1. Зрозумілість вітчизняного обліку для іноземних інвесторів.
2. Узгодженість Плану рахунків з фінансовою звітністю.
3. Регламентація основних ділянок обліку окремими положеннями, які дають змогу при його веденні використовувати різні варіанти й кожному підприємству обирати найефективніші для нього методи
Серед недоліків можна виділити:
1. Велику трудомісткість трансформаційних процесів.
2. Низка стандартів, зрештою, як і більшість законів в Україні, написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими.
3. В опублікованих нормативних актах не охоплено без винятку питань, які виникли у зв’язку з реформуванням обліку основних засобів.
Амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки на практиці стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів було введено в експлуатацію»[6,с.135].
Важливу роль при амортизації основних засобів відіграє вибір методу нарахування амортизації. Найбільший вплив на вибір методу нарахування амортизації у практичній діяльності справляють такі фактори:
1) простота (складність) методу та можливість його застосування;
2) вплив на собівартість продукції й вартість засобів у звітності;
3) кваліфікація працівника, уповноваженого вирішувати це питання;
4) наявність корпоративної політики у сфері нарахування зносу[4,с.387-388].
Не існує єдиної думки щодо найкориснішого або найдоцільнішого з методів. Тому в питанні вибору методу нарахування амортизації пропонуємо виходити з двох позицій :
1) принцип обачності;
2) очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об’єктів.
Найбільше принципу обачності відповідає метод зменшення залишкової вартості, при якому нараховується найбільша сума амортизації в перші роки використання об’єкта. Наступним є метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод. За рівномірного випуску продукції показники виробничого методу наближається до прямолінійного.
Основні засоби можна поділити на 2 групи:
1. безпосередньо зайняті у виробництві, допоміжні та обслуговуючі (рахунки обліку 104, 105, 106).
2. інші основні засоби, які переважно становлять інфраструктуру підприємства (рахунки обліку 102, 103, 107, 108,109)[5,136].
Дослідження процесу нарахування амортизації в інших країнах свідчить, що прогресивним підходом є законодавчий поділ основних засобів на групи із встановленням строків корисного використання.
Іншим ключовим моментом є визначення ліквідаційної вартості основних засобів.
Ліквідаційну вартість доцільно розраховувати лише для об’єктів, що знаходяться на рахунках 103, 104, 105 та мають у своїй структурі суттєву однорідну складову (метал, будівельні конструкції і т.д.). Для всіх інших пропонуємо встановлювати ліквідаційну вартість у мінімальному розмірі 1 грн. (це пояснюється тим, що для розрахунку амортизації методом зменшення залишкової вартості обов’язково потрібна ліквідаційна вартість, більша за нуль)[5,с.408].
Значною мірою це пояснюється визначеннями поняття «амортизація» в податковому законодавстві і в бухгалтерському обліку. За П(С)БО 7, амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)[3,с.68].
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизація основних фондів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань, передбачених цією статтею.
Ще однією проблемою є те, що первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків[3,с.33-34].
Так, діючі форми первинної документації з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже зовсім не відрізняються за змістом інвентарні картки форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8. Водночас у наявних формах обліку не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву, до запровадження в експлуатацію, що на практиці створює певні труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань.
Не знайшла відображення у формах обліку й інформація про зміни первинної вартості інвентарного об’єкта після переоцінки та індексації. Порівняння інвентарних карток форм ОЗ-6, ОЗ-7, ОЗ-8 з формою ОЗ-1 «Акт приймання-передачі основних засобів» засвідчує, що в них відсутня лише інформація про висновок приймальної комісії й підписи її членів[4,с.388]. Проте, сам факт складання акта і відкриття інвентарних карток свідчить про позитивний висновок комісії, адже при невідповідності технічним умовам об’єкт прийманню не підлягає й інвентарна картка не виписується. Таким чином, доповнивши інвентарну картку підписами членів комісії, можна скоротити форму ОЗ-1. А якщо ввести в неї ще й підписи здавача та одержувача, то при внутрішньому переміщенні об’єктів можна скоротити форму ОЗ-2. Доповнення інвентарної картки підписами комісії з упровадження основних засобів після ремонту, реконструкції, модернізації, а також графою для відображення змін після таких операцій дає змогу скоротити форму ОЗ-3. Можна також не використовувати форму ОЗ-4, якщо доповнити її підписами ліквідаційної комісії й відобразити окремим рядком результати ліквідації об’єкта[5,с.409].
Задача
Скласти бухгалтерські записи по нижченаведених операціях і зробити відповідні розрахунки.
Облігації з премією. Компанія випустила (реалізувала) 1.01.2000р. 1000 шт. довгострокових облігацій номіналом 200 дол. кожна, на 3 роки, процентна ставка 12%. Квота до ціни 102. виплата процентів 1.07. та 1.01.
1.01.2003р. компанія виплатила відсотки по облігаціях з погашенням відповідної суми.
Розв’язок:
200 000 х 12% = 24 000;
24 000 : 3роки = 1200
Визначаємо ефективну відсоткову ставку:
(200 000 х 12%) – (1200 : 3) = 23600
(212 000 + 200 000) : 2 = 206000
Тоді, 23600 : 20 6000 = 11%.
Квота до ціни 102, тобто 200 000 – 102 000 = 98 000.
Дата | Номінальна сума відсотка, грн | Сума відсотка за ефективною ставкою | Сума амортизації премії, грн | Амортизована собівартість інвестицій | |||
Сума | Алгоритм розрахунку | Сума | Алгоритм розрахунку | Сума | Алгоритм розрахунку | ||
01.01.2000 р. | - | - | - | - | - | 224000 | - |
01.07.2000 р. | 24000 | 12320 | (224000 х 11%) : 2 | 11680 | (24000 - 12320) | 212320 | (224000 -11680) |
01.01.2001 р. | 24000 | 11677,6 | (212320 х 11%) : 2 | 12322,4 | (24000 - 11677) | 199997,6 | (212320 – 12322,4) |
01.07.2001 р. | 24000 | 10999,8 | (199997,6 х 11%) : 2 | 13000,2 | (24000 – 10999,8) | 186997,4 | (199997,6 – 13000,2) |
01.01.2002 р. | 24000 | 10284,8 | (186997,4 х 11%) : 2 | 13715,2 | (24000 – 10284,8) | 173282,2 | (186997,4 – 13715,2) |
01.07.2002 р. | 24000 | 9530,5 | (173282,1 х 11%) : 2 | 14469,5 | (24000 – 9530,5) | 158812,7 | (173282,2 – 14469,5) |
01.01.2003 р. | 24000 | 8734,6 | (158812,7 х 11%) : 2 | 15265,4 | (24000 – 8734,6) | 143547,3 | (158812,7 – 15265,4) |
01.07.2003 р. | 24000 | 7895,1 | (143547,3 х 11%) : 2 | 16105 | (24000 – 7895,1) | 127442,3 | (143537,3 - 16105) |
01.01.2004 р. | 24000 | 7009,3 | (127442,3 х 11%) : 2 | 16990,7 | (24000 – 7009,3) | 110451,6 | (127442,3 – 16990,7) |
01.07.2004 р. | 11548,4 | (24000 – 12451,6) | 12451,6 | (120451,6 - 98000) |
Висновок
Підсумовуючи вищезазначене вважаємо, що необхідно на законодавчому рівні відмовитися від нарахування амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку за податковим законодавством.
Також первинна облікова інформація про наявність, рух, капітальний ремонт та інші операції щодо основних засобів відображається в численних спеціалізованих регістрах, постійні реквізити яких тотожні. Це не сприяє якісному веденню обліку, збільшує трудомісткість опрацювання та відображення інформації, створює певні труднощі у формування документообігу й забезпеченні необхідними видами бланків. Здійснивши ряд модифікацій, можна одержати компактну конструкцію практично універсальної форми типу «Інвентарна картка – акт обліку руху основних засобів», що сприятиме не тільки зниженню трудомісткості облікових робіт і скороченню документообігу, а й посиленню контролю завдяки підвищенню рівня інформативності й наочності документів.
З вищесказаного випливає, що процедура обліку основних засобів складна та суперечлива. Недоліки національного законодавства у сфері бухгалтерського обліку створюють перешкоди для стандартизації та гармонізації обліку. І саме гармонізація бухгалтерського і податкового обліків має базуватися на вимогах методики саме бухгалтерського обліку, який більш повно враховує амортизаційну політику підприємства.
Список використаних джерел
1. Нематеріальні активи: Положення (стандарт) бухгалтерською обліку 8, затверджене наказом Міністерства фінансів України від І8.10.99 р. №242 // Бухгалтерський облік і аудит,- 2002.—№12. -С. 37-39.
2. Облік нематеріальних активів: Національний стандарт бухгалтерського обліку 13, затверджений наказом Міністерства фінансів Республіки Молдова від 29.01.99 р. №16 //
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом МФУ від 27.04.2000р. №92 із змінами і доповненнями від 11.12.2006р.№1176.
4. Муріна Т.С. Шляхи ефективності використання основних засобів на промисловому підприємстві//Держава та регіони. – 2007. - №6. – С.387-390.
5. Панасенко А.П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському обліку// Держава та регіони. – 2008. - №3. – С.407-410.
6. Рибченко М.Ф., Кириленко В.М. Проблеми та шляхи вдосконалення основних засобів// Держава та регіони. – 2007. - №6. – С.135-137.