6) міжнародні угоди, підписані ЄС, а також угоди між країнами-членами, що відносяться до сфери діяльності ЄС. Передбачалось, що враховуючи розрив між рівнем розвитку країн-кандидатів та країн-членів ЄС, вони принесуть стабільність у тривалий процес реформ [4, с.12-13].
Хоча, разом з тим, застосування на практиці та великий обсяг складної нормативної бази створили значні адаптаційні проблеми для країн-кандидатів. Наприклад, починаючи із 2000 року мали місце непорозуміння між Польщею та ЄС з приводу сільськогосподарської сфери. Польська сторона вимагала від ЄС, щоб після її вступу ЄС дозволив польським виробникам протягом певного періоду продавати всередині країни м'ясні та молочні продукти, які не відповідали високим санітарним стандартам ЄС. В ході переговорів виникали також розбіжності щодо доступу країн регіону до структурних фондів і прямих дотацій в рамках єдиної аграрної політики, а також тривалості перехідного періоду в області вільного переміщення людей. Варто зазначити, що в останніх доповідях ЄС, присвячених підготовці країн Центрально-Східної Європи до вступу в ЄС, зазначалось, що лише Угорщина і Чехія успішно проводять процес прийняття технічних стандартів і сертифікації ЄС [4, с.13]. Це засвідчило той факт, що інтеграція країн Центрально-Східної Європи буде відбуватись не так гладко і вимагатиме певного періоду часу.
Таким чином, існує значна схожість між реформами, які необхідно було провести в країнах Центрально-Східної Європи при переході від централізованої планової економіки до ринкової, з одної сторони, і реформи, що були необхідні для приєднання до Європейського Союзу, з іншої. З огляду на події, що відбулись в травні 2004 року, а саме вступ до ЄС перших десяти країн Центрально-Східної Європи (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, Словенія) та двох середземноморських країн (Кіпр і Мальта) можна сказати, що по завершенню перехідного періоду цими країнами одночасно були сприйняті і інституційні, і юридичні рамки ЄС. Разом з тим варто зазначити, що ці країни ще не в стані повною мірою реагувати на дії ринкових сил всередині ЄС і справлятись із всіма обов'язками, що передбачені членством в Євросоюзі. Проте, посилення економічної інтеграції між Східною і Західною Європою відповідає інтересам попередніх членів ЄС, оскільки являє собою найкращим шляхом створення атмосфери стабільності в Європі.
Отже, використання досвіду країн Центрально-Східної Європи дає можливість активно поглиблювати процеси ринкових перетворень і сприяти подальшій демократизації суспільств в сусідніх постсоціалістичних країнах.
Дослідження існуючих форм, методів та принципів трансформаційної перебудови суспільно-економічної системи країн Центрально-Східної Європи є джерелом корисної, цікавої інформації для впровадження відповідних змін в Україні. На майбутню перспективу, цей досвід може сприяти зміцненню співпраці нашої держави з країнами цього регіону заради поглиблення інтеграції та встановлення загальної безпеки на території.