Основний текст Генеральної угоди з тарифів і торгівлі в ході Багатобічних переговорів, що відбулися, був доповнений цілим рядом домовленостей по окремих питаннях, в результаті, чого сьогодні Угода являє собою досить складний документ. Проте в ГАТТ можна виділити кілька основних принципів, що складають її основу:
• роль тарифів у ринковій економіці є головним регулятором експорту й імпорту, тоді як при централізованому плануванні їх значення другорядне, тому що відсутній зв'язок між внутрішніми й зовнішніми (світовими) цінами.
• другим з них є принцип найбільшого сприяння, який носить безумовний характер, що поширюється на торгівлю товарами. Однак у ГАТТ міститься ряд виключень з цього принципу. Цей принцип спрямований на ліквідацію дискримінації в торгівлі й збільшення обсягів товарообігу. При цьому передбачається, що обсяг і структура зовнішньої торгівлі визначається її безпосередніми учасниками, а уряд регулює експортно-імпортні операції тільки за допомогою тарифів.
• третім важливим принципом є національний режим який передбачає, що товарам іноземного походження буде надаватися той же режим, що і національним. Особлива увага в цій статті приділяється використанню в торгово-політичних цілях внутрішніх податків і зборів. Тобто мова йде про створення рівних умов конкуренції для імпортних і вітчизняних товарів.
• іншим важливим принципом є визнання того, що захист національної економіки повинен проводитися переважно за допомогою митних тарифів, при цьому використання кількісних обмежень забороняється.
• угода забороняє також використання імпортних квот, крім випадків, зв'язаних з необхідністю ліквідації негативного сальдо платіжного балансу.
Сучасна зовнішньоторговельна політика країн здійснюється за допомогою - цілого ряду засобів, що контролюють, регулюють, стимулюють зовнішню торгівлю. До них відносяться митні тарифи, кількісні обмеження, різного роду перешкоди для збуту й споживання товарів на внутрішньому ринку країни-імпортера. У результаті розвиваючого процесу інтернаціоналізації міжнародного господарського життя, прогресуючої міжнародної економічної інтеграції в післявоєнні роки мало місце зниження ролі таких традиційних засобів здійснення зовнішньоторговельної політики, як мито і кількісні обмеження. Внаслідок діяльності ГАТТ рівень митного захисту у всіх розвинених країнах значно знизився. Якщо в 1947 році рівень мита складав у середньому 40%, то на теперішній час він складає близько 3%. Однак було б неправильно вважати, що мито перестало відігравати значну роль, тому що питання митного обкладання продовжують відігравати велику роль на переговорах у рамках ГАТТ. Але в цьому питанні складно досягти єдності. Спроба уніфікації класифікації товарів для цілей митного обкладання була почата після другої світової війни: у 1951 році була підписана Брюссельська конвенція, що одержала назву Брюссельської митної номенклатури (БМН). У 80-і роки в рамках ГАТТ на основі БМН була розроблена нова митна номенклатура, що називається "гармонізованою системою".
У своєму первісному виді ГАТТ була чисто тарифною угодою, у якій з метою недопущення впливу на торгівлю нетарифних норм і правил був включений ряд положень, зв'язаних з іншими формами регулювання торгівлі (кількісними обмеженнями, субсидіями, демпінгом). Однак коло розглянутих питань настільки розширився, що обговорювані проблеми стали виходити за рамки тарифної політики. В результаті первісна структура ГАТТ, що складається з чотирьох керівних органів: постійних органів, міжурядових органів, робочих груп і спеціальних груп експертів, була значно розширена.
В результаті проведення багатобічних торгових переговорів у рамках "Токіо раунду" був створений ще цілий ряд комітетів і рад, в обов'язок яких входило спостереження за реалізацією досягнутих у його ході домовленостей. До них відносяться: комітет з антидемпінгової практики, комітет із субсидій і компенсаційного мита, комітет з технічних бар'єрів у торгівлі, комітет з митної оцінки, комітет з урядових закупівель, комітет з імпортного ліцензування та ін.
Багатобічні торгові переговори містили в собі таку винятково важливу проблему, як розробка нових принципів і норм міжнародної торгівлі. У результаті ГАТТ стало грати винятково важливу роль у вирішенні задач сучасних міжнародних економічних відносин. Сформована на основі Угоди система договорів практично означає створення міжнародної організації, що займає міцне місце серед міжнародних установ, що визначають формування міжнародних економічних зв'язків. Тобто з'явилися нові можливості для уніфікації й диверсифікованості правових норм міжнародної торгівлі.
В ході "уругвайського раунду" переговорів у рамках ГАТТ стало, очевидно, що Угода продовжує йти по, наміченому раніше, шляху розширення сфери діяльності. До порядку денного переговорів входили наступні питання: митні тарифи, нетарифні міри, перегляд деяких прав і правил ГАТТ, торгові аспекти регулювання іноземних капіталовкладень, торгові аспекти права індивідуальної власності, торгівля послугами і т.д. Усе це свідчило про те, що головною задачею цих переговорів є створення нових правил регулювання міжнародної торгівлі, розробка нових угод, що не тільки інтерпретували окремі положення, але і значно розширили сферу діяльності ГАТТ. Більш того, були створені формально не залежні від ГАТТ кодекси, що стосуються сфери послуг і деяких суміжних з міжнародною торгівлею областей МЕО.
Одним зі шляхів рішення різних проблем - розгляд їх на регулярних переговорних конференціях, восьмим з яких був "уругвайський" раунд. Скликання нового раунду багатобічних торгових переговорів (БТП) було продиктовано сформованими тенденціями розвитку міжнародних економічних відносин наприкінці 70-х і першій половині 80-х років. У цей період різко активізувалася економічна експансія США. У той же час підсилилася опозиція американській експансії з боку ЄЕС, поглибилися американо-японські економічні розбіжності. Зросла роль країн, що розвиваються, у світовому господарстві і міжнародній торгівлі, загострилися їхні валютно-фінансові протиріччя з Заходом, зросло прагнення до поліпшення умов участі в міжнародному поділі праці. Таким чином, в останні роки в розвитку міжнародних економічних відносин в цілому і міжнародній торгівлі, зокрема, закріпилися негативні тенденції, що привели до загострення конкурентної боротьби на світовому ринку і помітному погіршенні взаємин держав у даній сфері міжнародного співробітництва. В силу цього масштабність і різноманіття програми МТП віддзеркалювали, насамперед ті зростаючі труднощі, з якими зштовхнулася сучасна міжнародна торгівля в результаті різкого погіршення торгово-політичної обстановки. Посилення протекціонізму з боку розвинених капіталістичних країн, у тому числі розширення дискримінації в результаті збільшення антидемпінгових процедур, кількісних обмежень, обвинувачень у субсидуванні експорту привели до виникнення нових протиріч між її учасниками. Тому значна частина програми нового раунду спрямована на вироблення домовленостей, покликаних стримувати подальше поширення протекціонізму й однобічних дискримінаційних мір у торгових відносинах між країнами - учасниками ГАТТ. Ряд питань, внесених у програму МТП, віддзеркалював вимоги країн що розвиваються, що в умовах поступового росту їх гігантської зовнішньої заборгованості і різкого падіння цін на сировину яку вони вивозять і продовольство наполягали на істотному поліпшенні умов їхнього експорту в розвинені держави й ліквідації підтримуваних розвиненими країнами дискримінаційних обмежень імпорту. В умовах посилення економічної взаємозалежності між двома групами держав Захід змушений був погодитися на обговорення деяких найбільш гострих проблем експорту з країн, що розвиваються, текстилю, одягу, деяких видів природних ресурсів. Важливим фактором, що вплинув на порядок денний нового раунду МТП, були усе більш часті порушення норм ГАТТ, що привели до ерозії найважливіших принципів ГАТТ і ослабленню в цілому його організаційно-правової основи в міжнародній торгівлі. В силу цього значна увага на переговорах була приділена зміцненню юридичної бази й механізму ГАТТ.
Розглянемо події напередодні "уругвайського" раунду переговорів і після нього. Серед проблем у рамках ГАТТ можна виділити "нові", що виникли в зв'язку зі зміною й розвитком економічної ситуації, і "старі", що знаходилися на розгляді вже тривалий час. Спочатку проаналізуємо найбільш насущні "нові" проблеми:
• дискримінаційні міри державного регулювання: міри, що негативно впливають на вільний перелив капіталу і, отже, сприймаються як бар'єр у міжнародній торгівлі. До них можна віднести проблему іноземних інвестицій: найчастіше іноземним інвесторам приписують сфери й галузі прикладання їхніх капіталів, ставляться умови у відношенні частки продукції, що поставляється на експорт, наймання місцевої робочої сили, використання компонентів і матеріалів місцевого виробництва й ін.