Головними стратегічними інтересами України в Чорноморському регіоні є диверсифікація джерел енергопостачання за рахунок ресурсів Каспію, вихід на великі ринки країн регіону через розбудову зручних та безпечних трансрегіональних транспортних комунікацій. . Інтереси Туреччини й України багато в чому можуть збігатися в пошуку балансу сил у новій геополітичній ситуації, що склалася в останні роки. Між Україною і Туреччиною існує багато спільного: обидві країни визнають політичну погоду в Чорноморському регіоні, мають однакову стратегічну мету, зокрема вступ до Євросою-зу та розбудову (на різних рівнях) відносин з НАТО. Україну цікавить розвиток двосторонніх торговельно-економічних відносин, у тому числі продаж Туреччині зброї. Регулярні взаємні візити на вищому рівні з часу здобуття Україною незалежності -запорука вдосконалення різновекторних добросусідських контактів. Так, за останні роки було поповнено новими документами договірно-правову основу україно-турецьких відносин, що має істотно сприяти розширенню співробітництва двох держав у економічній, енергетичній, юридичній та інформаційній сферах - міжурядову угоду про взаємний захист інформації і матеріалів, обмін якими здійснюється в процесі співробітництва в галузі оборонної промисловості; Міжвідомчу угоду про співпрацю в галузі фармацевтичної промисловості, Угоду про співробітництво в галузі обміну інформацією між Українським національним інформаційним агентством Укрінформ та Анатолійським агентством.
Україна і Туреччина домовились спільно зміцнювати стабільність і безпеку в районі Чорного моря та Причорномор'я, а також разом боротися з тероризмом. З цією метою вони імплемен-туватимуть Документ про заходи зміцнення миру і безпеки у військово-морській сфері на Чорному морі, а також використовуватимуть потенціал Чорноморського військово-морського об'єднання (BLACKSEAFOR). У спільній заяві обох президентів зазначається, що Україна і Туреччина домовилися використовувати транзитний потенціал Чорного моря і розвивати транспортну галузь у межах Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). При цьому обидві країни мають на меті інтегрувати транспортну інфраструктуру Чорного моря з Транс'європейською транспортною мережею.
Фактором зближення є прагнення Туреччини надати допомогу Україні в облаштуванні кримських татар. Туреччина підтвердила, що профінансує придбання тисячі квартир для кримських татар-репатріантів, які повернулися в Україну.
Україна і Туреччина мають вагомі спільні геополітичні інтереси, зокрема збереження екології Чорного моря, ідентифікація транспортних шляхів, насамперед нафтопродуктів. Водночас із зацікавленістю обох країн в розвитку різноманітних зв'язків вагомим є забезпечення національних інтересів.
Ключовою темою україно-турецької співпраці має стати подальше посилення двостороннього партнерства, пошук шляхів для поновлення його конкретними справами та проектами.
За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати туристичною державою світового рівня. Розширення міжнародних зв`язків відкриває нові шляхи для просування національного туристичного продукту на світовому ринку, залучення його до світового інформаційного простору та передового досвіду організації туристичної діяльності.
Україна відкрита для міжнародного туристичного співробітництва, яке повною мірою віддзеркалює загальноєвропейські інтеграційні політичні та соціально-економічні процеси, враховує основні загальнонаціональні пріоритети. Виходячи з національних інтересів, міжнародна туристична політика України є багатовекторною; вона реалізується на засадах економічної доцільності та взаємовигідної співпраці з конкретною країною або регіоном, враховує особливості певного туристичного ринку.[3]
Турецька Республіка на сьогоднішній день є одним з найважливіших партнерів України в галузі туризму. Співробітництво в цій сфері між обома країнами відбувається згідно з Угодою між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про співробітництво в сфері туризму, підписаною 30 травня 1994 року. Державна служба туризму і курортів України, яка наразі є підрозділом Міністерства культури і туризму України, активно співпрацює з Міністерством культури і туризму Турецької Республіки. Україна і Туреччина вже довгий час плідно співпрацюють у туристичній сфері. Це і постійні двосторонні контакти на рівні керівників обох Міністерств культури і туризму, і співпраця в рамках Міжнародних організацій, зокрема, Організації чорноморського економічного співробітництва, Всесвітньої туристичної організації тощо.
Ще одним важливим напрямом співробітництва між обома країнами в галузі туризму є постійний обмін інформацією щодо туристичних можливостей України і Турецької Республіки, участь зацікавлених підприємств двох країн у туристичних виставках, ярмарках, салонах і біржах, що проводяться на їх територіях, спільні інвестиційні проекти тощо.
Приємно відзначити, що українці є частими гостями Турецької Республіки, знають і люблять її. Водночас турецькі громадяни, на жаль, набагато рідше відвідують Україну. І наше першочергове завдання полягає в тому, щоб привернути увагу якомога більшої кількості турецьких туристів до України. В тому числі, й за рахунок підвищення привабливості українського туристичного продукту для турецького споживача, зокрема, шляхом створення маршрутів і турів, що користувалися би попитом на турецькому туристичному ринку, а також розвитку етнічного туризму (насамперед, у Кримському регіоні), яхт-туризму, лікувального туризму тощо.
Важливе місце в двосторонніх відносинах займає взаємодія в транспортній сфері.Співпраця між Україною та Туреччиною в транспортній сфері здійснюється в рамках багатосторонніх та двосторонніх угод, зокрема, „Угоди про міжнародні автомобільні перевезення між Урядом України та Урядом Турецької Республіки”, „Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про повітряне сполучення”, „Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі залізничного транспорту” тощо.
З метою забезпечення ефективності цієї співпраці, на постійній основі триває діалог між фахівцями даної сфери, зокрема проводяться засідання українсько-турецької робочої групи з питань торговельного судноплавства, а також засідання Змішаної українсько-турецької комісії з питань автомобільних перевезень пасажирів та вантажів (останнє засідання Комісії відбулось в Києві у квітні 2008 року).У лютому 2008 р. в Анкарі відбулися двосторонні експертні консультації представників Міністерства транспорту та зв’язку України та Туркзалізниці з погодження проекту двосторонньої угоди про організацію міжнародного прямого вантажного залізнично-паромного сполучення між Україною та Туреччиною.
Україна запросила Туреччину до співпраці в рамках міжнародного проекту поїзду комбінованого транспорту «Вікінг» (сполученням Одеса-Клайпеда). 23-24 жовтня 2008 в Києві відбулось засідання країн – членів проекту, у якому також взяла участь делегація турецької сторони. Приєднання Туреччини до даного проекту відкриє можливість транспортування турецьких товарів територією України до Балтійського моря і далі в Європу.
2.2 Характеристика торгівлі товарами між Україною та Туреччиною
Останніми роками Туреччина міцно укріпилася як один з найважливіших торгівельних партнерів нашої держави. Якщо одразу після встановлення дипломатичних відносин у 1992 р. обсяги торгівлі товарами між Україною і Туреччиною складали близько 120 млн. дол. США на рік, то, починаючи з 1995 р., цей показник стабільно перевищував 1 млрд. дол. США і досягнув у 2008 р. свого максимального рівня – 6,583 млрд. дол. США, у т.ч. експорт – 4,633 млрд. дол. США, а імпорт – 1,950 млрд. дол. США.[2]
За даними Держкомстату України, торгівля товарами між Україною та Туреччиною протягом 1994–2008 рр. характеризувалася поступовим зростанням кількісних показників обсягу.
Туреччина займає друге місце (після Росії) серед основних споживачів українських експортних товарів. Характерною рисою українсько-турецьких торгівельних відносин є постійне позитивне сальдо для України.
Товарообіг за даними Туреччини (2008 р.). За даними Комітету з питань зовнішньої торгівлі Турецької Республіки у 2008 р. товарообіг між Туреччиною та Україною становить 8,289 млрд. дол. США, у т.ч. експорт – 6,106 млрд. дол. США (Україна зайняла 8 місце серед основних торгівельних партнерів Туреччини), імпорт – 2,183 млрд. дол. США (15 місце), позитивне для України сальдо становить 3,923 млрд. дол. США.[2]
Табл.1 Динаміка торгівлі товарами між Україною та Туреччиною
(млн. дол. США)[1]
| Показники | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
| Товарообіг | 1197,3 | 1489,4 | 1277 | 2352,25 | 2642,67 | 3159,12 | 4622,08 | 6583,76 |
| Експорт | 1046,5 | 1277,6 | 946 | 1941,12 | 2034,97 | 2390,04 | 3650,00 | 4633,42 |
| Імпорт | 150,8 | 211,8 | 330,9 | 411,13 | 607,70 | 769,08 | 972,08 | 1950,34 |
| Сальдо | 895,7 | 1065,8 | 616 | 1530 | 1427,28 | 1609,42 | 2630,06 | 2683,08 |
У 2008 році обсяги експорту збільшувалися, в основному, за рахунок:
· поставок металопродукції;
· продукції хімічної промисловості;
· продукція сільськогосподарського призначення.
Зростання експорту відбулося за рахунок збільшення поставок традиційних товарів, а саме, поставки чорних металів збільшилися на 26 %, зернових культур – у 2,4 рази, жирів та олій – у 4 рази, плодів та горіхів – на 59%, продуктів неорганічної хімії – у 2,2 рази, добрив – на 20%, алюмінію та виробів з нього – майже у 2 рази.