За своєю суттю співпрацю сусідніх територій визначають обидва терміни. Перший термін є більш звичним в Україні, він використовувався в умовах, коли кордон був достатньо закритий для широкого обміну. Не було мови також про створення транскордонних об’єднань (єврорегіонів) та реалізації проектів для вирішення спільних проблем суміжних територій. Об’єктами досліджень були прикордонні території кожної з суміжних держав зокрема, і не розглядалися спільні проблеми. Термін «прикордонне співробітництво» почав вживатися у 70-х роках минулого століття для означення культурних відносин та політичних акцій між сусідніми регіонами по обидві сторони кордону [6; с. 295]. Проте, на даний час, взаємні відносини прикордонних територій відбуваються в значно більшій кількості сфер. Тобто категорія «транскордонне» більше відповідає суті того, що відбувається на прикордонних територіях. На сьогодні управління у сфері транскордонного співробітництва в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва, економіки, закордонних справ України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції. Проте, управління транскордонним співробітництвом, в основному, полягає у його координації.
Виділяють два типи транскордонних регіонів: функціональний та територіальний. Перший тип існує на базі трудових, коопераційних та інших локальних зв'язків між господарюючими суб'єктами або поселеннями двох і більше країн, що перебувають у безпосередній близькості один від одного і розділеними кордоном [33; с. 31]. До даного типу відноситься співпраця міст-побратимів та співробітництво підприємств в регіонах-партнерах. Також до функціональному типу відносяться т.зв. «Робочі спільноти» (workingcommunities) і регіональні ради (Regionalrat). Початок робочим спільнотам було покладено в 1972р. освітою спільноти ARGE-ALP, включав альпійські регіони Австрії, Німеччини, Італії, Швейцарії. Як правило, робочі спільноти являють собою досить широку форму міжрегіонального співробітництва і складаються з п'яти і більше регіонів. Перехідною формою від функціонального до територіального типу вважається регіональний рада, до якої включаються політики з партнерських регіонів для вирішення конкретних завдань в рамках робочих груп [39; с. 67].
Сучасні єврорегіони утворюються, в основному на базі власного регіонального потенціалу, а саме регіональної території, суспільного капіталу, інституційної системи та власного культурного надбання.
Умовно в сучасній Європі можна виділити три пояси єврорегіонів: 11
1) вздовж т.зв. «Блакитного банани» - найбільш промислово розвиненого ареалу ЄС, що простягнувся від Північного до Середземного моря уздовж кордонів між країнами Бенілюксу, Німеччиною, Францією, Швейцарією і Італією;
2) уздовж кордонів між історично ядром ЄС та колишніми соціалістичними країнами - між «старими» і «новими» членами ЄС від Балтійського моря до Адріатики, вздовж кордонів між Німеччиною, Австрією та Італією, з одного боку, та Польщею, Чеською республікою, Словаччиною, Угорщиною і Словенією, з іншого;
3) уздовж колишніх західних кордонів СРСР, від Балтійського до Чорного моря, включаючи межі між Польщею, Литвою, Білоруссю, Україною, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою.
Назва «єврорегіон» одночасно означає європейський регіон, розташований на межі двох або декількох сусідніх держав і організацію, яка створена для координації співробітництва сторін єврорегіонального договору на цій території і затверджена Євросоюзом. Перша частина виразу «євро» відноситься до просторового розташування та інтеграційних процесів які відбуваються у Європі, а друга частина «регіон» вказує на територію, яка наділена певними ознаками. Термін єврорегіон виводиться з найстаршої ініціативи транскордонного співробітництва «Єврорегіон», яку було створено у 1958 році [24; с. 22].
Головні риси, що характеризують єврорегіон:
- географічна – єврорегіон є територією, яка має конкретне географічне положення;
- політична – частини цієї території знаходяться під юрисдикцією суверенних держав, які мають спільний кордон;
- адміністративна – єврорегіон утворюють прикордонні регіони держав, що мають спільний кордон;
- функціональна – єврорегіон є формою транскордонного співробітництва.
Єврорегіон – це форма транскордонного співробітництва між регіональними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, яка спрямована на координацію їх взаємних зусиль і здійснення узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності у відповідності до національних законодавств і норм міжнародного права для вирішення спільних проблем і в інтересах людей, що населяють його територію по обидві боки державного кордону [24; с. 25].
Основні завдання єврорегіонів:
- обмін досвідом і інформацією;
- вирівнювання і постійне покращення життєвих умов;
- підтримка регіонального розвитку;
- обмін досвідом і інформацією у сфері ринку зайнятості;
- розвиток економіки, торгівлі і туризму;
- розвиток інфраструктури, особливо технічної;
- покращення прикордонного руху;
- охорона і покращення стану навколишнього середовища;
- співробітництво в запобіганні і подоланні стихійних лих і катастроф;
- співробітництво у сфері територіального планування;
- співробітництво в області гуманітарної і соціальної діяльності, у сфері освіти, спорту, і охорони здоров’я;
- культурний обмін і турбота про культурне надбання [37; с. 13].
До документів, які становлять міжнародну законодавчу базу для транскордонного співробітництва і єврорегіонів належать договори, укладені міжнародними організаціями, а особливо Радою Європи, чи Асоціацією Європейських Прикордонних Регіонів. До них належать:
- Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (Мадридська Конвенція), яку було підписано 21 травня 1980 року, а також Додатковий протокол до Конвенції [13; с. 513];
- Європейська Хартія Прикордонних і Транскордонних Регіонів, яку було підписано у 1981 році;
- Європейська Хартія Місцевого Самоврядування, яку було підписано у 1985 році;
- Європейська хартія регіонального самоврядування, яку було прийнято у 1997 році [38; с. 31].
Розвиток транскордонного співробітництва в Україні було започатковано у 90-х роках минулого століття. Так, за період з 1993 року на кордонах України та нових держав-членів Євросоюзу було створено сім єврорегіонів, до участі у яких залучено дев’ять областей України та адміністративно-територіальні одиниці п’яти прикордонних іноземних держав.
- «Карпатський єврорегіон» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія) створений у 1993 році;
- «Буг» (Україна, Польща, Білорусь) створений у 1995 році;
- «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія) створений у 1998 році;
- «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія) створений у 2000 році;
- «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь) створений у 2003 році;
- «Слобожанщина» (Україна, Росія) створений у 2003 році;
- «Ярославна» (Україна, Росія) створений у 2007 році[6; с. 295].
Територія України, що входить до складу єврорегіонів, становить третину від її загальної площі, на ній проживає 31,5 % від населення нашої країни.
Розроблено Програму розвитку транскордонного співробітництва на 2008 – 2010 рр., де зазначено такі заходи:
1. Розроблення відповідно до компетенції органами виконавчої влади нормативно-правових актів з метою удосконалення порядку створення перед пунктами пропуску через державний кордон та функціонування відповідно до стандартів ЄС зон сервісного обслуговування осіб і транспортних засобів.
2. Розбудовавідповіднодокомпетенції органами виконавчої влади інфраструктурипунктівпропускучерездержавнийкордон, приведення систем їх функціонування у відповідність із стандартами ЄС з метою створення належних умов для переміщення через державний кордон осіб, товарів і транспортних засобів[55].
3. Створеннятазабезпеченняфункціонуванняукраїнських ділянок транскордонних біосферних резерватів, водно-болотних угідь міжнародного значення, об'єктів всесвітньої природної спадщини
4. Створення автоматизованих пунктів вимірювання показників якості поверхневих вод на транскордонних водних об'єктах.
5. Забезпечення оснащення підрозділів аналітичного контролю державних управлінь екології та природних ресурсів у прикордонних областях транспортними і плавзасобами, а також сучасними засобами вимірювальної техніки для визначення вмісту розчиненого кисню, металів, нафтопродуктів та інших показників з метою проведення моніторингу екологічного стану транскордонних водних об'єктів.
6. Розроблення спільного українсько-угорського проекту містобудівного розвитку транскордонного регіону.
7. Розроблення спільного українсько-польського проекту містобудівного розвитку транскордонного регіону [55].
Отже, варто зазначити, сьогодні поняття «Єврорегіон» та «Транскордонне співробітництво» використовують все частіше. Практика створення єврорегіонів свідчить, що це ще один аспект розвитку прикордонних територій, та механізм регулювання економічного та соціального розвитку віддалених від центру регіонів. Також одним із пріоритетних напрямків співпраці у межах єврорегіонів є залучення інвестицій та розбудова прикордонних територій. Варто також зазначити, що співпраця в такому контексті дає поштовх для розвитку на даних територія якісно нового та ефективного механізму у сфері економічної співпраці.