Реекспорт — продаж іноземним суб'єктам ЗЕД і вивіз за межі України товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не піддавалися переробці.
Імпорт — закупівля в іноземних суб'єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами.
Реімпорт - увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території продукції, яка не піддавалася там переробці.
Транзит - переміщення товарів, вироблених за межами України через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.
Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення.
Міжнародна практикапроведення зовнішньоекономічних операцій припускає здійснення певних видів комерційної діяльностіТаблиця 1,щоскладається зокремих етапів і стадій, накожному з яких вирішуються конкретні задачі і виконуються формальності, що пов'язані з оформленням, пересиланням іобробкою документації,необхідної длязабезпеченнявиконання угоди.
Таблиця 1.
Класифікація зовнішньоекономічних операцій.
| № | Ознака класифікації | Види операцій |
| 1 | За напрямками торгівлі. | Експортні, імпортні, реекспортні, реімпортні, транзиті. |
| 2 | За групами товарів. | Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і продовольчих, непродовольчих товарів і тд. |
| 3 | За ступенем готовності товару до продажу. | Поставка готової продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д. |
| 4 | Товарообмінні операції. | Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої продукції, переробка давальницької сировини й інші. |
| 5 | Торгівля науково-технічними досягненнями і надання послуг. | Купівля-продаж ліцензій, "ноу-хау", інжиніринг, факторинг, оренда, туризм, підряд, транспортування і інші. |
| 6 | Торговельно-посередницька діяльність. | Консигнаційні, комісійні, агентські, брокерські операції. |
| 7 | Торгівля змагального типу. | Аукціони, біржова торгівля, міжнародні торги. |
Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька етапів і стадій:
1. Підготовчий етап:
- аналіз кон'юнктури міжнародного ринку, рівняйого монополізації великимикомпаніями, можливості проникнення на цейринок;
- вибір форми і методів роботи наринку;
- вибір контрагентів;
- аналіз і розрахунок цін;
- рекламна кампанія.
Вивчення ринку проводиться за програмою маркетингу.
Сучасна міжнародна торгівля пов’язана з великою кількістю товарів, тому й об’єкти дослідження залежать від роду діяльності фірми. Відповідно й методи, що застосовуються в ході дослідження, можуть істотно розрізнятися. Поряд з тим існує ряд найважливіших факторів, що завжди вивчаються під час підготовки будь-якої зовнішньоекономічної операції:
1.Політичні відносини з країною-контрагентом. Напружені політичні відносини з країною-контрагентом, природно, не будуть сприяти можливості укладання контракту. Введення ембарго проти тієї чи іншої держави також спрямоване на досягнення визначених політичних цілей за допомогою економічних інструментів (уданому випадку зовнішньої торгівлі). Крім цього в рамках політичних і військових об'єднань (таких, як, наприклад, НАТО) діють комітети і комісії, що встановлюють обмеження на торгівлю визначеними товарами з зазначеними країнами (наприклад. Східною Європою).
2.Ємкість і кон'юнктура товарних ринків. Вивчення ємкості ринку дозволяє визначити загальні умови, у яких можлива торгівля. Кон'юнктурні спостереження дозволяють перевірити правильність прийнятого рішення щодо ємкості ринку, виявити коливання і найвигідніші умови продажу і покупок, методи здійснення зовнішньоторговельних операцій, час і місце виходу на ринок.
3. Торгово-політичні умови. Серед торгово-політичних умов велика увага приділяється розмірам мита і зборів, методам розрахунку мита, умовам зберігання на митних складах. Крім цього вивчається ліцензійна система і порядок одержання ліцензій, можливість встановлення квот, валютних обмежень; умови торгових договорів даної країни з іншою країною-контрагентом, система санітарно-гігієнічних правил та ін.
4. Транспортні умови. Вони відіграють важливу роль, тому що впливають на ціну товару. Тому варто вивчити наявність прямих рейсів, тарифи лінійного судноплавства, фрахтові ставки; залізничні тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість збереження вантажу, ставки портових зборів, правила й особливі умови перевезень.
5.Умови платежу і кредиту. Необхідно вивчити можливість надання кредиту, його форми, що найчастіше використовуються в торгівлі тими чи іншими товарами, вартість кредиту.
6. Правові умови. Велике значення має вивчення законодавства про здійснення торгових операцій: страхування і торгове судочинство, закони про правове положення і діяльність іноземних фірм, охорону промислової власності, патентування винаходів, реєстрацію торгових знаків, арбітраж.
7. Специфічні вимоги ринку. У різних країнах склалися певні вимоги до номенклатури, асортименту товарів і їхньої якості. Вони обумовлені географічними, кліматичними умовами, традиціями, смаками і повинні обов'язково враховуватися під час підписання контракту.
8. Канали і методи збуту. Вивчається товарозбутова мережа в країні збуту, роль посередників. Особлива увага приділяється аналізу збутової мережі конкурентів, методам і техніці збуту, нормам обслуговування, рекламі.
Вибір контрагента.
На підготовчому етапі до укладання угоди необхідно вибрати контрагента.
У країнах з ринковою економікою відпрацьована чітка система класифікації фірм за рядом критеріїв.
За видом господарської діяльності і характером операцій фірми поділяються на: промислові, сільськогосподарські, агропромислові, торговельні, будівельні, транспортні, страхові, інжинірингові, лізингові й інші.
Промислові кампанії складають одну із самих численних груп До їхнього числа відносяться фірми, у яких 50% обороту і більше складає продукція їхніх власних підприємств.
За характером власності фірми поділяються на: державні державно-приватні, приватні.
За приналежністю капіталу фірми поділяються на: національні, змішані, міжнародні.
2. Організаційний етап:
- встановлення контакту з потенційними контрагентами;
- підготовка і проведення переговорів;
- укладання контракту.
Після вибору іноземного контрагента, необхідно установити з чим контакт, тобто провести роботу з підготовки до укладання угоди.
Процедура підготовки експортної угоди.
У процесі підготовки експортної угоди продавець може використовувати різні способи встановлення контактів з потенційними покупцями:
- направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному чи декільком можливим іноземним покупцям;
- прийняти і підтвердити замовлення покупця;
- направити покупцю пропозицію у відповідь на його запитання із указівкою конкретних умов майбутнього контракту чи проформою контракту;
- прийняти участь в торгах;
- прийняти участь у виставках і ярмарках;
- зробити рекламне оголошення в засобах масової інформації, каталогах, проспектах.
3. Виконавчий етап:
- підготовка товару до відвантаження (експортером) і підготовка до прийому товару (імпортером);
- укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних, і т.п.);
- врегулювання суперечок:
- здійснення розрахунків.
Світова практика свідчить, що виробничі фірми або підприємства, маючи на меті реалізацію своєї продукції на міжнародному ринку, можуть обирати різні методи організації зовнішньоторговельної діяльності. Такий вибір залежить від багатьох чинників, зокрема: масштабів виробництва фірми та характеру продукції, що випускається; особливих рис регіональних ринків, на яких реалізується продукція; глибини участі підприємства у міжнародному поділі праці; специфічного методу реалізації товарів або послуг на зовнішньому ринку, що е традиційним для цієї товарної групи або був обраний керівництвом даного підприємства, тощо. Тому під методом міжнародної торгівлі слід розуміти організаційну форму та порядок здійснення зовнішньоторговельної операції.
Усі численні методи організації зовнішньоторговельної діяльності об'єднуються у дві великі групи.
Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються самими компаніями та підприємствами, які зазвичай мають достатній рівень фінансових активів для створення й утримання власного зовнішньоторговельного апарату, що складається зі спеціалізованих служб та органів, виконуючих організаційні, кредитно-розрахункові, транспортні, рекламні, аналітичні та Інші зовнішньоторговельні функції. Такі компанії реалізують свою продукцію на зарубіжних ринках через створені там філії і дочірні фірми, які на світовому ринку мають статус оптових або роздрібних підприємств, а їх функціональні завдання, права та обов'язки визначаються за домовленістю Із засновниками. Серед переваг організації зовнішньої торгівлі навпрямки слід виокремити такі:
• можливість економії фінансових ресурсів за рахунок скорочення витрат на суму комісійної винагороди посереднику;
• зниження ризику та залежності результатів комерційної діяльності від можливої недобросовісності чи недостатньої компетентності посередницької організації;
• використання переваг безпосереднього контакту зі споживачами та можливість отримання інформації про стан і тенденції розвитку ринку шляхом організації маркетингової діяльності на зарубіжному ринку.