К-т “Резерв на покриття сумнівних боргів за позиками” 80 000 гри.
Під невизначений кредитний ризик банки, як правило, утворюють загальний резерв, який розраховується як відсоток від загальної позичкової заборгованості за позиками.
Принцип нарахування та відповідності. Принцип нарахування регулює момент визначення доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. Альтернативним методом є касовий, за яким доходи визначаються з моменту надходження грошей, а витрати — з моменту їх сплати.
Приклад. Вкладник розмістив у банку депозит на суму 100 грн. 01.04.97 р. строком на 3 міс. з виплатою відсотків у розмірі 30 % річних після закінчення строку внеску.
За принципом нарахування відсоткові витрати відображуються щомісячно проводкою:
Д-т рахунку
“Відсоткові витрати”:
“Нараховані відсотки за депозитами”.
Після закінчення строку вкладу:
Д-т рахунку
“Нараховані відсотки”;
К-т рахунку
“Поточний рахунок (каса)”.
За касовим методом:
Д-т рахунку
“Відсоткові витрати”:
К-т рахунку
“Розрахунковий рахунок (каса)”.
Принцип відповідності. Це принцип розмежування доходів і витрат між звітними періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Облік доходів за даний звітний період здійснюється за принципом нарахування. Витрати певного звітного періоду пов'язані з виконанням банківських операцій, які зумовили отримання прибутків у цьому періоді. Принцип відповідності має велике значення для правильного визначення фінансових результатів звітного періоду.
Приклад. Клієнту надано кредит на суму 10 000 грн. строком на 3 міс. 15.11.96 р. зі сплатою відсотків за кредит після закінчення строку кредитної угоди. Річна відсоткова ставка — 12 % річних. За станом на 31.12.96 р. Сума відсотків за кредит складає 10 000 х 12 : 12 х 1,5 = 150 грн.
В обліку виконується проводка:
Д-т рахунку
“Нараховані відсотки за кредитами”:
К-т рахунку
“Відсотковий дохід”.
Принцип незмінності вхідного балансу. Він передбачає, що залишки в балансі на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам наприкінці попереднього періоду, тому всі зміни у власних коштах банку виконуються за рахунок доходів і витрат звітного періоду. Це означає, що витрати не можуть бути здійснені безпосередньо шляхом дебетування капітальних рахунків.
Приклад. Згідно з розрахунком чистий прибуток банку до сплати податків становив 200 000 грн., ставка податку на прибуток — 30 %. За міжнародним стандартом ця операція відображається проводкою:
Д-т “Витрати з податку на прибуток” 60 000 грн.
К-т “Коррахунок” 60 000 грн.
Відмінності в обліку зумовлені також різним розумінням призначення прибутку в країнах із суспільною власністю на засоби виробництва та ринковою економікою.
У державах із суспільною власністю прибуток використовується як джерело покриття витрат на виплату премій, соціальні потреби тощо, тобто протягом звітного періоду відбувається дебетування рахунку “Фінансовий результат звітного періоду”.
У країнах з ринковою економікою за рахунок чистого прибутку не можуть покриватися поточні витрати. Після його визначення в балансі він підлягає розподілу на дивіденди і капіталізовану частину, яка є джерелом зростання власного капіталу акціонерів (власників) банку.
Принцип пріоритету змісту над формою. Фінансові звіти повинні достовірно відображати економічну та фінансову сутність операцій, а не їх юридичну форму. Реалізація цього принципу дозволяє отримати достовірну інформацію про стан банку.
Даний принцип не допускає штучного збільшення валюти балансу і “прикрашання” балансу, який не відображає реальних економічних відносин. Наприклад, банки не можуть надавати один-одному позики на однакові суми без реальних кредитних ресурсів, оскільки валюта балансу використовується як оцінковий показник фінансового стану при визначенні рейтингу банку.
Принцип консолідації. Фінансові звіти повинні відображати стан та результати діяльності не лише банку, але й усіх компаній, які він контролює, що забезпечує об'єктивне відтворення його економічної ситуації в цілому.
Підготовка консолідованих звітів складається з таких етапів:
— уніфікація рахунків дочірніх підприємств;
— постатейне зведення рахунків;
— віднімання залишків за внутрішньогруповими операціями;
— віднімання взаємних вкладень та відокремлення результатів, що припадають на інших акціонерів консолідованих підприємств.
Приклад. Банк А володіє 100 % статутного капіталу інвестиційної компанії Б.
Балансовий звіт банку А (материнська компанія), тис. грн.
| Позика Б | 50 | ||
| Інші позики | 70 | Позики | 170 |
| Основні засоби | 50 | Капітал | 100 |
| Акції банку Б | 100 | ||
| Усього активів | 270 | Усього пасивів | 270 |
+ Балансовий звіт (дочірня компанія), тис. грн.
| Позики | 10 | Позики від банку А | 50 |
| Інвестиції | 150 | Інші позики | 35 |
| Основні засоби | 25 | Статутний фонд | 100 |
| Усього активів | 185 | Усього пасивів | 185 |
= Балансовий звіт групи, тис. грн.
| Позики | 80 | Позики | 205 |
| Інвестиції | 150 | Капітал | 100 |
| Основні засоби | 75 | ||
| Усього активів | 305 | Усього пасивів | 305 |
У теперішній час комерційні банки в Україні складають тільки зведені звіти, що включають дані відділень та філій.
Принцип собівартості (незмінності початкової вартості). Об'єкти в бухгалтерському обліку відображаються за ціною їх придбання, включаючи витрати на їх доставку, облаштування та введення в експлуатацію. Іншими словами, активи і пасиви обліковуються за їх собівартістю (первісною, історичною вартістю), а не за ринковою вартістю. Початкова вартість не повинна змінюватись до моменту списання активів і пасивів з балансу.
Доцільність принципу зумовлена наступними моментами:
1) об'єктивність — відображення в обліку здійснюється на основі документа, який підтверджує суму грошей, що була фактично виплачена;
2) у цьому випадку реально відображаються фінансові результати, оскільки на них не впливають переоцінки.
Але господарській практиці властиві випадки, що ускладнюють наступну реалізацію цього принципу:
— наявність активів і пасивів у іноземній валюті; коливання валютного курсу спричинюють необхідність їх переоцінки;
— в умовах високих темпів інфляції чи гіперінфляції відображення майна та ресурсів за собівартістю призводить до викривлення фінансового стану підприємства (банку).
У національних облікових системах існують різні підходи, що дозволяють урахувати викладені.
Приклад. Розглянемо особливості обліку в умовах гіперінфляції.
Балансовий звіт банку А
(до переоцінки з урахуванням інфляції), тис. грн.
| Рахунки “ностро” | 300 | Позики отримані 1000 |
| Позики | 1800 | Депозити 700 |
| Основні засоби | 400 | Капітал 800 |
| Усього активів | 2500 | Усього пасивів 2500 |
х рівень інфляції за звітний період (150 %)
= Балансовий звіт банку А після переоцінки, тис. грн.
| Рахунки “ностро” | 300 | Позики отримані | 1000 |
| Позики | 1800 | Депозити | 700 |
| Основні засоби | Капітал | ||
| 400 х (1+1,5) | 1000 | 800 + 600 (фонд переоцінки | |
| основних засобів) | 1400 | ||
| Усього активів | 3100 | Усього пасивів | 3100 |
При цьому в обліку складаються наступні бухгалтерські проводки: