Середні ціни на експортні та імпортні товари в статистиці зовнішньої торгівлі розраховуються за формулою середньої арифметичної зваженої. Дані беруться з обліку експорту та імпорту. Користуються наступною формулою:
Індексний метод у статистиці зовнішньої торгівлі
Методологія побудови індексів зовнішньої торгівлі в Україні базується на загальних засадах СНР-93. У зовнішньоторговельній статистиці індекси використовуються для вивчення динаміки товарообороту, фізичного обсягу експорту й імпорту, зміни цін на товари, при визначенні умов торгівлі, товарної структури зовнішньої торгівлі та ін. Індексні показники дозволяють встановити й виміряти зв’язок між окремими чинниками, виявити їх роль у загальній динаміці експорту й імпорту.
При вивченні зовнішньої торгівлі важливо аналізувати нге лише зміну вартості, цін, фізичного обсягу, але й оцінювати умови торгівлі. З цією метою розраховують індекси.
На практиці найчастіше використовують показникреальних умов торгівлі. Якщо його значення менше від 1, то умови торгівлі в досліджуваному періоді вважаються несприятливими порівняно з базисними періодом.
При покращенні умов торгівлі необхідно менше експорту для оплати даного обсягу імпорту, а тому пр даному рівні внутрішнього виробництва можна перерозподілитит товари й послуги з експорту на споживання яи капіталоутворення. Таким чином, при зміні умов торгівлі є ймовірність значної розбіжності між змінами реального ВВП і ВНД. Різниця між змінами в реальному ВВП і реальному ВНД, як правило, має назву «торговий прибуток» («збиток»). Згідно з СНР-93 цей показник у кожній країні визначається за наступною формулою
Статистика платіжного балансу
Платіжний баланс – це статистична система для відображення економічних операцій, що реалізуються між даною країною та іншими країнами протягом певного періоду часу.
У статистичному розумінні платіжний баланс – це таблиця, що систематизовано показує економічні операції між резидентами і нерезидентами національнохї економіки. Платіжний баланс дає докладну характеристика зовнішньоекономічного стану країни на макрорівні. Економічні операції здійснюються між інституційними одиницями. Інеституційні одиниці даної країни називаються її резидентами, а всі решта – нерезидентами.
Операція визначається як економічний потік, який є результатом взаємодії інституційних одиниць івідображає створення, перетворення, передачу або зникнення економічних цінностей. Наприклад, економічна операція може представляти собою зміну прав власності на товари чи фінансові активи, здійснення послуг тощо. Платіжний баланс, на відміну від бухгалтерського (стан активів і пасивів економічної одиниці на певну дату), відображає лише зміни в обсязі активів чи зобов’язань, які виникли внаслідок операцій.
Платіжний баланс складається Національним банком України. Длязабезпечення глобальної автоматизованої перевірки якості даних в Україні організовано замкнену систему збору інформації, згідно з якою рух коштів на рахунках у іноземних банках у розрізі статей платіжного балансу зіставляється із залишками на початку та кінець періоду. Щомісячно електронною поштою надходять звіти комерційних банків про залишки та рух коштів на кожному рухунку з іноземним банком у валюті з інформацією про рух коштів за статтями платіжного балансу та країнами – торговельними партнерами. Додатково за аналогічною схемою надходить інформація про рух коштів на розрахункових рахунках підприємств, які мають дозвіл НБУ для відкриття таких рахунків в іноземних банках. Платежі на суму вище 250 тис. доларів США декларується копією платіжного документа. Статистичні органи щомісячно проводять розрахунки торговельного балану країни та надають його НБУ.
Як правило, платіжний баланс публікується за представленою в таблиці
Для відображення безкоштовних передач економічних цінностей 9товарів, послуг чи фінансових активів) вводиться «Трансферти».
Як і в інших статистичних схемах, в платіжному балансі розрізняють поточні операції і капітальні операції. Сальдо рахунку поточних операцій за абсолютною величиною повинно дорівнювати сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансовими активами й зобов’язаннями. Побудова платіжного балансу грунтується на принцпах:
- Подвійний запис. Кожна операція в платіжному балансі відображується двічі – по кредиту одного рахунку і по дебету іншого.
- Визначення вартостей операцій за риноквими цінами. Як правило для оцінки операцій використовуються ринкові ціни, або ціни, за якими реально проходив обмін економічних цінностей.
- Використання розрахункового обмінного курсу. МВФ рекомендує складати платіжний баланс у національній грошовій одиниці з подальшим перерахунком отриманих показників у розрахункову одиницю (долар США за вільним ринковим обмінним курсом).
Правила відображення операцій в платіжному балансі в узагальненому вигляді представлені у таблиці.
Кредит платіжного балансу – це рух цінностей з країни, за які в подальшому її резиденти отримують виплати в іноземній валюті.
Дебет платіжног балансу – це надходження вартостей у країну, за які її резиденти повинні витрачати іноземну валюту.