Концепції обчислення ВВП орієнтовані загалом на категорії ринкового господарства, і тому будь-які об'єктивні чи суб'єктивні відступи від них впливають на якість економіко-стати-стичного виміру. Деякі ускладнення в цьому процесі поступово зникатимуть у міру подолання перехідного стану економіки, інші ж, як свідчить аналіз, вимагають змін у методології розрахунків.
Найбільш обґрунтованою альтернативою обмінному курсу в міжнародних зіставленнях є ПКС – паритет купівельної спроможності валюти. ПКС показує, скільки потрібно кожної валюти в країнах, що порівнюються, для купівлі однакової кількості товарів і послуг. Розділивши суми ВВП в національних валютах на ПКС, одержуємо значення ВВП у міжнародна заставних цінах. Такі значення можуть бути співвіднесені між собою у вигляді просторових індексів реального ВВП, або – просторових індексів фізичного обсягу ВВП.
За основу розрахунку береться склад ВВП за категоріями використання, тобто з розподілом за окремими товарами, витратами і кінцевими покупцями. З метою пом'якшення впливу різниці в економічній орієнтації країн, які порівнюються, індекси фізичного обсягу для окремих товарів і послуг зважуються за структурою ВВП кожної країни, а потім за ними обчислюється середня геометрична величина. Така процедура набуває вирішального значення, коли не є очевидним, яка із країн може вважатися еталоном. Водночас зменшується вплив різного роду помилок.
Проведення зіставлень передбачає широке охоплення цінових різновидів на товари приблизно так, як це робиться при визначенні індексу споживчих цін за типами, спеціалізацією та розміщенням торговельних підприємств.
Загальний принцип обчислення реального ВВП за ціновими паритетами використовується у чистому вигляді лише стосовно ринкових компонентів валового внутрішнього продукту.
Обсяг неринкових послуг визначається в національних рахунках як сума поточних витрат на зазначені цілі і розрахункової величини споживання основного капіталу, тобто – з їх собівартістю. Тому теорією зіставлень рекомендується два непрямих підходи: переоцінка кожної складової собівартості та кількісний вимір неринкової діяльності.
За останніми даними рейтингу країн світу, Україна перебуває на 73-й позиції, спустившись на чотири сходинки порівняно з торішнім показником.
Перелік конкурентних переваг економіки України, на жаль, дуже короткий і містить лише 18 пунктів. Водночас перелік недоліків економіки України включає аж 92 позиції. Серед них – інфляція (106-те місце), торгові бар’єри (123-тє), податковий тягар (123-тє), обмеження на рух капіталу (102-ге), ефективність антимонопольної політики (98-ме), якість автомобільних доріг (116-те), якість авіаційної інфраструктури (116-те), професіоналізм керівників вищої ланки (102-ге), «відплив мізків» (93-тє), темпи поширення туберкульозу (86-те) і ВІЛ-інфекції (104-те), середня тривалість життя (89-те).
Світовий досвід свідчить, що практично всі країни-лідери, котрі досягли найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол.), мають такі високорозвинені інституції:
· відкриту ринкову економіку, вільне ціноутворення, низькі митні бар’єри, висококонкурентне ринкове середовище;
· превалювання приватної власності при одночасному її захисті;
· ефективне податкове адміністрування, податкову систему, підконтрольну платникам податків через демократичні представницькі інституції;
· ефективні державні організації з низьким рівнем корупції;
· прозорі суспільні та фінансові інститути;
· демократичну політичну систему з високим рівнем політичної конкуренції, надійними механізмами контролю над державою та бюрократією;
· законослухняність громадян, незалежну судову систему, якій довіряють громадяни, сильну систему органів правопорядку і виконання судових рішень;
· мінімальний розрив між формальними й неформальними нормами соціальної поведінки.
Отже, як ми бачимо, що для ефективного входження національної економіки в світове господарство, України потрібно розвивати вище перераховані інституції, що стане основою підвищення світового рейтингу нашої держави.
1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – №29. – С. 377.
2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – №19. – С. 81.
3. Указ Президента України від 23.02.2001 №113 «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції». // режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=113%2F2001.
4. Авдученко Л.Д. Національні рахунки України: становлення, розвиток та перспективи // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №5(23). – С.10.
5. Башнянин Г.І., Копич І.М. Яку систему регуляції національної економіки ми повинні створити в Україні // Регіональна економіка. – 1997. – №2. – С. 25-26.
6. Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Україна і європейська інтеграція // Політика і час. – 2000. – №3-4. – С.5-14.
7. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. – 2001. – №1. – С.4.
8. Єщенко П.С. Сучасна економіка: Навч. посіб. / П.С.Єщенко, Ю.І.Палкін. – К.: Вища школа, 2005. – 327 с.
9. Економічна теорія. Макроекономіка / За ред. З. Ватаманюка, С.Панчишина. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 408 с.
10. Економічна теорія: Підручник. / За ред. В.М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 784 с.
11. Економічна теорія: Політекономія / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 631 с.
12. Згуровський М. З. Україна в глобальних вимірах сталого розвитку // Дзеркало тижня. – 2006. – №19. – С. 8-10.
13. Камашева Н.В. Використання статистичних методів для дослідження взаємозв’язків між макроекономічними показниками // Статистика України. – 2002. – №1 (16). – с.11.
14. Качество жизни населения и конкурентноспособности Украины и стран ЕС: Монография / Н. А. Кизим, В. М. Горбатов. – Харьков.: Инжэк, 2005. – 164 с.
15. Козик В.В., Панков Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник – 2-ге видання., стер. – К.: Знання-Прес, 2001 – 277 с.
16. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення. – К.: Професіонал, 2004. – 288 с.
17. Макроекономіка / Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та інші. – К.: Основи, 1998. – 517 с.
18. Макуха, С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації – Харків: Легас, 2003. – 352 с.
19. Манків Г. Н. Макроекономіка: Підручник для України: пер. с англ.; наук. ред. пер. С. Панчишина. – К.: Основи, 2000. – 588 с.
20. Маштабей В. Курс на інтеграцію. // Віче. – 2000. – № 8. – С. 24-25.
21. Мезенцев К.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Федерація профспілок України; Інститут туризму, 2003. – 160 с.
22. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин. – К.: Либідь, 1994. – 255 с.
23. Моторин Р. М., Моторина Т. М. Система національних рахунків: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 336 с.
24. Моторин Р. М., Трубнік-Шаковяш Т. Є., Мазур М. В. Система національних рахунків/ За заг. ред. Р. М. Моторина. – К.: КНЕУ, 2004. – 196 с.
25. Небава М.І. Теорія макроекономіки: Навчальний посібник. – К.: Слово, 2003. – 536 с.
26. Панасюк Б., Литвинов В. Національний продукт: теоретичні основи обчислення // Економіка України. – 2003. – №8. – С.17.
27. Паспорт економіки України // режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/makro_pokazniki/
28. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, О.І. Рогач та ін. – К.: Либідь, 2007. – 640 с.
29. Скрипниченко М. І. Секторальні та міжкраїнні моделі економічного розвитку. – К.: Фенікс, 2004. – 256 с.
30. Тарлопов І.О. Визначення макроекономічних статистичних показників та їх трансформація на сучасному етапі. // Збірник наукових праць «Теорії мікро-макроекономіки», 2006. – 76 с.
31. Україна: економічна оцінка 2007 рік. // Економічні дослідження ОЕСР. – 2008. – С. 8-17.