Незважаючи на розвиток в останні роки нових виробництв важкої індустрії, перше місце серед обробних галузей Греції як і раніше займає легка промисловість, у першу чергу, текстильна. Переважає виробництво бавовняних тканин. Розвинуте килимарство. В текстильній промисловості Греції все більше використовуються штучні, синтетичні і змішані волокна місцевого виробництва.
Текстильна промисловість – важлива експортна галузь. Близько 80% експорту текстильних товарів країни направляється у ФРН, Францію і Великобританію.
Серед харчових виробництв по потужності виділяється цукрова промисловість, що цілком задовольняє внутрішній попит країни. Самі великі цукрові заводи розташовані в містах Плати, Лариса, Ксанти, Сірці.
Сільське господарство Греції лише в останні десятиліття уступило ведучу роль сфері послуг і промисловості. У країні переважають дрібні селянські землеволодіння, але в найбільш родючих районах (у Фессалії, Македонії, на Пелопоннесі) поширені і крупні господарства.
Греція здавна спеціалізується на виробництві декількох трудомістких експортних культур, головним чином тютюну, оливок, винограду, цитрусових і бавовнику.
У країні мало земель, придатних для ведення сільського господарства. Обробляється лише 3,5 млн. га, ледве більше 1/4 території країни.
Багато сільськогосподарських земель мають потребу в зрошенні, однак менш 20% оброблюваних земель – поливні. Основні зрошувані культури – це бавовник, фруктові дерева, рис, а також овочі, тютюн, кукурудза. Одна з важких проблем у сільському господарстві Греції – боротьба з ерозією ґрунтів і підвищення врожайності культур.
На родючих рівнинах Фессалії, Македонії і Фракії вирощується пшениця, посіви якої займають більш 60% всіх орних земель.
На півночі країни, у заболочених низов'ях рік Вардара і Стримона, сіють рис. У Епіре, Македонії і Фракії вирощують кукурудзу і ячмінь. Великі врожаї в Греції дають помідори – понад 1,9 млн. т у рік.
По берегах Греції, крім північного узбережжя Егейського моря, розкинулися плантації апельсинів, лимонів, мандаринів і інших цитрусових. У садах вирощують яблука, персики, груші, абрикоси, інжир.
З глибокої стародавності в Греції вирощують виноград, у тому числі такі всесвітньо відомі сорти, як коринка і султанича, що йдуть на ізюм. Частина винограду використовується для виробництва вина, яким особливо славиться острів Самоз.
Не менш древня і культура оливи. По виробленню маслинової олії Греція займає третє місце у світі після Іспанії й Італії. Маслинові гаї займають 0,5 млн. га в Центральній і Південній Греції і на південних островах.
Горбисті райони Фракії і Македонії – один з великих світових центрів виробництва тютюну, що славиться своєю якістю. [7; 210]
Греція – найбільший у Західній Європі виробник бавовни. Бавовник вирощують по берегах рік Вардара і Стримона, у Беотії і на острові Лемнос.
Тваринництво в сільському господарстві Греції відіграє незначну роль. Це пов'язано з убогістю природної кормової бази. Кам'янисті пасовища придатні лише для випасу овець і кіз. Непомірний випас ще більше збіднює пасовища і викликає ерозію ґрунту.
У багатьох районах країни розводять домашніх птахів, кроликів, бджіл. На узбережжі й островах розвинуте рибальство. У південній частині Пелопоннесу і на островах ведеться традиційний промисел губки на експорт, але видобуток її поступово знижується.
Величезна роль в економіці Греції належить морському флоту, що зв'язує її роз'єднані морем частини. Грецький флот входить у число «світових ізвозчиків». Фрахт морських судів приносить країні великий доход. На узбережжях Греції, включаючи острова, розташовано 156 портів. Самі великі з них Пірей, Салоніки, Волос і Патри. Більшість портів зовсім незначні і служать лише для місцевих потреб, багато серед них рибальських. По загальному тоннажі (42 млн. бр. per. т.) торговий флот Греції займає одне з перших місць в світі.
Залізничний транспорт розвинутий слабко. Загальна довжина залізниць – 2,6 тис. км, багато залізниць вузькоколійні. Головна магістраль країни – Афіни – Салоніки – Ідомени.
Довгі роки Греція була відома поганими автомобільними дорогами. Зараз це відходить у минуле. Шляхова мережа росте і поліпшується, головним чином під впливом туристського «буму».
Усі головні міста і великі острови зв'язані між собою авіаційними лініями. Через територію Греції пролягають важливі міжнародні авіатраси, що ведуть з Європи в Азію, Африку й Австралію. Грецію називають «світовим повітряним ізвозчиком». Біля Афін знаходиться найважливіший у південно-східній Європі транзитний аеропорт Эллінікон. [8; 210]
Греція – традиційна країна міжнародного туризму. Іноземних туристів залучають у Грецію її безцінні античні пам'ятники, найцікавіші музеї, особливо археологічні, руїни Олімпії, Дельф, знаменитих давньогрецьких міст, а також її приморські курорти, розташовані на півострові, і на багатьох островах. В останні роки Греція переживає дійсний – «туристський бум». В Греції побудовано безліч готелів різних категорій, кемпінгів і т. п. не тільки в головних туристських центрах, але й у таких куточках країни і її островів, куди колись туристи і не заглядали. Більше всього туристів прибуває із США, Великобританії і ФРН.
Господарство Греції тісно пов'язано зі світовим ринком і в дуже сильному ступені залежить від нього.
Греція має тривалий досвід європейської інтеграції. Вона є повноправним членом ЄС з 1 січня 1981 р. До 1981 р. вона 19 років (з 1 листопада 1962 р.) була асоційованим членом ЄС. Водночас у межах ЄС Греція була і залишається визнаним економічним аутсайдером. Але протягом 90-х років уряд Греції багато зробив для того, щоб досягти економічної конвергенції з іншими країнами ЄС, особливо в галузі грошово-кредитної та валютної політики. Нагадаємо, що відповідно до Маастріхтського договору було визначено критерії економічної конвергенції для країн, які мають утворити валютний союз. П'ять основних критерії такі:
1. Темпи інфляції в країні (розраховані як гармонізований індекс споживчих цін) не повинні перевищувати аналогічний показник у трьох країнах з найнижчим рівнем інфляції більш як на 1,5 процентного пункту.
2. Процентні ставки по довгострокових кредитах (10 років) не можуть перевищувати більш як на 2 процентних пункти відповідні ставки у трьох країнах з найнижчим рівнем інфляції.
3. Дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП.
4. Державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП.
5. Країна не менше 2-х останніх років має брати участь у Європейській валютній системі (ЄВС), тобто обмінний курс її валюти не повинен виходити за межі коливань, встановлені ЄВС.
Свого часу Італія і Фінляндія виконали п'яту умову про дворічне членство в ЄВС, приєднавшись до системи якраз за два роки до запланованого вступу до валютного союзу. Фінська марка увійшла в систему 12 жовтня 1996 p., а 24 листопада 1996 р. в ЄВС повернулася італійська ліра після чотирирічної перерви. Тобто на 1 січня 1999 р. стаж участі валют цих країн в ЄВС становив 2 роки 2,5 місяця для фінської марки і 2 роки 1 місяць для італійської ліри. Грецька драхма, хоч і входила до кошика валют ЕКЮ, але участі в механізмі обмінних курсів ЄВС не брала до 1998 р. Однак з 16 березня 1998 р. (ще до утворення 11 країнами валютного союзу) грецька драхма приєдналася до ЄВС. Тоді ж її курс було встановлено на рівні 357 драхм за 1 ЕКЮ.
Щоправда, з 1 січня 1999 р. почав діяти валютний союз між 11 зазначеними країнами ЄС і з цього ж часу почала функціонувати ЄВС-ІІ. Вона замінила ЄВС у зв'язку з утворенням валютного союзу і залишилася головним інструментом валютної інтеграції для тих країн ЄС, які не увійшли в «зону євро». Таким чином, ЄВС-ІІ складається лише з двох країн – Данії та Греції. Але так чи інакше, до 16 березня 2000 р. Греція номінальне виконає умову про дворічну участь в ЄВС і принаймні за цим критерієм відповідатиме вимогам вступу до валютного союзу ЄС. В ЄС передбачено кожні два роки проводити перевірку критеріїв економічної конвергенції для країн, які не беруть участі у валютному союзі. Таким чином, найближчий вступ нових членів до валютного союзу може відбутися 1 січня 2001 р. Отже, Греція розраховує отримати рекомендації Комісії ЄС на вступ до єврозони до 1 січня 2001 р. Уряд Греції на початку березня 2000 р. офіційно оголосив про намір приєднатися до економічного та валютного союзу. Однак питання полягає в тому, чи зможе Греція виконати інші вимоги маастрихтських критеріїв конвергенції. [11; 180]
У таблиці наведено динаміку основних макроекономічних показників Греції протягом другої половини 90-х років (за даними Євростату), за якими визначають рівень економічної конвергенції в ЄС, необхідний для вступу до валютного союзу. Як бачимо, протягом 1994–1998 pp. Греції вдалося скоротити інфляцію більш як удвічі – з 10,2 до 4,5%. Нагадаємо, що в 1990–1991 pp. інфляція в Греції становила 18–20%. Отже, з того часу досягнуто значного прогресу. При утворенні валютного союзу верхньою межею інфляції для країн-членів було визначено 2,7%. На сучасному етапі розвитку валютної інтеграції в Європі країна – претендент на членство у валютному союзі змушена буде орієнтуватися на 2% інфляції за рік. По-перше, у 1998 р. інфляція в таких країнах, як Франція, ФРН, Австрія, становила лише 0,5–0,6%, додамо ще 1,5 процентного пункту для визначення верхньої межі, згідно з маастрихтським критерієм, і отримаємо 2,0–2,1%. По-друге, відповідно до формулювання Ради керуючих Європейського центрального банку (ЄЦБ), під стабільністю цін розуміється така їхня динаміка, за якої гармонізований індекс споживчих цін по всій «зоні євро» збільшується по відношенню до попереднього року не більш як на 2%.