П'ять інших органів ЄС, які доповнюють систему:
Комітет з економічних і соціальних питань представляє громадянське суспільство і обидві сторони виробництва;
· Комітет регіонів представляє регіональні та місцеві органи влади;
· Європейський Центральний Банк відповідає за європейську монетарну політику;
· Європейський Інвестиційний Банк фінансує проекти ЄС;
· Європейський Омбудсмен захищає громадян і організації ЄС від порушень в адмініструванні.
Взаємовідносини України та Євросоюзу
Відносини України з ЄС головним чином ґрунтуються на Угоді про партнерство та співробітництві (УПС), що набула чинності в 1998 році.
Обидві сторони з’ясували позицію щодо відносин одна до одної у внутрішньої політичній стратегії. Що стосується ЄС, то базовий підхід до відносин з Україною був викладений у Спільній Стратегії від 1999 року. Позиція України щодо європейської інтеграції була викладена у Стратегій щодо європейської інтеграції 1998 року, підписаній Президентом.
Угода про партнерство та співробітництво
УПС набула чинності в березні 1998 року. Вона підкреслює повагу до основних спільних цінностей як основи для співробітництва, забезпечує відповідні рамки для політичного діалогу, запроваджує основні спільні цілі на основі гармонійних економічних відносин, сталого розвитку, співробітництва в ряді галузей та підтримку зусиль України в напрямку демократії, а також створення інституційної мережі для досягнення цих цілей.
УПС є важливим інструментом для залучення України до правових рамок єдиного європейського ринку та системи СТО. Вона також несе ряд революційних положень, включаючи перспективу створення зони вільної торгівлі.
Спільна стратегія ЄС щодо України та Стратегія України щодо Європейської Інтеграції
Спільна стратегія ЄС була ухвалена в грудні 1999 року в Хельсінкі Європейської Радою як розуміння того, що існує потреба у більш тісних зв’язках між ЄС та державами-членами та конкретними країнами-партнерами.
Стратегія націлена на розвиток стратегічного партнерства між ЄС та Україною на основі УПС, віддаючи належне європейським прагненням України, та вітаючи європейський вибір країни. Вона має чотири основні цілі:
- Підтримати процес переходу до демократії та ринкової економіки в Україні;
- Вирішувати спільні проблеми Європейського континенту (стабільність та безпека в Європі, захист навколишнього середовища, енергетична та ядерна безпека);
- Зміцнювати співробітництво між ЄС та Україною в контексті розширення;
- Допомагати Україні в питанні інтеграції в європейську та світову економіку, поглиблювати співпрацю в галузі судочинства та внутрішніх справ.
Інституційна мережа
В рамках УПС запроваджується ряд двосторонніх інституцій, що забезпечують базу для прийняття подальших відповідних рішень. Такими інституціями є:
1) Рада із Співробітництва на міністерському рівні (До неї входять представники: Головуючий в ЄС, Європейська Комісія, Верховний Представник ЄС, Уряд України)
2) Комітет із Співробітництва (рівень вищих державних службовців, під головуванням по черзі Європейської Комісії та української сторони)
3) Підкомітети (рівень експертів, підтримуючих роботу Комітету із Співробітництва)
Україна на шляху до ЄС: міф чи реальність
Одним з існуючих сьогодні напрямів регіональної інтеграції України у світовий економічний і політичний простір є розвиток відносин нашої країни з Європейським Союзом (ЄС) з подальшим вступом до цієї структури. Проте існує чимало «за» та «проти»:
1. Кажуть, що Україна політично ніколи не була складником Європи і не належить до західної цивілізації.
Насправді, Україна ще за часів Київської Русі була впливовою європейською державою, а демократичні традиції українців історично пов'язують їх із європейською цивілізацією.
2. Кажуть, що зі вступом до Європейського Союзу українці ризикують втратити власну національну ідентичність.
Насправді, базовим принципом європейської інтеграції завжди було збереження національної ідентичності та різноманіття культур країн-членів, а багата українська культура не лише не загубиться, а й здатна збагатити загальноєвропейську культуру.
3. Кажуть, що найбільш ефективною роллю України на міжнародній арені є роль буфера між Росією і Європою.
Насправді, такий буфер буде приречений на удари з обох боків, тоді як роль активного члена об'єднаної Європи надає можливості реалізувати економічні, безпекові інтереси України та її потенціал регіонального лідера.
4. Кажуть, що Україна має інтегруватися в Європейський Союз тільки разом з Росією, а самостійний шлях України до Європейського Союзу ускладнить її відносини з Росією.
Насправді, Росія є євроазіатською країною і, на відміну від України, ніколи не заявляла про бажання вступити до Європейського Союзу, в той час як для України членство в ЄС є природним кроком на шляху повернення в Європу.
5. Кажуть, що економіка України не здатна конкурувати з ринковими економіками країн ЄС, а потужні європейські корпорації є загрозою для українських підприємств, які будуть неспроможні конкурувати навіть на внутрішньому ринку.
Насправді, неконкурентоспроможними є лише окремі галузі української економіки із застарілими технологіями, які потребують нагального реформування. Світовий досвід переконує, що здорова конкуренція на світових ринках стимулюй підвищення конкурентоспроможності шляхом залучення нових інвестицій і технологій, підвищення якості продукції, розвитку маркетингу і виходу на нові ринки.
6. Кажуть, що Європейські країни не зацікавлені в присутності українських товарів на своїх ринках, а Україна може стати ринком збуту неякісної продукції країн-членів Європейського Союзу.
Насправді, у конкурентному середовищі виграють вища якість і нижча собівартість товарів і послуг, а захистити свій ринок від неякісної продукції можна за допомогою існуючих механізмів ЄС і СОТ.
7. Кажуть, що товарообіг України в основному зорієнтований на Росію та країни СНД і частка європейських країн у ньому надто низька.
Насправді, за останні п'ять років відбулася суттєва переорієнтація української торгівлі з колишніх радянських республік на ринки ЄС. Україна експортує 17 % своїх товарів на ринок нинішніх країн-членів ЄС, а якщо враховувати і ринки 13 європейських країн, які прагнуть вступити до ЄС, то ця частка загалом становитиме 37 %, у той час як на ринок країн СНД припадає лише 31 % українського експорту, Щодо імпорту, то частка європейських країн складає 32 % на ринку України. Це здебільшого обладнання та устаткування, необхідне для модернізації української економіки.
8. Кажуть, що українська армія небоєздатна, а вступ України до ЄС призведе до використання української армії в «чужих» конфліктах.
Насправді, українська армія справді потребує серйозного реформування і здійснити його ефективно допоможуть лише успіхи в економіці та плідна співпраця з європейськими колегами, а Збройні сили України можуть бути використані лише на запрошення і за згодою української сторони.
9.Кажуть, що європейці надто прискіпливо ставляться до питань дотримання демократії, захисту прав людини, свободи слова в Україні.
Насправді, захист прав і свобод громадян, зміцнення демократії, розвиток інститутів громадянського суспільства, побудова правової держави потрібні насамперед нам, українським громадянам.
10. Кажуть, що європейська інтеграція перетворилася на самоціль для її прихильників.
Насправді, процес європейської інтеграції збігається у своїх цілях із завданнями внутрішньої модернізації економіки, соціальної та інших сфер. Європейська інтеграція стане реальністю після успішної реалізації цих завдань, від чого виграють насамперед громадяни України. Велику роль в інформуванні населення України про ЄС і НАТО відіграє Інститут євроатлантичного співробітництва (ІЄАС).
ІЄАС — незалежна громадська дослідницька організація, діяльність якої спрямована на євроатлантичну інтеграцію України шляхом здійснення аналізу, вироблення рекомендацій та прогнозів у галузі міжнародних відносин загалом та зовнішньої політики зокрема.Принципи:
1. Громадянська позиція — активна участь у суспільному процесі.
2. Адекватність — Інститут діє в контексті суспільного та політичного процесу.
3. Публічність — Інститут активно інформує громадськість про результати роботи, бере участь у громадських обговореннях та інших публічних заходах.
4. Науковість — дотримання стандартів наукової діяльності, зокрема дослідницької неупередженості, професіоналізму, теоретичної обґрунтованості.
Висновок
ЄС — це організація, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічної співпраці, соціального забезпечення та культурного розвитку. Власне кажучи, навіть віднесення ЄС до міжнародних організацій є досить спірним. Більшість аналітиків вважають, що йдеться про зовсім специфічне утворення, яке має особливу правову природу. Сама назва «Європейський Союз» офіційно закріплена лише у 1992 р. Існуюча до цього назва «Європейське Співтовариство», у свою чергу, використовувалася для сукупного позначення трьох структур — створеного згідно з Паризьким договором 1951 р. Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), а також Європейського економічного співробітництва (ЄЕС) і Європейського співробітництва з атомної енергетики (Євратом), утворених відповідно до двох римських договорів 1957 р. Вважають, що ЄС виник 11 листопада 1993 р., коли набула чинності Маастрихтська угода. Термін «Європейський Союз» витіснив із загального користування термін «Європейське Співтовариство»[5;9].