Транснаціональні корпорації в світовому господарстві (стр. 5 из 7)

Рис. 2.7. Динаміка притоки ПІІ в країни Південної та Східної Азії.

Таким чином притока ПІІ в країни Південної і Східної Азії росла впродовж трьох років збільшуючись щорічно всередньому на 40 млрд. дол. Двома головними напрямками як в регіоні, так і серед всіх країн, що розвиваються, залишалися Китай і Гонконг (Китай). ПІІ йшли в основному в оброблювальну промисловість та інфраструктурую. Вивіз ПІІ також зростав, що свідчить про те, що країни, що розвиваються з цього регіону самі перетворюються на інвесторів.

Притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну збільшилася у 2007 році на 36% до рекордно високого рівня 126 млрд. доларів. Найзначнішим приріст був в Південній Америці (66%), де велика частина з отриманих 72 млрд. дол. інвестицій була орієнтована на видобувну промисловість і галузі по переробці природних ресурсів. Не дивлячись на спад економічної активності в Сполучених Штатах, притока в країни Центральної Америки і Карибського басейну (виключаючи офшорні фінансові центри) збільшилася на 30% до рівня 34 млрд. доларів. Ця нееластичність частково пояснювалася високою динамікою ПІІ в гірничодобувній і сталеливарній галузях промисловості і в секторі банківської справи.Вивіз ПІІ з даного регіону скоротився на 17% до рівня 52 млрд. дол., головним чином в результаті повернення до більш "нормальних" рівнів вивозу інвестицій з Бразилії. Латиноамериканські ТНК, головним чином компанії Мексики і Бразилії, продовжували процес інтернаціоналізації діяльності в конкурентній боротьбі за лідерство в таких галузях, як нафтогазова промисловість, здобич металевих руд, виробництво цементу, стали і харчових продуктів і напоїв. Крім того, багато інших компаній Латинської Америки почали виходити на нові ринки, наприклад в секторах програмного забезпечення, нафтохімії і біопалива.

В 2006 році притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну зросла на 11%, склавши 84 млрд. дол. Проте, якщо виключити офшорні фінансові центри, сума інвестицій в 2006 році складає 70 млрд. дол., а це рівень 2005 року. Головними одержувачами як і раніше були Бразилія і Мексика (в кожному випадку по 19 млрд. дол.), за ними слідували Чилі, Британські Віргінські острови і Колумбія. Для притоки ПІІ в регіон були характерні дві особливості: інвестиції в нові проекти перевищили об'єм транскордонних ЗіП і все більш важливою складовою ставали реінвестовані доходи.І в даному випадку найзначніша частка інвестицій, що поступають, прямувала в оброблювальну промисловість, при цьому трохи зросла частка сектора послуг. У секторі послуг ТНК продовжували йти з сегменту комунальних підприємств, головним чином з галузі по виробництву електроенергії. Первинний сектор зберігав свою привабливість завдяки стійко високим цінам на сировинні товари.ПІІ, що вивозилися, були орієнтовані головним чином на видобувну промисловість, за якою слідували переробка ресурсів і телекомунікації. У 2006 році зберігалася тенденція до розширення державного втручання, проте на відміну від попереднього року, коли мова йшла головним чином про видобувну промисловість, тепер цей процес розповсюдився на інші галузі, такі, як телекомунікації і виробництво електроенергії.

Притока ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну в 2005 році склала 76 млрд. дол., що дозволяє говорити про невелике збільшення порівняно з 2004 роком. З виключенням офшорних фінансових центрів об'єм ввезених ПІІ зріс на 12% і досяг в 2005 році 67 млрд. дол. Цьому сприяли динаміка економічного зростання і високі ціни на сировину. У 2004-2005 роках в регіоні була відмічена виняткова динаміка темпів зростання ВВП, який вперше за 25 років перевищив середній світовий рівень. Високий попит на сировинні товари сприяв помітному поліпшенню торгового балансу регіону. Значну частку ПІІ, що поступали, складали реінвестовані доходи як наслідок помітного збільшення прибутків корпорацій. Деякі ТНК продовжували згортати свою діяльність в регіоні, частково із-за розбіжностей з урядами приймаючих країн в таких секторах, як сектор комунальних. На оброблювальну промисловість доводилося трохи більше 40% від загальної притоки ПІІ. Навіть не дивлячись на більш обмежувальну політику деяких країн регіону значно зросли об'єми ПІІ у видобувному секторі, на який доводилося майже 25% притоки ПІІ. Не дивлячись на значні відмінності по країнах, в регіоні, спостерігається тенденція до розширення державного втручання, перш за все в нафтовій промисловості, а також в інших галузях, що працюють на базі природних ресурсів. Відток ПІІ з країн Латинської Америки і Карибського басейну зріс в 2005 році на 19% і досяг 33 млрд. дол., при цьому ТНК регіону набували активів головним чином в секторі телекомунікацій і важкої промисловості. Оскільки значна частка цих інвестицій розміщувалася в країнах Латинської Америки і Карібського басейну, відповідно збільшувалася і притока ПІІ в регіон. На рис. 2.8. показано динаміку притоки ПІІ в країни Латинської Америки та Карибського басейну.

рис. 2.8. Динаміка притоки ПІІ в Латинську Америку та Карибський басейн

Як видно, впродовж трьох років притока ПІІ до країн Латинської Америки та Карибського басейна зростала. І особливо в 2007 році. Інвестиції були спрямовані в основному до видобувної промисловості та до переробки природних ресурсів. Вивіз ПІІ з цього регіону скоротився, але компанії продовжували інвестування в нафтогазову промисловість, здобич металевих руд, виробництво цементу та харчових продуктів. В регіоні спостерігається тенденція до розширення державного втручання, перш за все в нафтовій промисловості, а також в інших галузях, що працюють на базі природних ресурсів.

Як і в більшості інших регіонів, в 2007 році розміри ввезення ПІІ в країни Південно-східної Європи і СНД і їх вивозу досягли безпрецедентно високих рівнів. Притока ПІІ збільшувалася сьомий рік підряд і досягла 86 млрд. дол., що на 50% вище за рівень 2006 року. У СНД інвесторів привертали головним чином ринки споживчих товарів, що швидко розширюються і природні ресурси, тоді як в Південно-східній Європі притока ПІІ була пов'язана з приватизаційними заходами. Ввезення ПІІ в Російську Федерацію збільшилося на 62% до 52 млрд.долларов.

Вивіз ПІІ з Південно-східної Європи і СНД склав 51 млрд. дол., перевищивши рівень 2006 року більш ніж удвічі. ПІІ з Російської Федерації - головного джерела в регіоні взлетіли в 2007 році до 46 млрд. доларів. Прагнучи збільшити об'єми постачань сировини і розширити доступ до стратегічно важливих сировинних товарів, російські ТНК розширюють сферу своїх операцій до Африки. Сировина необхідна їм для підкріплення зусиль, що додаються для розширення присутності в переробляючому сегменті енергетики і металургії в розвинених країнах.

Притока ПІІ до Південно-східної Європи і СНД в 2006 році збільшилася на 68% і досягла 69 млрд. дол. - значний стрибок порівняно з рівнем двох попередніх років. На п'ять найбільших країн-реципієнтів (Російська Федерація, Румунія, Казахстан, Україна і Болгарія, у вказаному порядку) доводилося 82% сукупної притоки інвестицій. Вивіз ПІІ з Російської Федерації майже подвоївся і досяг 28,7 млрд. долл.; істотно виросло ввезення ПІІ до Румунії і Болгарії напередодні їх приєднання до ЄС 1 січня 2007 року і як результат серії приватизаційних операцій. Вивіз ПІІ з регіону збільшувався п'ятий рік підряд, склавши 18,7 млрд. дол. Практично повністю вивіз ПІІ відбувався в рамках розширення закордонних операцій російських ТНК, особливо низки тих крупних компаній, що займаються природними ресурсамиі які прагнуть вийти на глобальний рівень, а також деяких банків, що розширюють свою діяльність з обхватом інших країн СНД.

Притока ПІІ до Південно-східної Європи і СНД в 2005 році залишалася на досить високому рівні (40 млрд. дол.), лише трохи збільшившись порівняно з попереднім роком. При цьому вельми високий був ступінь концентрації потоків на три країни - Російську Федерацію, Україну і Румунію. На ці країни доводилося близько трьох чвертей інвестицій. Четвертий рік посталь збільшувався відтік ПІІ з регіону, що досяг 15 млрд. дол., з яких тільки на Російську Федерацію доводиться 87%. На рис. 2.9. показано динаміку притоки ПІІ до країн Південно-східної Європи та СНД.

Рис. 2.9. Динаміка притоки ПІІ до країн Південно-східної Європи та СНД

Отже з 2005 по 2007 роки ПІІ росли великими темпами в країнах Південно-східної Європи та СНД. У СНД інвесторів привертали головним чином ринки споживчих товарів, що швидко розширюються і природні ресурси, тоді як в Південно-східній Європі притока ПІІ була пов'язана з приватизаційними заходами. Деякі країни СНД продовжували вводити обмеження в видобувній промисловості і деяких інших стратегічних галузях. Вивіз ПІІ з країн цього регіону також значно посилився. Практично повністю вивіз ПІІ відбувався в рамках розширення закордонних операцій російських ТНК, особливо низки тих крупних компаній, що займаються природними ресурсамиі і які прагнуть вийти на глобальний рівень, а також деяких банків, що розширюють свою діяльність з обхватом інших країн СНД.

Не дивлячись на побоювання, пов'язані з невизначеністю економічної ситуації в деяких розвинених країнах, притока ПІІ в розвинені країни разом збільшилася в 2007 році на 33%, досягнувши рекордного рівня 1248 млрд. доларів. В першу чергу це збільшення пояснювалося транскордонними ЗіП, проте певну роль грало і реінвестування доходів завдяки високим прибуткам іноземних філій. Сполучені Штати зберегли позиції найбільшої в світі країни - одержувача ПІІ. Процеси реструктуризації і концентрації на розширеному спільному ринку країн ЄС дали поштовх новій хвилі транскордонних придбань. Завдяки розміщенню крупних ПІІ в Сполученому Королівстві, Франції, Нідерландах і Іспанії, загальний об'єм притоки ПІІ в ЄС досяг 804 млрд. дол. - збільшення на 43%. Вперше з кінця 1990-х років активно розширилися потоки ПІІ до Японії.Розвинені країни зберегли свої позиції як крупні чисті експортери інвестицій, оскільки вивіз останніх злетів до рекордного рівня 1 692 млрд. доларів. Вартісний об'єм транскордонних ЗіП в розвинених країнах значно знизився у першому півріччі 2008 року в порівнянні з другим півріччям 2007 року.