Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США (стр. 6 из 7)
Головною проблемою зовнішньої політики України є те, що вона не може запропонувати партнерам нічого нового в головному, – у здійсненні демократичних перетворень в політиці та економіці. У цих умовах дипломатичні зусилля не будуть мати вагомого результату. Вже зараз очевидно, що нам доведеться коректувати власну стратегію інтеграції. Зміни, що відбуваються в ЄС і його політиці розширення, практично ведуть до зникнення інституту асоційованого членства. Спостерігається недостатня наполегливість у реалізації Угоди про партнерство і співробітництво та готовність використовувати можливості програми сусідства. Розроблений в українському уряді проект Плану дій „Україна – ЄС” [41], на жаль, не став, відповідно до європейської практики, предметом широкого обговорення спеціалістів і громадськості.
Проте 2004 рік приніс в українську зовнішню політику і новий досвід, більш чітке розуміння її слабостей і резервів. Це був період принципових рішень для партнерів і швидкого вичерпання можливостей маневрування для України. Наслідком цього стала більша певність у позиціях і більша ясність щодо реального стану справ. Дорога в Європу одержала більш детальну розмітку. Вона не стала довшою, але нам доведеться суворо дотримуватися ще більш складних правил, що потребує висококваліфікованого керманича.
3.3 Розробка методологій створення сприятливого іміджу України.
Для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15−20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:
· Налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації;
· Дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об’єктом іміджу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;
· Проконсультуватися з лідерами думок (opinion leaders) щодо слабких та сильних національних рис країни та порівняти з результатами дослідження;
· Побудувати іміджеологічну стратегію, яка повинна включати професійну модель іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов’язані між собою);
· Створити систему, яка б пов’язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу.[17]
Однією із складових національної PR-програми має бути активізація інформаційної політики України. Необхідно доносити до міжнародної спільноти правду про нашу країну, пропагування її надбання і цінності. Головний акцент має бути поставлений на тому, що Україна – це європейська держава з багатим сировинним потенціалом, родючою землею, сприятливими кліматичними умовами та високим інтелектуальним потенціалом. Українське суспільство володіє значним ринком кваліфікованої робочої сили. В економіці є перспективні напрямки міжнародної співпраці – це галузі, що здатні виробляти високотехнічну продукцію для завоювання міжнародних ринків.[8]
Для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко сплановані іміджеві кампанії. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування позитивного іміджу. Саме зовнішньополітичні техніки PR дозволяють не протидіяти стереотипам, а створювати новий імідж країни чи запускати нові позитивні характеристики, які б закріпили її позиції на міжнародній арені та в міжнародному співтоваристві.
Іміджеві кампанії України повинні базуватися на дослідженнях щодо вже існуючого іміджу країни, враховувати національні особливості цільових груп та досвід зарубіжних країн. Але cпочатку імід кампанії має передувати поява та завоювання світового ринку високоякісними вітчизняними продуктами, які б асоціювалися у міжнародній спільноти з Україною.[4]
Висновки.
Комплексний аналіз інформаційних складових іміджу держави дають можливість зрозуміти наскільки важливо для кожної країни мати свій імідж. За допомогою яких складових можна побудувати успішний імідж будь якої держави. А саме важливість хорошої роботи ЗМІ, дипломатичних служб та участь країни в міжнародних організаціях.
Ми живемо у час колосальних змін, людська думка піднялася до позахмарних висот, промислова, технологічна революції змінили сферу людського буття, наповнили її новим змістом. Особливий зміст прийняли міжнародні відношення. Але незважаючи на всі досягнення прогресу, людина залишається істотою, із психікою яка укладалася не одне тисячоріччя. За цей пройдений шлях у її гармонійно втілилось і прагнення до новий, невідомому і консерватизм, відмова від забобонів і неуцтво. У нових умовах людина бореться тим часом що їй хочеться досягти і тим, чого вона неусвідомлено боїться. Як показують дослідження в психології, сприйняття світу людиною є нічим іншим, як сприйняття образу і побудова власної моделі світу, зручної і сприйманої даною людиною. Таким чином, зовнішня уява — імідж, є основою світо сприйняття людини. [19]
Тому потрібно будувати імідж завчасно, заплановано та ретельно:
Що стосується нашої держави то варто підкреслити, що у сучасних умовах, із проголошенням незалежності, перед нашою державою підвелася велика кількість проблем. Наша держава змушена почати будувати відношення з іншими державами із самого початку (не маючи достатнього досвіду). У зв'язку з цим, проблема іміджу України має велике значення. Відсутність устояного іміджу має як позитивні так і негативні сторони. У якості позитивних моментів — можливість конструювання сприятливого і зручного для держави іміджу; Україна, за часи перебування в складі СРСР, не має негативних в історичному плані дій. До негативних моментів можна віднести те, що уявлення про нашу державу мають суперечливий і стихійний характер.
Аналіз внутрішніх і зовнішніх обставин свідчить про те, що попереду в Україні – тривалий перехідний період, протягом якого її імідж може змінитися в кращу або гіршу сторону. Україна не може залишатися в позаблоковому стані, а події, які відбуваються в середині країни не можуть не обминути уваги світової громадкості. І якщо ми є патріотами, то незалежно від того, який у нас політичний устрій, хто у нас при владі, ми повинні турбуватись про те, щоб у світі про українців думали добре. Тоді у нас влада буде змінюватися на краще, а не навпаки [26].
Що стосується США взагалі ця держава вважається лідером на міжнародній арені, але останнім часом вона все погіршує свій імідж, завдяки таким чинникам як війна в Іраці, нав’язування своєї думки іншим країнам. Але все ж таки не зважаючи на це Україна значно відстає від США. Взагалі порівнювати імідж України та США не можливо, це настільки дві різні держави.
Список літератури:
1) Г.Г. Почепцов. Имиджелогія. М.:реал-бук, К.: Ваклер – 2000 – 768с.
2) Палеха Ю.І. Іміжжологія. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 323с.
3) Шепель В.М.. Имиджеология: Секреты личного обаяния – 2-е изд., перероб. И доп. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 382с.
4) Бажанов Е.П. Актуальние проблемы меж.отн. В 3 томох. Том 1 – М.: Научная книга, 2001. – 464с.
5) Бажанов Е.П. Актуальние проблемы меж.отн. В 3 томох. Том 3 – М.: Научная книга, 2001. – 480с.
6) Бэензинсский. Выбор. Мировое господство или глобальное лидерство/ Пер. с англ. – М.: Международные отношения, 2006. – 288с.
7) Шенятенков В.Г. Европейская интеграция. М.: Международные отношения, 2003. - 400с.
8) Европейская интеграция современное состояние и перспективи: Сб.науч. ст./ Науч.ред. С. Паньковский. – Мн.: ЕГУ, 2001. – 336 с.
9) Змановская Э.В. Руковоство по управлению личным имиджем. – СПБ.: Речь. 2005 -114с.
10) Перелычина Е.Б. Психология имиджа: - М.: Аспект Пресс, 2002. – 223с.
11) Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкера. – 2-е изд., испр. и доп. – Спб.: Алетейя 2001. – 256с.
12) Політологія: Академія наук: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М.І. Панов , Л.С. Геросіна та ін.. – 2-е вид. перероб. і доп. – К.: Видавничий дім „ Ін Юре”, 2006 . – 520с.
13) Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз, К.: “Ваклер”. – 2001. – 258с.
14) Закон України про дипломатичну службу від 28.11.2002
15) http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/biblioteka/filos-potjt.htm - філософія масової комунікації.
16) http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1341 електронна бібліотека Інституту журналістики.
17) http://www.experts.net.ua – всеукраїнська експертна мережа.
18) http://www.mns.gov.ua – МНС України. „Надзвичайна ситуація”.
19) http://www.zakarpat.info/index2.php?option=com_content&task=view&id=808&pop=1&page=0&Itemid=43 - Україна в пошуках іміджу.
20) Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика. –К.,2003. – 289с.
21) ПанякІ.О.Звернення http://www.uvkr.com.ua/ua/visnyk/visnyk2005/january2005
22) Міжнародний імідж України: міфи і реалії. Аналітична доповідь УЦЕПД. – Центр Разумкова, 2000. Київ, 2001.- 257с.
23) Іноземцева О. Технології позитивного іміджу // Урядовий Кур’єр.-2002-№9.
24) Газета “Europeplusnet” http://www.europeplusnet.info/
25) Газета “Gazeta Wyborcza” www. serwisy.gazeta.pl/wyborcza
26) Вознюк О.Р. Міжнародний авторитет //Людина і політика www.lp-ua.info
27) Губернський Л. На чому ґрунтується міжнародний авторитет //Політика і час.-2002.-№4
28) Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка. - 2000.-№2.
29) Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю. Навчальний посібник. -К.:НМЦВО, 2001. – 321с.
30) Центр “Соціальний моніторинг” http://www.smc.org.ua
31) Козик В.В., Панкова Л.А. Міжнародні економічні відносини: навч. Посіб. – 4-те вид., - К.: Знання-Прес, 2003. – 406с.