«Група попередження про грядущий Страшний суд» (Джамаа ат-Табліг) — релігійна асоціація в Саудівській Аравії.
«Група збереження Корану» (Джамаа такфіз аль-Куран) — релігійна асоціація в Саудівській Аравії.
«Єдинобожники» (Ахль ат-таухід) — релігійна асоціація в Саудівській Аравії. «Ісламська група» (Аль-Джамаа аль-іслямійя) — суннітська організація, яка виникла в середині 70-х років на півночі Лівану (м. Тріполі). Мала зв’язки з «Братами-мусульманами» в Сирії та Єгипті.
«Ісламська партія визволення» (Хізб ат-тахрір аль-іслямі) — всеарабська суннітська організація, заснована в 1952 році в Єрусалимі Такі-д-Діном ан-Набахані.
«Ісламські групи» (аль-джамаат аль-іслямійя) — фундаменталістські угрупування, які виникли в середовищі єгипетських студентів університетів в середині 70-х років.
«Ісламський джихад» (Аль-Джихад аль-іслямі) — фундаменталістська організація, заснована в кінці 70-х років на території Палестини. характеризується різкою антиізраїльською спрямованістю.
«Клятва вірності» (Аль-Байа) — дрібга фундаменталістська група, яка діяла в Єгипті на початку 80-х років.
«Молодь Мухаммада» (Шабіба Мухаммад) — єгипетська організація, яка діяла в другій половині 70-х років в сільській місцевості.
«Звинуваченяя в безвір’ї та відхід від світу» (Ат-Такфір ва-ль-Хіднера) — екстремістська організація, яка виникла в Єгипті в другій половині 70-х років. Найбільш відома акція — викрадення та вбивство в 1977 році колишнього міністра вакфів шейха аз-Захабі.
«Зупинитися та визначитися» (Ат-Таваккуф ва-т-табайюн) — фундаменталістська група, створена в 1980 році в єгипетській провінції Фаюм. Характеризувалася різкою антихристиянською спрямованістю.
«Закликаючі» (Ахль ад-даава) — релігійна асоціація в Саудівській Аравії.
«Священна війна» (Аль-Джихад) — екстремістська організація, яка виникла в Єгипті в кінці 70-х років. Найбільш відома акція — вбивство 6 жовтня 1981 року єгипетського президента А. Садата.
«Емірат» (Аль-Імара) — дрібна фундаменталістська група, яка діяла в Єгипті на початку 80-х років.
«Еміри» (Аль-Умара) — єгипетська фундаменталістська група. яка діяла на початку 80-х років в місті Александрія.
Перелік складено за: Игнатенко А. Халифы без халифата.— Москва: Наука, 1988.
Віковий склад організації «Аль-Джихад»
Вік | Кількість чоловік | % |
До 20 років | 99 | 30,0 |
21 – 30 років | 196 | 59,4 |
31 – 40 років | 30 | 9,1 |
Більше 40 років | 5 | 1,5 |
Всього | 330 | 100,0 |
Коровиков А. Исламский экстремизм в арабских странах.— Москва: Наука, 1990
Професійний склад ісламських екстремістів
Рід занять | «Ат-Такфір ва-ль-хиджра (арешти 1977 року) | «Ат-Такфір ва-ль-хиджра» i «Муназзамат ат-тахрір аль-исламий» (дані опитування С. Ібрагіма) | «Аль-Джихад» (суд над 280 членами за спробу державного перевороту) | |||
Учні | … | … | 10* | 3 % | ||
Студенти | 17 | 44 % | 18 | 55 % | 123 | 44 % |
У тому числі таких факультетів: | ||||||
Медичного | … | … | 4 | 12 % | … | … |
Фармацевтичного | … | … | 2 | 6 % | … | … |
Сільськогосподарський | … | … | 3 | 9 % | … | … |
Бізнесу | … | … | — | — | … | … |
Педагогічного | … | … | — | — | … | … |
Технічного | … | … | 6 | 18 % | … | … |
Військово-технічного | … | … | 2 | 6 % | … | … |
Філологічного | … | … | 1 | 3 % | … | … |
Богословського | … | … | — | — | 5 | 2 % |
Інженери | 3 | 8 % | 3 | 9 % | … | … |
Військові i полісмени | 4 | 10 % | — | — | 14 | 5 % |
Державні службовці | 8 | 21 % | — | — | 15 | 5 % |
Дрібні торговці | 3 | 8 % | — | — | 16 | 6 % |
Лікарі i фармацевти | 1 | 2 % | 4 | 12 % | … | … |
Вчителі | … | … | 5 | 15 % | … | … |
Агрономи | 1 | 2 % | 2 | 6 % | … | … |
Робітники i ремісники | … | … | 1 | 3 % | 41 | 15 % |
Безробітні | 2 | 5 % | — | — | 30 | 11 % |
Селяни | — | … | — | — | 6 | 2 % |
Не визначений | … | … | — | — | 25** | 9 % |
Всього | 39 | 33 | 280 |
* Ще 50 учнів не були притягнені до суду через неповноліття
**Вони були віднесені до категорії «professionals», тобто, напевно, були інженерами, лікарями, вчителями i т. д
[1]The Oxford Encyclopedia of the Modern Islamic World / Ed. In chief John L. Esposito. — New York; Oxford: Oxford University Press, 1995. — vol. 2. — 476 p.
[2]Shimoni Y. Political dictionary of the Arab world. — New York.: Macmillan Publishing Company, 1987. — 520 p.
[3] Ислам и политика в странах зарубежного Востока. — Москва: ИНИОН АН СССР, 1981. — 64 с.
[4] Эволюция исламской традиции в освободившихся странах Востока. — Москва: ИНИОН АН СССР, 1983. — 67 с.
[5] Ислам в современной политике стран Востока (конец 70-х — начало 80-х гг. ХХ в.). — Москва, 1986. — 278 с.
[6] Игнатенко А. Халифы без халифата. Исламские неправительственные религиозно-политические организации на Ближнем Востоке: история, идеология, деятельность. — Москва: Наука, 1988. — 207 с.
[7] Коровиков А. Исламский экстремизм в арабских странах. — Москва: Наука, 1990. — 170 с.
[8]Arab-Israel Conflict and Conciliation. A Documentary History. — London: Proeger, 1996. — 286 p.
[9]Детальніше див.: Козицький А. Проблеми арабо-ізраїльських стосунків у сучасній англомовній історіографії // Українські варіанти. — Львів. — 1999. — № 1–2. — С. 109–114.
[10] Кудрявцев А. Исламский мир и палестинская проблема. — Москва: Наука, 1990. — 133 с.
[11] Жданов Н. Исламская концепция миропорядка. — Москва: Междунар. отношенния, 1991. — 375 с.
[12] Шарипова Р. Панисламизм сегодня (теория и практика Лиги исламского мира). — Москва: Наука, 1986. — 139 с.
[13] Малышева Д. Религия и общественно-политическое развитие арабских и африканских стран (70-е — 80-е годы). — Москва: Наука, 1986. — 228 с.
[14] Малышева Д. Религиозный фактор в вооруженных конфликтах современности. — Москва: Наука, 1991. — 227 с.
[15] Сагадеев А. Исламский фундаментализм: что же это такое? // Азия и Африка сегодня. — 1994. — № 6. — С. 2–7.
[16] Ланда Р. Исламский фундаментализм // Вопросы истории. — 1993. — № 1. — С. 32–41.
[17] Трофимов Д. Исламский фундаментализм в арабских странах: истоки и реалии // Восток. — 1992. — № 1. — С. 116–124.
[18] Коран. Пер. и коммент. И.Ю. Крачковского. — Москва: Наука, 1990. — 727 с.
[19] Абу Аля аль-Маудуді. Життєва місія пророка. — Львів: Логос. 1995. — 28 с.
[20] Абу Аля аль-Маудуді. Споіб життя в ісламі. — Львів: Логос. 1995. — 47 с.
[21] Ислам и политика… — С. 25.
[22] Кривец Е. Арабская культурная самобытность: идеологическая концепция и ее реальное содержание // Восток. — 1994. — № 2. — С. 105.
[23] Гантінґтон С. Зіткнення цивілізацій та межа світу // Ї. — Львів. — 1998. — № 14. — С. 109.
[24] Жданов Н. Исламская концепция … — С. 8.
[25] Эволюция исламской традиции… — С. 20.
[26] Там само. — С. 20.
[27] Филиппова М. Общественные функции ислама в современном американском исламоведении. — Москва: Наука, 1989. — С. 97.
[28] Полонская А. Совремменые мусульманские идейные течения / Ислам: проблемы идеологии, права, политики и экономики. — Москва: Наука, 1985. — С. 8.
[29] Левин З. Ислам в арабских странах: неотрадиционализм и возрожденчество (вторая половина ХХ в.) / Зарубежный Восток: религиозные традиции и современность. – Москва: Наука, 1983. — С. 72.
* Сам термін «фундаменталізм» походить від латинського слова «fundamentum» (основа, підґрунтя, підвалина). Як поняття виник на початку ХХ століття у середовищі консервативних представників американського протестантизму, для позначення їх позиції у боротьбі з релігійним «модернізмом» та «лібералізмом». Рух протестантських фундаменталістів заявив про себе в 1908 році у Каліфорнії на конференції з фундаментальних понять християнства, проголосивши безумовність буквального трактування Святого письма i відкинувши будь-які спроби науково-критичного підходу до біблійних текстів. (The Oxford Encyclopedia… — P. 32.)
[30]Robbe M. Islam: Religion, Gesellschaft, Staat. — Berlin: Dietz Verlag , 1981. — S. 79.
[31] Сагадаев А. Исламский фундаментализм… — С. 3.
[32]Bielawski J. Islam... —S. 231.
[33]Цит. за: Степанянц М. Мусульманские концепции в философии и политике (XIX–XX вв.). — Москва: Наука, 1982. — С. 138.
[34] Абгарян Е. Религиозно-политическая организация «Братья-мусульмане» в Египте / Ислам в политической жизни стран современного Ближнего и Среднего Востока. — Ереван: Изд-во Ан СССР, 1986. — С. 64.
[35] Игнатенко А. Халифы без… -- С. 133.
[36] Абу Аля аль-Маудуді. Спосіб життя… — С. 11.
[37] Там само. — С. 22.
[38] Там само. — С. 18.
[39] Фукуяма Ф. Кінець історії? // Генеза. — Львів. — 1992. — березень. — С. 13.