По типу чайного листа та його механічній обробці:
Високосортні цільнолистові чаї:
• Тіпсовий чай. Міжнародне маркування — T (Tippy). З чайних бруньок, що не розпустилися (тіпсів, англ. tips). Чистий тіпсовий чай дуже рідкісний і дорого коштує.
• Пекой. Він же байховий чай. Міжнародне маркування — P (Pekoe). Чай з тіпсів і наймолодшого листя (як правило, перших двох листків).
• Оранж. Загальна назва для висококласного цільнолистового чаю, що виготовляється лише з цілілого скрученого листя, як правило — наймолодшого. Міжнародне маркування — O (Orange).
• Оранж Пекой. Міжнародне маркування — OP (Orange Pekoe). Загальна назва сумішей чаю, що відповідає одночасно класам «пекой» і «оранж». Звичайний Orange Pekoe не містить чайних бруньок (тіпсів). Оранж пекой же з додаванням тіпсів зважається більш висококласним і підрозділяється на наступні категорії:
o FOP (Flowery Orange Pekoe). Верхнелистовий чай (береться лише найближчий до бруньки лист) з додаванням тіпсів.
o GFOP (Golden Flowery Orange Pekoe). Відрізняється від FOP більш високим вмістом тіпсів.
o TGFOP (Tippy Golden Flowery Orange Pekoe). Має ще більш тіпсів, ніж GFOP.
o FTGFOP (Finest Tippy Golden Flowery Orange Pekoe). Майже чисто тіпсовий чай з додаванням чайного листа.
o SFTGFOP (Super Fine Tippy Golden Flowery Orange Pekoe). Відрізняється від FTGFOP ще кращою якістю та більш високою ціною, досить рідкісний.
Чай з ламаного або різаного листя. Ламане листя може утворюватися як відхід виробництва цільнолистового або подрібнюватись (різатись) спеціально. Чай з ламаного листя відрізняється вищою екстрактивностю, тобто він заварюється швидше, а настій виходить міцнішим і терпкішим, але має гірший аромат і менш тонкий смак. Класифікація ламаного чаю аналогічна класифікації цільнолистових; міжнародне маркування утворюється додаванням букви B (Broken) на початку маркування до відповідного цільнолистового класу:
· BP — брокен (різаний) пекой (Broken Pekoe).
· BOP — брокен оранж пекой (Broken Orange Pekoe). Брокен оранж пекой підрозділяється на класи, аналогічні оранж пекой:
o BFOP (Broken Flowery Orange Pekoe).
o BGFOP (Broken Golden Flowery Orange Pekoe).
o BTGFOP (Broken Tippy Golden Flowery Orange Pekoe).
o BFTGFOP (Broken Finest Tippy Golden Flowery Orange Pekoe).
Чай з листя, спеціально подрібненого, а також з відходів чайного виробництва, що утворюються при сортуванні або просіюванні.
• Гранульований чай або CTC (англ. Cut, tear & curl) — чай, листя якого після окислення пропускають через валики з дрібними зубцями, які, обертаючись, ріжуть і скручують чайний лист. Цей метод нарізки дає менше відходів, ніж традиційний. Як сировина використовуються не лише перші два-три листи, але й четвертий з п'ятим. Чай CTC при заварюванні є більш міцним і має більш терпкий смак та яскравий колір, але менш багатий аромат, ніж листовий чай.
• Чай в пакетиках. Складається в основному з чайної крихти і пилу, запакованих в пакетики з фільтруючого паперу, інколи тканини. Буває як чорним, так і зеленим. Популярні в США і Європі пакетики для чаю були випадково винайдені нью-йоркським торговцем Томасом Салліваном. У червні 1908 року він, відправляючи зразки потенційним покупцям, вирішив заощадити і поклав по декілька пучок чаю у невеликі шовкові мішечки. Його клієнти, не маючи будь-яких інструкцій, опустили мішечки з чаєм у гарячу воду.
• Зелений або чорний цегельний чай, що виготовляється зі старого листя, підрізаного матеріалу і навіть гілок шляхом пресування, фанерований порівняно високоякісним чайним матеріалом. Вміст облицювального матеріалу має бути не менше 25 %, загальний вміст чайного листя — не менше 75 %. Відрізняється яскраво вираженим терпким смаком з тютюновим відтінком і слабким ароматом. Може довго зберігатися. Популярний в Центральній і Північно-східній Азії.
• Чорний плитковий чай, що виготовляється з чайної крихти і пилу шляхом пресуванням з попереднім обжарюванням і пропарюванням при температурі 95 — 100°С. Відрізняється високою екстрактивністю.
• Розчинний чай, що є порошком тим чи іншим способом дегідратованого завареного чаю. Його слабкий букет зазвичай заповнюється ароматизацією.
За китайськими легендами 2700 до н.е. став роком відкриття Імператором Shen-nung чайного дерева. З китайської «ча» означає «молодий листочок», саме китайці відкрили світові кущ чаю ще майже 5 тисяч років тому. Цікавою є й легенда про те, як з'явився чай. Один китайський монах заснув під час молитви. Аби подібне ніколи не повторилося і його повіки більше не злипалися, він відрізав їх і кинув на землю. Саме з його повік і виріс чайний кущ.
· 1027 до н.е. — рік, коли монарх з династії Shang-Jin, Wu Li Zhen, започаткував вирощування чаю в Китаї.
· 475 — туркменські торговці починають вивозити чай за межі Китаю.
· Кінець І ст.— чай експортують в Японію.
· 780 — Lu Yu пише знамениту "Книгу чаю".
· 879 — Найдавніший спогад помічений в європейській літературі про чай, базується на розповідях арабського торговця, що експортував чай до Європи.
· 1610 — Голландська Ост-Індська компанія починає завозити чай до Європи.
· 1618 — чай починають завозити до Росії на замовлення царя.
· 1636 — Поява першого чаю у Франції.
· 1650 — відкриття чаю для англійців.
· 1650 — Голландцями чай завезено до Нью-Йорку.
· 1697 — Голландці починають вирощувати чай на Тайвані.
· 1823 — Майор Robert Bruce відкриває для світу раніше не відомі кущі Ассам.
· 1826 — Сер Charles Alexander Bruce будує перші плантації чаю в Sadia, Індія.
· 1839 — 10 січня, перший чай Ассам проданий на аукціоні у Лондоні.
· 1869 — Чайні плантації починають створювати на острові Цейлон.
· 1877 — Перша плантація чаю започаткована в Південній Африці.
· 1893 — Перша плантація чаю започаткована в Грузії.
· 1938 — Перша плантація чаю започаткована в Ataturk in Ataturk, Туреччина.
Спокійний і демократичний ринок чаю не може забезпечити швидкого обігу капіталів, як це під силу алкогольним напоям чи тютюновим виробам. Та й щоб стати прямим постачальником чаю із закордону, необхідно володіти капіталом не в одну сотню тисяч американських доларів. Тому інвестори по-справжньому зацікавились чайним бізнесом в Україні лише два-три роки тому, коли всі найпривабливіші сфери комерції були або повністю зайняті, або значно знизили свою рентабельність. У 1997 році згадала про існування цього ринку й держава. У результаті ставка митного збору на імпорт фасованого чаю зросла до 20%, немов сповіщаючи про те, що пора чайного бізнесу настала.
Рис. 1. Провідні країни-виробники чаю
Генезис українського бізнесу йшов цілком природним шляхом. Спочатку гроші заробляли на продажу дорогих автомобілів та вишуканих імпортних меблів, згодом - на будматеріалах та сантехніці тощо. В міру того, як задовольнявся попит обмеженого кола людей, які могли купувати такі товари, бізнес наштовхувався на стіну відсутності збуту. Тому був вимушений поступово звернути увагу на продукт, який потрібен усім і щодня. Водночас виявилось, що, вкладаючи кошти в товари щоденного попиту, за рахунок масовості можна досягти результатів не гірших, ніж при торгівлі, приміром, престижними авто. Саме так дійшла черга й чайного бізнесу, який пропонує нині сотні тонн сипкого продукту на місяць і має непогані перспективи подальшого розвитку. За розрахунками генерального директора фірми "Мономах" Володимира Барабаша, обсяги ринку чаю, за умови економічного пожвавлення в країні, через п'ять років подвояться, сягнувши 25-30 тис. т на рік.
Україні не судилося стати такою чайною країною, як, наприклад, Великобританія, де чайний кущ хоч і не культивується, проте настій з його листя став національним напоєм, що добре пасує до суворого клімату туманного Альбіону. Не зарахуєш її і до південних країн-чаєманів, найближча з яких, Туреччина, споживає за рік понад 2 кг чаю на душу населення і посідає за цим показником третє місце в світі після Ірландії та Англії. Утричі більше за Україну споживають чаю й сусідні Польща (0,85 кг на особу) та Росія (0,94 кг).
Таке становище спричинюють не лише географічне розташування і кліматичні умови, але й національні традиції. Більшість населення, особливо сільського, віддає перевагу компотам та узварам. Отже, в середньому на одного мешканця країни припадає близько 300 г сухого чайного листу на рік. Приблизно стільки ж (проте іншої якості) споживає населення в США, Німеччині, Франції.
На внутрішній попит істотно впливають регіональні особливості самої України. Природно, що найбільше чаю п'ють в індустріальних центрах Донецько-Придніпровського регіону і в цілому у східних областях, де відчувається вплив чайної Росії. Через кліматичні особливості до вподоби чай також і населенню спекотного півдня. Зате на заході він менш популярний, тут сильніші європейські кавові традиції.
Як і будь-який інший, чайний бізнес в Україні регулюється законодавством. Сьогодні останнє не вимагає від підприємця, що працює з чаєм, купувати ліцензію на імпорт чи реалізацію. Головне - сплатити при ввезенні товару 20% мита (і то тільки для фасованого чаю) та ПДВ. Із сировини, імпортованої для виробничих потреб (розфасована в упаковки понад 10 кг), мито не стягується.
Проте такий порядок стягнення митних зборів, що відверто стимулює чаєрозважувальне виробництво в Україні, впроваджено лише з січня. А в другій половині минулого року імпортери були змушені постійно пристосовуватися до частих змін митних ставок, які протягом трьох місяців (серпень - листопад) зросли у 8 разів. Це був чи не основний дестабілізуючий чинник на зазвичай спокійному чайному ринку. Врешті-решт ідилія, що панувала до серпня 1997 року, для тієї більшості чайовиків, які спеціалізувалися на імпорті готової продукції, закінчилась. Пішла в минуле 5-відсоткова ставка митного збору, яку сплачували за будь-який імпортний чай. Згадали законодавці також і про різницю між тими, хто завозить заварку для напою, і тими, хто імпортує сировину для виробничих потреб.