Національні ТНК зараз тільки проходять стадію формування. До таких компаній зараз можна віднести корпорацію «Систем Капітал Менеджмент», «Індустріальний Союз Донбасу», державний «Нафтогаз» України, виробника автомобілів «Укравто», виробника продуктів харчування «Рошен», лідерів вітчизняного ринку алкоголю («Союз Віктан» та ін.).
Разом з тим, для формування вітчизняних ТНК існує ряд стримуючих цейпроцес об’єктивних чинників:
- труднощі входження на закордонні ринки через високий рівень конкуренції;
- недостатня фінансова могутність та здатність залучати кошти, як вітчизняних акціонерів через їх недостатню кількість (середній клас, який є на заході головним джерелом акціонерів, в Україні мізерний і складає за деякими оцінками 8–10% населення), так і зарубіжних акціонерів через труднощі проходження процедури ІРО на світових фондових біржах;
- нестача досвіду управління закордонними підрозділами через особливості функціонування закордонних ринків та відсутність підготовлених для цієї діяльності вітчизняних менеджерів;
- відсутність або невідповідність сучасним вимогам рівня ключових компетенцій, які можна було б запропонувати потенційним споживачам світового ринку;
- недосконалість функціонування вітчизняного ринку, недостатній рівеньконкуренції та низький рівень вимог вітчизняних споживачів.
В цих умовах різко зростає відповідальність держави за розробку та впровадження стратегії використання переваг транснаціоналізації через відповідну політику залучення ПІІ. До сьогоднішнього часу така стратегія і політика носять декларативний характер, а інвестиції надходять без регулюючої ролі держави.
5. Висновок
Підводячи підсумок, необхідно відмітити, що з кожним новим переходом глобалізації на більш високий рівень свого розвитку, взаємозалежність розвинених і держав,що розвиваються повинна в кінцевому рахунку привести до нового етапу розвитку світового суспільства. Новий етап розвитку світового суспільства повинен орієнтуватися не на економічні перегони, а на соціально-політичну стабільність.
Сучасні транснаціональні корпорації впливають не тільки на міжнародні відносини, а й на стан міжнародної безпеки, тому що вони сприяють розвитку взаємозалежності різних держав. В умовах соціальної глобалізації агресія країн, пов'язаних між собою системою транснаціональних компаній по відношенню одна до одної, є неможливою чи принаймні невигідною.
Світові торгівельні зв'язки під впливом глобалізації поступово ускладнюються, що означає загрозу для України у вирішенні економічних і соціальних проблем.
Глобальні процеси переділу світового ринку зачіпають різні галузі, де домінують ТНК. Крім того, після приєднання України до СОТ, значна частина вітчизняних підприємств зіткнулась з тим, що не готова до зростання конкуренції на внутрішньому ринку з провідними західними компаніями. Щоб взаємодіяти з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, потрібно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела і ін. (не враховуючи промислово розвинені країни, де існують сотні крупних ТНК). Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК тільки у випадку, якщо він сам структурується в могутні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам і здатні проводити активну зовнішньоекономічну політику.
6. Досвід та проблеми діяльності ТНК в економіці України
Україна, як приймаюча ТНК країна, незважаючи на певні природні переваги, має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. Найбільше коштів зарубіжні ТНК інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і в телекомунікації. Ін значними напрямами іноз інвестування є машинобудування, роздрібна торгівля, п-тва громадського харчування, банківський сектор, підприємства легкої промисловості. Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну -пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн. споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.Іноз інвестори, як правило, сподіваються на внутр ставку дохідності в межах від 10 до 30%. ТНК, які залучають к-л під менші відсотки, задовольняються ставкою, нижчою за 20%. Тому ТНК можна розглядати як найкращий спосіб залучення довгострокових інвестицій в Україну. Проте процес іноз інвестування в Україні гальмується численними чинниками. Основні серед них: а) нестабільне й надмірне регулювання;б) нечітка правова система;в) мінливість ек-го середовища;г) корупція;ґ) великий податковий тягар;д) проблеми щодо встановлення чітких прав власності;е) низький рівень доходів громадян;є) труднощі у спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами;ж) мінливість політичного середовища;з) відсутність матеріальної інфраструктури;і) проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки. Практика свідчить, що пріоритетами державної політики мають бути лібералізація руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків; зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, мінімізація бюрократичних обмежень і зниження податкових ставок та зменшення кількості податків.В інтересах залучення іноз к-лу Україна має переглянути й окремі положення аграрного права. Іноземні інвестори прагнуть, щоб приватизація не лише створювала інвестиційний і діловий клімат у результаті зростання продуктивності економіки. Більшість з них виступає за приватизацію землі. Україна недоотримує значних інвестицій саме через обмеженість права на купівлю-продаж землі. ТНК почали формуватися і в Україні. Як приклад можна навести діяльність відкритого акціонерного товариства "Укрнафта". Проте перспективи створення українських ТНК поки що не визначено.
1.Аббревиатура IPO расшифовывается как Initial Public Offering.
IPO означает первичное публичное размещение акций компании на бирже. Иногда, впрочем, IPO называют и вторичное размещение акций, но на новой биржевой площадке. Например акции компании могут уже торговаться на бирже в России, но она может провемти IPO на Лондонской бирже.
Для размещения акций на западных Биржах необходимо, чтобы компания как минимум 3 года имела отчетность по международным стандартам, подтвержденную аудиторами.
2. Интеграция (от лат. integrum — целое; лат. integratio — восстановление, восполнение) — в общем случае обозначает объединение, взаимопроникновение. Объединение каких-либо элементов (частей) в целое. Процесс взаимного сближения и образования взаимосвязей.
3. На думку автора, політичні відносини можна визначити як взаємозв'язки та взаємодію суб'єктів політики в контексті завоювання, розподілу, використання та утримання контролю за політичною влад Политические отношения определяют как взаимодействие социальных групп, личностей, социальных институтов по поводу устройства и управления обществом. Они возникают, когда потребность в управлении и властном регулировании социальных процессов и отношений начинает осуществляться при активном участии государства.ою.
4. Нау́чно -техни́ческая револю́ция (НТР) — коренное качественное преобразование производительных сил, начавшееся в середине XX в., качественный скачок в структуре и динамике развития производительных сил, коренная перестройка технических основ материального производства на основе превращения науки в ведущий фактор производства, в результате которого происходит трансформация индустриального общества в постиндустриальное.
6. Агропромышленный комплекс (АПК) — крупнейший межотраслевой комплекс, объединяющий более 10 отраслей экономики, направленный на получение и переработку сельскохозяйственного сырья.[источник?]
Агропромышленный комплекс — это система (совокупность) взаимосвязанных отраслей промышленности и сельского хозяйства, задачей которой является производство, переработка, хранение сельскохозяйственной продукции и доведение её до потребителя.
Важнейшей проблемой агропромышленного комплекса является обеспечение энергосбережения.
7. Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується на принципі саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Ринок розглядається як ефективна система, що якнайбільше сприяє економічному зростанню і забезпечує пріоритетне становище суб'єктів економічної діяльності. Роль держави неолібералізм обмежує організацією та охороною побудованої на класичних засадах економіки. Держава має забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Функції держави щодо соціальної сфери неолібералізм розглядає у зв'язку зі способом перерозподілу суспільних доходів, що ставляться в залежність від успіхів економіки і сприяє її розвитку.
8.. Лібералізація (фітредерство) — політика, спрямована на відкривання внутрішнього ринку для іноземних конкурентів, шляхом зниження кількості обмежень у торгівлі.
1. Дуалізм — доктрина, яка твердить, що фізичні предмети є незалежними у своєму існуванні і природі від розумового акту пізнання і знання. Дуалізм теж вважає, що існує різниця між "ментальними" (розумовими) та "реальними" предметами і подіями, так що останні існують незалежно від того чи вони є пізнаними чи непізнаними спостерігачем.
9.Геоэкономика (англ. geoeconomics) — новая геополитика (геополитическая экономика) с позиций экономической мощи государства, обеспечивает достижение внешнеполитических целей, мирово-го или регионального «могущества» экономическим путем. Геоэкономика — это политика пере-распределения ресурсов и мирового дохода. Основные сверхдоходы (ренту граничной энергети-ки) получают мировые полюса экономического и технологического развития. Геоэкономика как наука о целях и методах экономической войны американских монополий появи-лась после окончания Второй мировой войны.