний сайт: www.ukraine.ru