Собівартість підприємства від внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат на підготовку та освоєння виробництва, загальновиробничих витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.
Втрати підприємства від браку продукції, який можна виправити, складається з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників, які стали причиною браку.
Собівартість внутрішнього виправного браку включає:
· витрати на сировину та матеріали, витрачені на усунення дефектів продукції;
· витрати на заробітну плату робітників, нараховану за виправлення браку;
· відрахування на соціальні заходи.
Якщо брак є невиправним, необхідно виділити з суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковану продукцію, і списати її з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».
Відшкодування втрат від браку. Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному браку — вартість сировини та матеріалів, сума основної зарплати тощо. В бухгалтерському обліку такі операції відображуються так:
1. На вартість оприбуткованої побічної продукції від списання кінцевого браку:
дебет рахунка 209 «Інші матеріали»
кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»
2. На суму списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку:
дебет рахунка 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків»
кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»
3. На суму виставленої претензії за поставку неякісної сировини і матеріалів:
дебет рахунка 374 «Розрахунки за претензіями»
кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»
Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою відшкодувань втрат від браку представляє собою величину втрат від браку, яка буде віднесена на дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».(4)
4.5. Облік браку у виробництві
Поняття браку продукції. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.
Сільськогосподарські підприємства обліковують втрати від браку при виробництві продукції ремонтною майстернею, підсобних промислових виробництв (на млинах, крупорушках, олійницях, в консервному виробництві, при переробці овочів, фруктів, ягід тощо).
Облік браку у виробництві класифікується за такими ознаками:
1. За місцем виникнення:
внутрішній брак — брак, виявлений до відвантаження продукції (або передачі) споживачу;
зовнішній — брак, виявлений безпосередньо у покупця.
2. За характером дефектів:
остаточний брак — брак, який неможливо виправити або економічно недоцільно виправляти;
виправний брак, який може бути виправлений шляхом додаткової обробки.
3. За причинами виникнення (неякісні матеріали, не подача електроенергії тощо).
4. За винними особами (робітник, постачальник). Документування браку. Виникнення браку у виробництві документується Актом про брак, Повідомленням про брак. В цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиницю виміру, кількість), причини виникнення браку, винну особу, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника підприємства, головного бухгалтера, керівника структурного підрозділу.
Характеристика рахунка 24 «Брак у виробництві». Для Узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві Призначено активний рахунок 24 «Брак у виробництві».
За дебетом рахунка 24 відображуються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невикористаного, Остаточного браку та витрати на виправлення браку).
За кредитом рахунка 24 відображуються суми, що списуютьсявитрати на виробництво як втрати від браку; суми зменшення від браку продукції; вартість доходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість отримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів, які спричинили брак продукції.
Аналітичний облік за цим рахунком ведеться за видами виробництва продукції, де виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.
Визначення втрат від браку. До статті калькуляції «Втрати від браку» включаються:
· собівартість остаточно забракованої продукції;
· вартість сировини та матеріалів, зіпсованих в разі зупинки або простою обладнання через тимчасове відключення енергії;
· витрати на усунення технічно неминучого браку.
Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованої продукції, включаючи витрати на відправку покупцю і повернення від покупця в господарство. Вартість забракованої готової продукції відображується на бухгалтерських рахунках сторнувальними записами по її відвантаженню покупцю. Після цього вартість готової продукції списується з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».
Собівартість підприємства від внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат на підготовку та освоєння виробництва, загальновиробничих витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.
Втрати підприємства від браку продукції, який можна виправити, складається з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників, які стали причиною браку.
Собівартість внутрішнього виправного браку включає:
· витрати на сировину та матеріали, витрачені на усунення дефектів продукції;
· витрати на заробітну плату робітників, нараховану за виправлення браку;
· відрахування на соціальні заходи.
Якщо брак є невиправним, необхідно виділити з суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковану продукцію, і списати її з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет рахунка 24 «Брак у виробництві».
Відшкодування втрат від браку. Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному браку — вартість сировини та матеріалів, сума основної зарплати тощо. В бухгалтерському обліку такі операції відображуються так:
1. На вартість оприбуткованої побічної продукції від списання кінцевого браку:
дебет рахунка 209 «Інші матеріали»
кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»
2. На суму списання на винних осіб втрат від кінцевого і виправного браку:
дебет рахунка 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків»
кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»
3. На суму виставленої претензії за поставку неякісної сировини і матеріалів:
дебет рахунка 374 «Розрахунки за претензіями»
кредит рахунка 24 «Брак у виробництві»
Різниця між собівартістю забракованих виробів і сумою відшкодувань втрат від браку представляє собою величину втрат від браку, яка буде віднесена на дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».(4)
5. Удосконалення обліку витрат та калькуляції собівартості продукції промислових підприємств
Удосконаленням обліку витрат є розробка принципів управління витратами та шляхів їх зниження.
Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до:
- недопущення понаднормових витрат;
- системний підхід до управління витратами;
- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;
- управління витратами по всіх стадіях життєвого циклу виробу – від створення до реалізації;
- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;
- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат тощо.
Зниження витрат виробництва досягають після:
- використання технологічного обладнання;
- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;
- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;
- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів;
- розробки оптимальної стратегії розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат.
Кожний напрям зниження витрат виробництва передбачає ряд заходів, які в сукупності складають конкретні плани.
У ВАТ «ММКК» є резерви для збільшення виходу продукції, це підвищення продуктивності виробництва. Підвищення продуктивності виробництва відбувається на основі інтенсифікації виробництва, яка в свою чергу є важливою умовою зниження собівартості продукції.
Також, необхідно створити маркетингову службу, яка б займалася пошуком каналів реалізації продукції, створила б торгову марку продукції тощо.
Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизованої системи для підприємств, є однією з умов їх виживання.