Інтеграційні процеси країн Західної Європи: стан розвитку і проблеми (стр. 9 из 10)

Окрім зазначеного, варто підкреслити, що створено відповідне бізнес середовище, належний інвестиційний клімат; проводиться робота щодо відповідності системи бухгалтерського обліку міжнародним стандартам.

Відповідають законодавству меморандуми, підписані щодо регулювання цін.

Відзначаючи позитиви, ми змушені визнати, що ще існує деяке втручання держави в ціноутворення (особливо на ринках металів і добрив)та у механізм банкрутства. І зрозуміло, що всі структури виконавчої влади мають працювати над усуненням цієї проблеми.

Українські позиції щодо виходу на ринок ЄС посилило отримання статусу держави з ринковою економікою. І, нарешті, враховується той факт, що товарообіг України з ЄС перевищує товарообіг із Росією. Вважаємо що це позитивно вплине на кредитний рейтинг України.

Очевидною є низка кроків, які має ще зробити Україна як у напрямку вступу до СОТ, так і в напрямку інтеграції до ЄС. Це, в першу чергу, продовження роботи щодо відповідності системи бухобліку міжнародним стандартам; залучення до аудиту фінансової діяльності компанії зі світовим ім'ям; недопущення продажу продукції металу та хімії через офшорні зони, що знизить причини для антидемпінгових розслідувань; забезпечення свободи ціноутворення в рамках антидемпінгових розслідувань. По-друге, підтримуючи кроки, зроблені ЄС, Україна має розпочати створення зони вільної торгівлі з ЄС. Важливо проводити чітку економічну політику: зняти розбіжності між урядом і парламентом, урядом і НБУ щодо підходів в окремих питаннях (регулювання валютного курсу тощо), які викликають у наших партнерів запитання.

Для України є дуже важливим, щоб ЕС у результаті аналізу інституційних умов інтеграційних процесів здійснив реформування наднаціональних інститутів. Важливою була б підтримка України в газовому конфлікті з Росією і вирішенні питання в майбутньому. ЄС має надати повну підтримку планів України стосовно її вступу до СОТ, реально підтримати наміри щодо створення зони вільної торгівлі.

3.3. Чинники, які гальмують вступ України до ЄС.

Складність процесу забезпечення економічної безпеки у контексті реалізації “Європейського вибору” багато в чому пов'язана з фактичнимрозподілом економічних пріоритетів головних економічних акторів нашої держави у напрямах, відмінних від задекларованого загальнодержавного.

Іншими словами, серед економічних еліт, що формують основи внутрішньої та зовнішньої політики держави, існують принципові розходження щодо ключових напрямів розвитку національної економіки.

Можна виділити три основні “групи за інтересами”, які, змінюючи з різних причин свій персональний склад, залишались і залишаються основними акторами вітчизняного економічного процесу:

1.Державні менеджери колишнього радянського народногосподарського комплексу - найбільш орієнтована на зовнішній ринок група. Використовуючи механізми зовнішнього кредитування (МВФ, ВБ, ЄБРР) поступово формують сприятливий інвестиційний клімат для власних бізнес проектів. Діють, хоча це надзвичайно важко довести, в інтересах ТНК (їх регіональних філій), виявляючи риси “компрадорської буржуазії»,- традиційної бізнес-еліти більшості постсоціалістичних держав.

2.Керівники великих промислових підприємств загальносоюзного значення - “червоні директори”. Як правило, на їх “балансі” знаходяться цілі міста чи навіть окремі регіони. До певної міри їх інтереси представляє УСПП. Не мають яскраво виявленої зовнішньоекономічної стратегії оскільки ситуативно орієнтуються на економічну кон'юнктуру. До цієї групи можна також віднести керівництво АПК- “червоні голови колгоспів”. Консервативний аграрний сектор орієнтований майже виключно на внутрішній ринок. Внаслідок низької платоспроможності переважної більшості населення України рентабельність агарного сектора є вкрай низькою. Агропромисловий комплекс виконує функції по забезпеченню продовольчої безпеки, делеговані (покладені на нього в примусовому порядку) державою і не є окрім деяких експортно-орієнтованих галузей, за великим рахунком окремим суб'єктом ринкового господарства.

3.. Бізнесмени з російським “корінням”. Діють переважно в інтересах провідних російських компаній ПЕК та ВПК, природно маючи зовнішньоекономічну позицію як проекцію РФ. З її мозкових штабів вийшла теза : “В Європу разом з Росією.”

Таким чином, можна стверджувати, що національні еліти, які контролюють основну частку виробничих потужностей в державі і таким чином визначають пріоритетні напрями зовнішньоекономічного курсу України, не розглядають співпрацю з країнами ЄС в якості основи для проведення довгострокової ефективної економічної політики.

У контексті забезпечення економічної безпеки України, фактор вмотивованості господарських еліт є, на наш погляд, рівно-порядковим з економічними інтересами впливових світових геоекономічних акторів. Досвід вщент зруйнованих післявоєнних Німеччини чи Японії доводить, що за наявності серед більшої частини працездатного населення держави непохитного бажання створити сильну процвітаючу економіку, зовнішні чинники втрачають свої переваги. Тоді й виникає “економічне диво”. В іншому випадку, національні еліти реалізують власні бізнес-проекти, населення займається самовиживанням, державні інституції позбавляються реальних важелів забезпечення економічної політики.

Досить важливим чинником, який гальмує вступ України до Євросоюзу є низька обізнаність населення про це об’єднання.

У таблиці поданій нижче наведено дані, що характеризують відмінності у розподілі прихильників і противників вступу України до Євросоюзу серед громадян із різними самооцінками обізнаності стосовно цієї організації. З наведених у таблиці даних видно, що готовність громадян України висловитися за чи проти її вступу до Євросоюзу помітно пов'язана з оцінкою ними своєї поінформованості стосовно цієї організації:

• серед тих, хто вважає себе достатньо обізнаним стосовно Євросоюзу, значно більше прихильників вступу України до цього об'єднання, ніж його противників;

• серед тих, хто вважає себе недостатньо обізнаним, навпаки, противників значно більше, ніж прихильників;

• серед тих же, хто не може оцінити достатньо чи не достатньо він

обізнаний, більшість становлять ті, хто не брав би участі в голосуванні.

Це можна простежити за допомогою таблиці. [10, 77]

Таблиця 2

Позиції населення України щодо її вступу до Євросоюзу залежно від самооцінки обізнаності стосовно цього питання, %

Вважають, що для вирішення питання,	У разі проведення референдуму стосовно вступу України до Євросоюзу: |
чи потрібно Україні вступати до Євросоюзу, знають про нього:	проголосували б ЗА вступ	утрималися б від голосування	проголосували б ПРОТИ вступу	ЗАГАЛОМ
достатньо	54	5	41	100
невизначено	16	60	24	100
недостатньо	22	35	43	100

Привертає увагу той факт, що серед української еліти помітно менше опитаних виділяють такі «больові» для Заходу проблеми, як невідповідність рівня демократії в Україні європейським стандартам, проблеми захисту прав інтелектуальної власності, а також проблеми боргових зобов’язань України.

Думки населення (експертів і простого люду) про чинники що заважають наближатися Україні до ЄС можна спостерігати на діаграмах поданих нижче. [25, 38-39]

Діаграма 1

Чинники, що мають значний негативний вплив на процес інтеграції України до Європейського Союзу, % опитаних (експерти)

Діаграма 2

Що, найбільшою мірою перешкоджає інтеграції України до ЄС? % опитаних (населення).

У свою чергу, ресурсну залежність від Росії як негативний фактор впливу на українську євроінтеграцію виділяє лише третина опитаних експертів. А членство в СНД взагалі не вважається несприятливим моментом при просуванні України до Європи. (На думку 80% експертів, цей чинник має незначний негативний вплив, або не має такого взагалі). Навпаки, державно-політична еліта усвідомлює, що ринки країн СНД сьогодні об’єктивно більш привабливі для нарощування торгово-економічного співробітництва. (Зокрема, йдеться про участь України в створенні транскавказького транспортного коридору).

Загалом, стосовно оцінок основних факторів, що гальмують рух України до Європи, позиції українського істеблішменту і населення країни співпадають. В цьому неважко пересвідчитись, співставляючи дані опитувань, наведені на двох діаграмах.

І експерти, і населення України виокремлюють основні «фактори стримування» — це низький рівень економічного розвитку, загрозливі масштаби корупції, невідповідність рівня демократії в Україні європейським стандартам. Таким чином, загальні оцінки сучасного стану відносин Україна - ЄС, а також факторів, що впливають на ці відносини, відбивають реальний стан справ.

Не можна не погодитись з думкою ряду українських дослідників про те, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України є наслідком:

а) непослідовності і зволікання в здійсненні внутрішніх реформ;

б) переважання політичних декларацій над конкретною реалізацією Угоди про партнерство і співробітництво, а також Стратегії інтеграції України до ЄС;

в) слабкості адміністративно-інституційного забезпечення курсу європейської інтеграції;