У структурі вивезених ПІІ на 01.01.2007 р. також превалює сектор послуг (8173,2 млрд. дол., або 64,1 % світового обсягу), причому основними джерелами інвестицій є підприємницька діяльність (2835 млрд. дол., або 22,2 %), фінансова діяльність (2758,7 млрд. дол., або 21,6 %), торгівля (914,9 млрд. дол., або 7,2 %) і діяльність транспорту та зв’язку (606,1 млрд. дол., або 4,8 %).
Отже, у галузевій структурі світових потоків ПІІ відбувається їх зміщення до сегментів діяльності з більш високою складовою знань і з високою доданою вартістю, посилюється розрив між реальним і фінансовим секторами економіки країн світового співтовариства, між матеріально-речовими і фінансово-інвестиційними потоками, зокрема через операції спекулятивного характеру «глобальних гравців» на міжнародному інвестиційному ринку, що разом з глобілізаційними процесами призводить до виникнення суттєвої асиметричності і диспропорційності у світогосподарському розвитку. При цьому, незважаючи на динамізм та акселерацію ринку інформаційно-комунікаційних технологій, у галузевій структурі ПІІ за останні кілька років значних зрушень не відбулося. Разом з тим, загальновідомим є факт, що підвищення рухливості капіталів і переорієнтація їх потоків з сфер, які жорстко регулюються, мають низьку норму прибутку і характеризуються більш інтенсивною конкуренцією, на сектори світового ринку з підвищеною доходністю (а отже, і з вищим ризиком), у короткостроковій перспективі неодмінно призводить до нестабільності світової фінансової системи, що, власне, наразі й відбулось.
Як показує практика, міжгалузевий перерозподіл потоків ПІІ у перспективі може суттєво впливати на міжнародні економічні зв’язки, особливо на світові позиції тих національних економік, які значною мірою залежать від стану в одній чи кількох галузях, адже зміни на ринках, де вони оперують, можуть підірвати їх нормальне функціонування. Як запобіжний захід щодо таких наслідків має провадитись своєчасна й адекватна структурна перебудова економіки, яка поряд із значними внутрішніми інвестиціями зазвичай потребує також і масштабних зовнішніх вливань, отже, міжнародні інвестиції у цьому контексті можуть розглядатись як механізм покращення внутрішньої структури національної економіки та підвищення її адаптаційного потенціалу до кон’юнктурних шоків на рівні світової економіки.
Основними факторами зростання світових потоків ПІІ у 2007 р. були стійке економічне зростання у більшості регіонів світу, збільшення прибутків компаній, які нараховують понад 1,1 трлн. дол., у результаті чого реінвестовані доходи стали важливою складовою ввезених ПІІ (за оцінками, на них припадало близько 30 % сукупного притоку ПІІ), і розширення трансграничних зливань і поглинань, вартісний обсяг яких підвищувався (на 46,5 %, сягнув 1637,7 млрд. дол.) через зростання цін на акції і відповідне збільшення вартості компаній на фондовому ринку, а кількість (на 11,8 %, 10145 угод) – через сприятливі умови фінансування (на відміну від кінця 90-х рр. минулого століття операції переважно фінансувались за допомогою готівки або боргових інструментів, а не через обмін акціями) і тиск глобальної конкуренції, що стимулював ТНК зміцнювати їх конкурентоспроможність шляхом поглинання закордонних компаній.
Отже, вплив глобалізації змінює не лише мотиваційні критерії прямого інвестування (дедалі вагомішим фактором у мотивації до вибору країн-реципієнтів стає орієнтація на ефективні ринки з мінімальним рівнем інформаційної асиметрії і високою транспарентністю нагляду за фінансовим сектором), але і його види. Так, аналіз головних компонентів потоків ПІІ вказує на зростання питомої ваги реінвестованих прибутків, а також на превалювання транскордонних зливань і поглинань ТНК у загальному обсязі ПІІ, хоча за прогнозами експертів, останні поступово втратять свою домінуючу роль у світогосподарських інвестиційних трендах, поступаючись прямим інвестиціям у нові об’єкти, тобто у створення за кордоном нових потужностей, особливо у країнах з транзитивною економікою.
Разом з тим, глобальний інвестиційний ринок наразі перебуває у стані постійного руху, а також охоплений світовою фінансовою кризою, що ускладнює адекватне прогнозування майбутніх потоків прямих іноземних інвестицій.
За умов транснаціоналізації економічного розвитку еволюція регулювання прямого іноземного інвестування останніми роками супроводжується його лібералізацією на основі реалізації відповідних заходів на всіх рівнях з огляду на наявність у сучасного міжнародного інвестиційного ринку потенціалу саморегуляції, який (ринок), щоправда, знаходиться під регулятивним впливом країн базування і приймаючих країн (національні режими інвестиційної діяльності), дво- і багатосторонніх інвестиційних угод, міжнародних організацій тощо. Разом з тим, сьогодні ані національні уряди, ані міжнародні організації не в змозі ефективно регулювати міжнародні інвестиційні потоки, упереджувати і нейтралізувати кризові явища і процеси, що мають усе більш системний характер і руйнівні наслідки. Отже, зважаючи на безпрецедентний тиск глобально орієнтованих ТНК, тенденції до інтеграції і глобалізації інвестиційного ринку, які чинять як позитивний, так і негативний вплив на розвиток національних економік і світогосподарську динаміку у цілому, проблеми реалізації міжнародно-скоординованих і взаємоузгоджених регулятивних дій, моніторингу, нагляду, контролю тощо набувають дедалі більшої актуальності.
ВИСНОВКИ
Інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво.
Таким чином, всесвітня фінансова криза вплинула не тільки на всі сектори економіки, а й на середній та великий бізнес, на банківські та кредитні установи, й на інвестиційний ринок України. Скорочення обсягів і вимоги, що посилилися до проектів фінансування і позичальників приведуть до природного скорочення кількості введених в експлуатацію проектів. Отож, необхідно сприйяти більш привабливому інвестиційному клімату країни для залучення капіталу, поліпшувати законодавчу базу у сфері узгодження та розподілу ризиків, покращувати умови банківського кредитування, а також вирішувати інші проблеми, які стримують розвиток проектного фінансування в Україні.
Також, сучасний стан прямого іноземного інвестування, з одного боку, відбиває ретроспективні тенденції транскордонного руху інвестиційного капіталу, що склались в умовах інтеграції і глобалізації, а з іншого – зумовлює масштаби і темпи майбутньої міжнародної інвестиційної діяльності і міжнародного виробництва, рівнем й ефективністю яких багато в чому визначаються новітні напрями розвитку світової економіки і майбутня її структура. Тому в контексті набуття тенденціями прямого іноземного інвестування негативного характеру через вплив світової фінансової кризи, надзвичайної актуальності і потреби негайного вирішення набуває проблема розробки і впровадження механізму глобального співробітництва і глобального регулювання у фінансово-інвестиційній сфері світової економіки для запобігання подальшого поширення порушень і диспропорцій, що в ній утворились, до виробничої сфери із наступною мультиплікацією в ній наслідків падіння інвестиційних потоків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. http://studentam.net.ua/content/view/5243/132/
2. http://www.dnipr.da-kyiv.gov.ua/?id=51
3. http://www.dnipr.da-kyiv.gov.ua/?id=52
4. http://fingal.com.ua/content/view/1173/87/1/2/
5. Дравік І. Зростання значення прямих іноземних інвестицій у стратегічному розвитку сучасних підприємств / І. Дравік // Економіка і держава. – 2008. – № 4. – С.23-26.
6. UNCTAD. World Investment Report 2008: Transnational Corporations, and the Infrastructure Challenge. – New York and Geneva : UNITED NATIONS, 2008 – 411 p.
7. UNCTAD. Assessing the impact of the current financial and economic crisis on global FDI flows. – 2009. – January. – 23 p.
8. http://www.unctad.org
9. Міжнародна інвестиційна діяльність / Лук’яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. та ін. ; за ред. Д.Г. Лук’яненка. – К. : КНЕУ, 2003. – 387 с.
10. Мельник В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність / В.В. Мельник, В.В. Козюк. – Тернопіль : Карт-бланш, 2003. – 249 с.
11. Сазонець І.Л. Інвестування: євроінтеграційний напрям / Сазонець І.Л. – Д. : Вид-во ДНУ, 2007. – 120 с.