4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору
1. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
5. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
31. Поняття міжнародного приватного права
Мпрп – це сист. юр.норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з “іноземним елементом”. Це є групою норм, що мають стосунок до речового права до зобов. сімейно-шлюбних відносин. МПП належить до умовних термінів. По своїй суті це внутрішнє право і носить національний характер. Завдання- регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб’єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов’язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем. До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільно право- та дієздатність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави, її імунітету, відносини по зовнішньоторговельних угодах, прав авторів на твори, видані за кордоном, трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави чи працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відобр. упорядковану сукупність норм нац. права. Специфікою відносин у міжнародному приватному праві є – наявність так званого «іноземного елементу». Під «іноземним елементом» розуміють: 1) суб’єкт, який має іноземну приналежність (громадянство, місце проживання – щодо фізичних осіб, «національність» - щодо юридичних осіб) 2) об’єкт, який знаходиться на території іноземної держави 3) юридичний факт, що мав, має чи буде мати місце за кордоном.
МПП складається з:
колізійних норм;
уніфікованих матеріальних правових норм;
внутрішніх правових норм;
процесуальних норм.
І. Колізійні норми складають історичну основу МПП. Вони поділяються на дві групи: внутрішні колізійні норми, викладені у внутрішньому законодавстві країни; договірні колізійні норми, записані в м/н договорах, але направлені на регламентацію майнових відносин, які викли на рівні фізичних або юридичних осіб.
ІІ. Уніфіковані матеріально-правові норми. Існує два шляхи уніфікації:
Уніфікація шляхом укладення м/н угод з питань матеріального права;
Рецепція основних інститутів з іншої правової системи.
Особливості уніфікації в МПП:уніфіковані правові норми можуть бути створені на основі м/н договору чи м/н звичаю (INKOTERMS були створені на основі звичаю);уніфікація — це досить високий рівень правового співробітництва між державами. Крок до єдиного права.уніфікація в деяких галузях права не завжди бажана і можлива. Найбільші проблеми з уніфікацією сімейного і спадкового права, де в силі національні традиції і звичаї.
ІІІ. Вн.матеріальні норми— лише ті, які були спеціально створені для регламентації цивільно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом.
IV. Процесуальні норми — 1) самі по собі процесуальні норми публічного права; 2) норми процесуального характеру, ускладнені іноземним елементом.
32. Методи правового регулювання МПП
Правовий м. регулювання — це сук.узгоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У мпрп це питання найменш вивчене. Для мпрп характерним є цив.-пр. метод, що виражає правову природу цієї галузі.
Для врегулювання відносин з "іноз.ел." заст.2 юридико-технічні методи: колізійний та матеріально-правовий. Вони характеризують і зовнішню форму джерел міжнародного приватного права, тобто національно-правових і міжнародно-правових.
Колізійний м. є необхідним для регулювання цив.-пр.від-н, регламентація яких не узгоджена, а також у разі потреби зробити вибір між нормами права. у деяких правових системах колізійне право вважається значною частиною мпрп чи повністю ототожнюється з ним. Водночас навряд чи правильно вважати, що колізійний метод є специфічним і притаманним саме цій галузі права. Адже колізії можуть виникати й поза її сферою. їх вирішення хоч і залежить від застосування колізійних норм, проте вони не матимуть міжнародного приватно-правового характеру.Тобто, для винесення рішення на основі законодавства певної держави суд повинен, насамперед, зробити вибір між законодавством цих держав, тобто звернутися до колізійної норми. Власне, існування правових систем, між нормами правових джерел яких необхідно зробити вибір, породжує потребу в застосуванні колізійного методу. Останній застосовується також за відсутності міжнародної уніфікації матеріально-правових норм із певного питання. Вказаний метод покликаний вирішити колізійну проблему, яка виникає у міжнародному приватному праві, її вирішення здійснюється різними способами.
Матеріально-правовий: кол.норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не врегульовує правовідносини з "іноземним елементом", її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві. Зміст цього методу-правовідносини регулюються безпосередньо юр.нормами, без відсилання до іноземної правової системи.
33. Вибір застосування права сторонами правовідносин (lexvoluntatis)
До угод та юр.фактів застосовуються різноманітні кол.правила. Так, до угод з «ін.ел.» застосовується здебільшого закон автономії волі (lexvoluntatis). Сторони можуть здійснювати вибір права з необм.кола правопорядку,якщо інше не передбачено законом.Стоони можуть здійснювати вибір права будь-коли. Обране право може зестос.як до дог.вцілому так і до окремих частин. Він означає, що сторони самі обирають закон для регламентації своїх прав та обов’язків. Чинне кол.право сприяє можливості вибору права країни сторонами в основному у сфері зовнішньоекономічних угод.Даний принцип, іменований «автономією волі», відповідно до якої «права та обов'язки сторін по зовнішньоторговельній операції визначаються за законами місця її вдосконалювання, якщо інше не встановлено угодою сторін. У більшості країн ця прив'язка по контрактах не обумовлений тим, що вибраний правопорядок повинен мати зв'язок з даними правовідносинами. умови:
сторони можуть провадити прив'язку тільки до дійсно існуючого правопорядку
сторони можуть частково замінити один правопорядок іншим, лише якщо цим не порушується єдність цілого
часткове відсилання, подібно вибору сторонами права, підмета застосуванню до договору в його цілому, припустима лише, якщо вона виправдана по суті.Автономія волі здійснюється головним чином у сфері договірних зобов'язань. Однак автономония волі може здійснюватися й у сфері недоговорных зобов'язань. Багато держав, наприклад Франція й Англія, так надходять в області права, що регулює майнові відносини подружжя.
34.Структура правовідносин МПП
Відносини в МПрП ускладнені іноземним елементом. Вони мають певну структуру:
1. Суб’єкти МПрП, наявність іноземного елемента (фіз.ос., біпатрид, іноз.юр.особа, чи держава).
2. Об’єкти (речі, майно, гроші, послуги, іноземні матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких можуть виникати відносини) – можуть знаходитися за кордном, тому треба обирати закон, за яким регулюються відносини стосовно нього
3. зміст правовідносин (суб’єктивні права й обов’язки): іноземн.елемент – можуть знаходитися за кордоном
4. юридичний факт – дія чи подія у зв’язку з якою виникають певні правовідносини, що може знаходитися за кордоном і таким чином треба обирати право, за яким регулювати.
35. Місце МПП в правовій системі
Існують наступні підходи
1. МПрП є частиною внутріш-держ. Права окремих країн (МПрП України, Франції, Німеччини). Всередині цього підходу є ще декілька:
- МПрП – самостійна галузь права
- частина цивільного права
- частина приватного права
Все залежить від того, як окремі фахівці сприймають МПрП.
2.МПрП – частина міжнародного права. Оскільки є колізія, то є зіткнення суверенітетів, тому це є відносини міжнародні (між державами), а приватні відносини – привід. Тому міжнародне право поділяється на міжн., приватне та ін.
3. МПрП – самостійний комплекс, що має елементи внутрішн.-держ. і міжнародного права. Але не має значної підтримки у фахівців.
Основні підходи – 1 та 2. Найбільш вживаний – 1. В Україні підтримують 1 віріант, тому що є Закон України «Про МпрП».