Українська освіта. Після Другої світової війни в селах та містечках компактного проживання українців та змішаних родин всі предмети викладалися української мовою. Школа була тоді дійсним осередком українського життя: тут відзначалися релігійні та національні свята (зокрема, пишно відсвяткували 100-річчя масових поселень українців у Румунії), пам’ятні дати великих українців тощо.
Сьогодні українська освіта переживає неабияку кризу, а саме — драматичний брак кваліфікованих українських педагогічних кадрів. А роль учителя тимбільш важлива, що зараз у Румунії майже відсутні школи, в яких всі предметивикладаються рідною мовою. Тому СУР звернувся до міністерства освіти Румуніїз проханням організувати комісію, яка б атестувала вчителів української мовизгідно із сучасними стандартами.
Ситуація також вимагає, аби директорами українських шкіл були саамеукраїнці, а не румуни, як це практикується сьогодні, і щоб вони призначалисяобов’язково на основі конкурсів. Ще однією важливою умовою успішноговикладання української мови є студіювання учителів Румунії в школах України.
Як сказав український депутат румунського парламенту Степан Ткачук, «все цеможе і повинно добре владнатися, треба тільки уміти та хотіти». Він такожнагадав про суттєве досягнення українців: всі шкільні румунські підручникиперекладаються сьогодні українською, а всі українські підручникирозробляються виключно українцями — від книжок для першого класу початковоїшколи і до останнього класу ліцею.
Щодо вищої освіти, то сьогодні в трьох румунських університетах, у тому числі в Бухарестському, є відділення української мови, відкриті 50 років тому. На цих відділеннях щорічно навчається, як правило, 10-15 студентів.
Там викладає знаний українець Іван Ребушапка — доктор філології, профессор Бухарестського університету, завідуючий Українського відділення університету, це особа, що згадується в багатьох румунських, українських та англомовних енциклопедіях і довідниках. Пан Іван є автором кількох десятків українських підручників для шкіл Румунії.Зв’язки з Україною. Провід СУР постійно контактує з посольством України вРумунії. Зокрема, відразу після призначення Надзвичайним і ПовноважнимПослом України в Румунії Юрія Малька, відбулася його зустріч проводом СУР, вякій брали участь голова Союзу і депутат румунського парламенту СтепанБучута, виконавчий голова Ілля Фрасинюк, секретар Ірина Мойсей, головніредактори часописів Союзу — «Українського вісника» та «Вільного слова» —Іван Ковач та Михайло Михайлюк та ін. Адже, як сказав Юрій Малько,українська громада Румунії, важлива ланка відносин між Україною та Румунією.13-та стаття базового політичного договору між двома країнами говорить прозабезпечення громадянських прав етнічних румунів в Україні та етнічнихукраїнців в Румунії. Йдеться про права, що стосуються збереження мови,культури, релігії, національних традицій, розвитку освіти. Конкретно йшлося,зокрема, про заснування ліцейських класів у кількох повітах, які Юрій Малькопообіцяв взяти під свою опіку. Він також оголосив, що при посольстві Українив Бухаресті створюється Український інформаційний центр, що тісноспівпрацюватиме з членами СУР. Однією з функцій Центру буде систематичнерозповсюдження українських публікацій серед румунських українців —політичних, літературних, історичних та ін., у чому вельми зацікавлені нашіземляки. Фінансуватися цей проект буде за рахунок щорічної грошовоїдопомоги, яку виділяє Україна.
Іван Ковач, головний редактор газети «Вільне слово», член спілкиписьменників Румунії, радник міністерства виховання та досліджень Румунії,схвалює заходи українського посольства. Ця цікава інтелігентна людина як радник міністерства піклується справами всіх слов’янських громадян Румунії — українців, росіян, поляків та ін [7] .
Спеціальне ТБ Румунії. Навіть побіжне знайомство з румунським телебаченням дозволяє впевнитися, що там вельми серйозно й систематично піклуються тим, щоб регулярно представляти телеглядачам людей, фольклор, мистецтво, досягнення та проблеми численних національних меншин країни, для чого відведено спеціальний канал. Увечері на цьому каналі показують концертиетнічних меншин, розказують про їхні звичаї. Я мала нагоду побачити підряддві великі програми: концерт циганського ансамблю (на мальовничій зеленійгалявині, під акомпанемент скрипки танцювали красиві гнучкі босі люди) тавеликого гуцульського ансамблю. Щось подібне, як мені розповіли,відбувається кожного вечора. Вдень ідуть інші передачі, пов’язані з румунськими меншинами — дитячі, освітні тощо. От би нам таке диво!
Ансамбль «Зоря». Нещодавно відзначив своє 10-річчя дуже шанований українцями Румунії ансамбль «Зоря», який успішно виступає на національних та міжнародних фестивалях, а головне — гуртує навколо себе українську молодь країни — студентів, ліцеїстів. Засновницею й першим керівником «Зорі» булла Ярослава Колотило. На ювілеї, який перетворився на справжній вечір української пісні та української духовності, були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Юрій Малько, представник міністерства культури Румунії, а також гості з України — народний артист України Михайло Кривень та Аліна Візнюк, Леся Грінка з Чернівців та іншi гостi. Чернівецька адміністрація подарувала ансамблю «Зоря» вісім танцювальних чобітків.
Загалом, до Румунії досить часто приїжджали митці з України, там побували Павло Дворський, Іван Дерда, Назар Яремчук. Приїжджають музичні ансамблі з Закарпаття, Івано-Франківська, з Чернівців та Львівщини. Українці Румунії дуже зацікавлені також у тому, щоб їхні музичнi колективи частіше запрошували до України на свята, ювілеї тощо. Адже українці з обох боківкордону мають чим порадувати один одного. Як сказав пан Степан Ткачук,«тривкий і постійний зв’язок з рідною землею та українцями з Українийусього світу — це сенс і гарантія того, що українці Румунії довікузалишаться добрими, мудрими й совісними українцями»[48] .
Проблеми спадщини. Українські суспільні діячі Румунії занепокоєні тим, що духовні історичні набутки українців сьогодні опинилися під загрозою. Йдетьсяпро досвід віків, збережений, зокрема, у народних приказках (румунськіукраїнці називають їх також помовками, примовками, мовками, поговором,мудрушками та ін.). Носіїв цієї мудрості стає все менше, а молоді XXIстоліття вони майже ні до чого. Як вважає Михайло Михайлюк, головнийредактор «Українського вісника», невдовзі українські села поглине«європейський спосіб життя» і з пам’яті людей будуть стерті співанки,прислів’я, повір’я, обряди, звичаї, казки, легенди, загалом усе те, що З.найдавніших часів становило сільське духовне життя. «Не буде гучних весільзі співанками та коломийками, не буде «казкування» старих людей, не будетужливого звучання трембіти на гуцульських похоронах, не буде людей ународних строях на святах, не буде писанок на великих столах». МихайлоМихайлюк боїться дожити до того часу, коли теперішніх гуцулів будутьпоказувати в гротесково-опереткових дійствах, як тепер показують туристамамериканських індіанців». (Це сказано також про нас — українців України!)
Разом з тим, в Україні багато зроблено і робиться для задоволення культурно-освітніх потреб румунського населення. Зокрема, в українському інформаційному просторі функціонують близько двадцяти румунськомовних газет, журналів та радіо- і телевізійних програм, у вищих навчальних закладах проводиться набір до груп з румунською мовою викладання, практично в усіх місцях компактного проживання румунів та молдаван діють школи з викладанням їх рідною мовою (всього 117), дитячі дошкільні заклади, культурно-просвітницькі заклади, творчі колективи та релігійні осередки[6] .
4.2 Суперечності розвитку сучасних румунсько-українських відносин
В 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив програму господарської діяльності на о. Зміїний до 2006 року.
При реалізації комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 2002-2006 рр. було освоєно 47 млн. грн. (із них 38,7 млн. грн. направлені з державного бюджету).
В рамках програми острів передано до складу Кілійського району Одеської області, частково демілітаризовано (виведено радіотехнічний підрозділ та демонтовано радар). Також на острові споруджено причал для суден осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, висаджено дерева. Споруджується причал для малотонажного флоту. В перспективі планується відкриття туристичного та пірнального центрів й налагодження регулярного судноплавного сполучення з м. Кілія.
На острові відкрито пошту, філію банку «Аваль», ретранслятор мобільного зв'язку, налагоджено кабельний зв'язок (телефон центрального комутатора +380(48)7431510). Починаючи з 2003 року, на острові постійно працюють вахтовим методом науковці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.
На реалізацію комплексної програми розвитку інфраструктури на о. Зміїний на період 2007-2011 рр., затвердженої 27 грудня 2006 р., заплановано направити 253,3 млн. грн.
На початок 2007 року на острові постійно проживало близько 80 осіб: прикордонники, науковці, технічний персонал маяка.
8 лютого 2007 року Верховна Рада України ухвалила постанову про надання господарським та житловим комплексам на Зміїному статусу селища з присвоєнням назви Біле з підпорядкуванням Кілійському району. Ця постанова викликала протести, висловлені у вербальній ноті румунськими дипломатами, які українська сторона розцінила як втручання у внутрішні справи