Зміст або реквізити маркірування, яке наноситься продавцем на пакування, поділяються на:
1) товарне маркування – позначення, необхідні для адресата – отримувача вантажу, які включають:
- найменування виробника, вантажовідправника та вантажоотримувача (або умовні позначки, які їх замінюють);
- номери контракту /наряду/ замовлення;
- загальна кількість місць / одиниць вантажу;
- номер пакувальної одиниці - з першого до останнього місця;
- вагу (нетто та брутто);
- точні габарити;
- марку "зроблено у ________" – країну походження;
- зазначення про знаходження інструкцій або документації, специфікацій поящичних, покипних тощо;
- зазначення про приналежність, зворотність, багатооборотність тари;
2) вантажне маркування - позначення, необхідні для транспортної організації, що перевозить вантаж:, які включають:
- найменування країн та пунктів відправлення і призначення;
- маршрут при перевантаженнях;
3) транспортне маркування - позначення, необхідні під час перевезення, які включають:
- номери вагонів, люків;
- номер трансу;
- назву судна тощо;
4) спеціальне маркування – позначення, що вказують, як слід поводитись з товаром під час його перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання у дорозі, які включають:
- інструкції з навантаження та розвантаження – не кантувати, верх, низ, скло тощо;
- інструкції або вказівки зі стропування – місця стропування, напрямок стропувальних тросів, центр ваги (позначається червоною лінією);
- інші зазначення для запобігання небезпеки та з метою схоронності вантажу.
На тарі зазвичай використовуються такі попереджувальні написи: верх, низ, не зберігати у вологому місці, піднімати тут, обережно, скло, зберігати у прохолодному місці, боїться вологи, не кантувати, не кидати, рідина, відкривати тут, боїться тепла, боїться холоду, тропічне упакування, пересувати на котках, котити, а не перевертати.
Товарні місця нумеруються дробовими числами: в чисельнику проставляється порядковий номер місця, а в знаменнику – загальна кількість місць у партії.
Крім обов'язкових реквізитів, на товарні місця може наноситись, якщо це не суперечить умовам контракту, рекламне маркірування. пакуванням вантажу.
Порядок нанесення маркірування передбачає, що товарні місця маркіруються з двох або трьох боків. В першому випадку - це два непротилежні боки, в другому – також два непротилежні боки і верх пакування. Вибраний спосіб фіксується в контракті. В контракті також вказуються мови, якими наноситься маркірування. Вантажі, що імпортуються в Україну, повинні мати маркірування українською мовою. Відносно розмірів надписів та їх нанесення маркірування повинно відповідати вимогам митниці. Надписи на упакуванні повинні добре розпізнаватися, бути чіткими, нанесеними за трафаретом контрастною незмивною або водостійкою фарбою, дублюватись на різних видних місцях вантажу, зручних для прочитання, бути однозначними, відповідати змісту товару або вантажу. Одночасно можуть бути використані малюнки, графічні позначки та символи, які відповідають міжнародним стандартам, зазначення місць стропування та напрямку тросів і як обов'язковий атрибут – торгова марка або емблема фірми.
У зв'язку з маркіруванням у контракті може бути обумовлено, що продавець відповідає за додаткові транспортні і складські витрати, за пошкодження вантажу, які виникли внаслідок його відправлення не за адресою, через неповноцінне або неправильне маркірування.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю продукований або підданий достатній переробці згідно з критеріями, які є особливими для даного виду товару та встановлених нормативів. Під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон або частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Країна походження товару визначається з метою здійснення тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію країни та вивозу товару з цієї території. Ця категорія суттєво впливає на престижність товару та відповідно на його конкурентоспроможність на даному ринку і вартість.
Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:
- корисні копалини, видобуті на її території, або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі та у морських надрах, якщо країна має виключні права на розробку цих надр;
- рослинна продукція, яка вирощена чи зібрана на її території;
- живі тварини, які народились та вирощені у ній;
- продукція, отримана у цій країні від вирощених в ній тварин;
- вироблена в ній продукція мисливського, риболовного та морського промислів;
- продукція морського промислу, яка добута та/або вироблена у Світовому океані суднами даної країни або суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
- вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;
- продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на космічних суднах, які належать даній країні або орендованих нею;
- товари, вироблені у даній країні виключно із продукції, зазначеної у всіх попередніх пунктах.
Якщо у виробництві товару беруть участь підприємства двох або більше країн, походження товару визначається згідно з критеріями достатньої переробки.
Критеріями достатньої переробки товарів у даній країні є:
- зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) з Товарної номенклатури на рівні будь-якого із перших чотирьох знаків, яка відбулася внаслідок переробки товару;
- виконання виробничих чи технологічних операцій, достатніх або не достатніх для того, щоб товар вважався походженням із тієї країни, де ці операції мали місце;
- правило адвалерної частки – зміна вартості товару, коли процентна частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки ціни товару, що постачається. Для імпортованих товарів – за вартістю, яка підлягає митному оподаткуванню при ввезенні (на умовах СІФ); або у випадку, якщо їх походження невідоме, – за встановленою ціною першого продажу на території країни, де здійснюється виробництво; для готових виробів - за ціною ЕХW
Вважаються такими, що не відповідають критерію достатньої переробки:
- операції із забезпечення схоронності товарів під час збереження або транспортування;
- операції з підготовки товарів до продажу та транспортування (дроблення партії, формування відправок, сортування, переупаковка); прості складальні операції;
- змішування товарів (компонентів) без надання отриманій продукції характеристик, які суттєво відрізняють її від вихідних складових.
Товари у розібраному або незібраному вигляді, які постачаються декількома партіями, коли з виробничих чи транспортних умов неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, якщо партія розбита на декілька партій внаслідок помилки, повинні розглядатись на бажання декларанта як єдиний товар при визначенні країни походження. Умовою застосування цього правила є: попереднє повідомлення митного органу при переміщенні товарів про таку розбивку із зазначенням причин цього; документальне підтвердження помилковості розбивки товару на декілька партій; поставка усіх партій з однієї країни одним постачальником; ввезення усіх партій через одну і ту ж митницю; поставка усіх партій у строк не більше 6 місяців з дати прийняття митної декларації або закінчення строків на її подання відносно першої партії.
Сертифікат походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить із відповідної країни, і повинен містити:
- письмову заяву відправника про те, що товар задовольняє відповідний критерій походження;
- письмове посвідчення компетентного органу країни вивозу, який видав сертифікат про те, що представлені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.
Якщо інше не передбачено міжнародними угодами, сертифікат має містити такі необхідні відомості про товар, на який він виданий:
- найменування та адреса експортера;
- найменування та адреса імпортера;
- найменування (опис) товару;
- засоби транспортування та маршрут проходження;
- кількість місць, характер упакування, маркування та нумерація;
- вага брутто та нетто.
Сертифікат подається митним органам у надрукованому вигляді, без виправлень. Мова сертифіката визначається вимогами митних органів, при необхідності митні органи можуть вимагати перекладу сертифіката державною мовою.
Приклад змісту "Сертифіката про походження":
1. Товари, що поставляються експортером (назва фірми, її адреса, країна).
2. Товари, які приймаються імпортером (назва організації, її адреса, країна).
3. Засоби транспорту та маршрут (наскільки відомі).
4. Для використання офіційними установами.
5. № позиції.
6. Марки та кількість місць.
7. Кількість та вид місць; опис товарів.
8. Критерій походження товару.
9. Вага брутто або інші одиниці, які вказують кількість.
10. Номер та дата рахунка-фактури.
11. Посвідчення.
12. Декларація експортера.
На підставі здійсненого обстеження даним засвідчується, що декларація експортера відповідає дійсності. Місце та дата, підпис та печатка установи, що засвідчує.
Підписаний нижче заявляє, що вищенаведені відомості відповідають дійсності; що усі товари походять із ______________ (країна) і що вони відповідають вимогам про походження, які встановлені відносно таких товарів Загальною системою преференцій для товарів, експортованих у____________(країна-імпортер). Місце та дата, підпис особи, яка має право підпису.