Вступ
Розділ 1. Сутність міжнародних відносин та місце школи неореалізму у них
1.1 Поняття міжнародних відносин
1.2 Школа неореалізму в теорії міжнародних відносин
Розділ 2. Концепція неореалізму у структурі міжнародних відносин
2.1 Класифікація неореалістичних концепцій
2.2 Структурний реалізм Кеннета Уолца
2.3 Теорія довгих циклів
2.4 Теорія гегемоністської стабільності Р. Гілпина
2.5 Історико-системний напрямок та інші концепції неореалізму
2.6 Міжнародний конфлікт у теорії неореалізму
Висновки
Список використаної літератури
Актуальність обраної теми обумовлена тим, що сучасні міжнародні відносини трансформуються й ці перетворення безпосередньо впливають не тільки на внутрішню й зовнішню політику різних держав, але й на конкретну людину, її світогляд, принципи взаємодії з іншими людьми й у цілому на всю структуру її життєдіяльності. У наші дні навряд чи можна вважати гарним професіоналом людину, яка отримала вищу освіту в будь-якій області, але не має уявлення про сучасні міжнародно-політичні процеси. Природа міжнародних відносин не є незмінною й не зводиться до «природного стану». Навпроти, вони розвиваються - хоча дуже повільно й непослідовно.
Складність і суперечливість такого розвитку, його далеко не явний характер породжують безліч дискусій, які становлять важливу частину змісту теорії міжнародних відносин. Без знання основних аргументів цих дискусій важко зрозуміти еволюцію теорії міжнародних відносин і відповідно - скласти загальне уявлення про її об'єкт і ті зміни, які вона зазнає в ході історичного розвитку людства.
Протиборство традицій і новизни реалізму й ідеалізму в сполученні з новітніми науковими відкриттями й осмисленими помилками політичної практики близької й давньої давнини в будь-яких історичних умовах визначали й визначають характер прогнозів на майбутнє й зміст створюваних на їхній основі стратегій на майбутнє.
На сучасному етапі людям, незалежно від того, мають вони доступ до процесів розробки національної й глобальної політики або є лише звичайними громадянами, стурбованими долями своїх дітей і своєї життєдіяльності, доводиться осмислювати цілий комплекс якісно нових наукових концепцій, політичних доктрин і філософських категорій, які вже роблять усе більш відчутний вплив на міжнародні відносини.
Виникнення школи неореалізму в міжнародних відносинах пов'язують із публікацією книжки К. Уолца «Теорія міжнародної політики», перше видання якої побачив світ у 1979 року. Обстоюючи основні тези політичного реалізму («природний стан» міжнародних відносин, раціональність у діях основних акторів, національний інтерес як її основного мотиву, прагнення володіння силою), її автор у той час піддає своїх попередників критиці за провал спроб створенні теорії міжнародної політики, як автономної дисципліни.
Відповідно до ідей неореалізму, структурні властивості міжнародної системи фактично не залежать від якихось зусиль малих та середніх держав, будучи результатом взаємодій між великими державами. Це означає, що саме їм і властивий «природний стан» міжнародних відносин.
Без ґрунтовного вивчення принципів та особливостей школи неореалізму картина історії та теорії міжнародних відносин буде неповною. Саме цим і обумовлений вибір теми курсового дослідження «Школа неореалізму у міжнародних відносинах».
Об'єктом дослідження є міжнародні відносини.
Предметом дослідження є концепція, та основні ідеї школи неореалізму у міжнародних відносинах.
Мета курсової роботи – дослідити етапи становлення, розвитку школи неореалізму, принципові позиції та ідеї представників неореалізму у міжнародних відносинах.
Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:
1. Розкрити поняття міжнародних відносин.
2. Окреслити існування різних течій, напрямків та шкіл у теорії міжнародних відносин.
3. Проаналізувати основні ідеї, принципи школи неореалізму у міжнародних відносинах.
4. Розглянути погляди та наукові доробки відомих представників школи неореалізму.
Практичне значення. Результати курсового дослідження можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі, при написанні наукових, курсових та дипломних робіт з даної проблематики, оскільки вони розширюють знання про напрямки у історії та теорії міжнародних відносин.
Структураданої курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновку й списку використаної літератури.
Незалежні держави не розвиваються у вакуумі, вони взаємодіють один з одним, впливаючи на розвиток світової політики. Тобто держави діють у сфері міжнародних відносин.
Міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, правових, ідеологічних, дипломатичних, військових, культурних й інших зв'язків і взаємин між суб'єктами, що діють на світовій арені.
Головною особливістю міжнародних відносин є відсутність у них єдиного центрального ядра влади й керування. Вони будуються на принципі поліцентризму й поліієрархії. Тому в міжнародних відносинах велику роль грають стихійні процеси й суб'єктивні фактори. Міжнародні відносини виступають тим простором, на якому зіштовхуються й взаємодіють на різному рівні різні сили: державні, військові, економічні, політичні, суспільні й інтелектуальні [12, С.157].
Міжнародні відносини пройшли тривалий історичний шлях. Вони виникли кілька тисячоріч назад, одночасно з появою держав і розвивалися на всіх континентах. Однак у зв'язку з відносно швидким ростом економічної й військової моці європейських країн, і особливо після великих відкриттів кін. IV – поч. XVI ст., почалася колонізація європейськими ділками й урядами країн і регіонів в Африці, Латинській Америці, в Азії, а також Австралії, які втратилися самостійної ролі в міжнародних відносинах, перестали бути суб'єктами міжнародних відносин і перетворилися в об'єкти політики ряду країн Європи. Найважливішим елементом міжнародних відносин протягом сторіч були протиріччя між капіталістичними країнами, а з кін. XIX ст. - поч. XX ст. - протиріччя між імперіалістичними країнами. Починаючи із часів Американської революції кін. XVIII ст. і до наших днів відбувалася боротьба народів колонізованих країн за своє звільнення. У підсумку до кін. XX ст. у світі зложилася система більш-менш самостійних держав, які вступають між собою в міжнародні відносини. Якщо протягом століть характер і зміст міжнародних відносин визначалися інтересами панівних класів різних держав, то в останні десятиліття, з ростом взаємозалежності й взаємовпливу країн, розвитком світового ринку й міжнародного подолу праці. Міжнародні відносини почали усе більше визначатися загальнолюдськими інтересами. Такий поворот у міжнародних відносинах був пов'язаний з розвитком науково-технічної й науково-технологічної революцій, наслідком яких були інтенсифікація обміну інформацією, створення інфраструктур, що охоплюють великі регіони [22, С. 231].
Можна класифікувати міжнародні відносини. Є різні підходи до вирішення цього питання. У марксистській літературі типологія міжнародних відносин проводиться відповідно до суспільно-класових критеріїв, відповідно до типу суспільно-економічної формації. Тут виділяються рабовласницькі, феодальні, капіталістичні й соціалістичні міжнародні відносини. Близька до цієї типологія опирається на положення, що в кожній історичній епосі відмінними є сутність і специфіка міжнародних відносин. Основним критерієм даної типології є спосіб прояву класових відносин на дві основні групи.
1 група - класово-однорідні відносини, які можна назвати класово-гомогенними: феодальні, капіталістичні, соціалістичні.
2 група - міжнародні відносини, неоднорідні в класовому відношенні - гетерогенні (перехідні). Тут можна виділити типи: феодально-капіталістичний, капіталістично-соціалістичний і тип міжнародних відносин з антиімперіалістичною орієнтацією.
Широке визнання одержала типологія, міжнародних відносин по характерних типах міжнародних дій. Відповідно до цього критерію виділяють чотири основні моделі домінування у світі, і міжнародні відносини будуються на цих моделях:
- Класичний багатополюсний світ;
- Двополюсний (біполярний) світ - світ з домінуванням двох держав або систем держав;
- Однополюсний світ;
- Наддержавний світ (безполюсний).
Тип міждержавних відносин у таких світах може розрізнятися:
а) війна,
б) холодна війна,
в) мирне існування,
г) неприєднання,
д) співробітництво.
У широкому змісті всі міжнародні відносини можна підрозділити на два основних типи:
- відношення суперництва;
- відношення співробітництва.
Вивчаючи процеси міжнародного співробітництва, політична наука реально показала можливість припинення перегонів озброєнь і встановлення міцного миру на планеті.
Міжнародне співробітництво це також і загальна для всіх потреба в вирішенні глобальних проблем, що загострюються: забруднення навколишнього середовища, руйнування озонової оболонки Землі, виснаження природних ресурсів, міжнародного тероризму й ін. У сучасних умовах окремі держави просто не в змозі поодинці вирішувати такого роду проблеми [22, С. 139-140].
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що міжнародні відносини як сукупність інтеграційних зв'язків між державами, міждержавними організаціями, партіями, приватними особами різних держав є те середовище, де реалізуються принципи зовнішньої й міжнародної політики.
Але без вивчення поглядів та ідей різних напрямків та шкіл у історії міжнародних відносин неможливо повністю осягнути сучасний розвиток міжнародного співробітництва. Тому в наступному підрозділі мова піде про виникнення неореалістичного напрямку у міжнародних відносинах, його особливостях та принципах.