- компетентності продовженого навчання - здатність навчатися протягом усього життя в контексті неперервної професійної підготовки і соціального життя.
Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру, рівні якої складають [21, 68]:
1. Ключові компетентності (міжпредметні та надпремедметні компетентності) - здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми.
2. Загальногалузеві компетентності - компетентності, які формуються учнем упродовж засвоєння змісту певної освітньої галузі в усіх класах середньої школи і які відбиваються в розумінні «способу існування» відповідної галузі - тобто того місця, яке ця галузь посідає в суспільстві, а також уміння застосовувати їх на практиці у рамках культурно доцільної діяльності для розв’язування індивідуальних та соціальних проблем.
3. Предметні компетентності - складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмета.
У сучасній психолого-педагогічній літературі визначають декілька видів понять, пов’язаних із вивченням інформаційних та комп’ютерних технологій.
Поряд з поняттям «інформаційна компетентність» часто використовуються такі поняття, як «комп’ютерна компетентність», «комп'ютерна грамотність», «технологічна грамотність», «інформаційна грамотність», «інформаційно-технологічна компетентність», «інформаційна культура». Водночас слушно зауважити різний підхід авторів до трактування цих понять.
Інформаційна компетентність - новий напрямок, який виник безпосередньо під впливом нових інформаційних технологій і створення електронних інформаційних технологій.
Якщо зміст поняття «комп'ютерна грамотність» стосується навичок роботи з комп’ютерною технікою, то зміст поняття «інформаційна компетентність» припускає наявність у людини сучасного суспільства виробленої звички одержувати знання з використанням можливостей сучасних комп'ютерних технологій точно так само, як ми сьогодні одержуємо через книжки. У такий спосіб сукупність стійких навичок постійного ефективних застосувань досягнень цивілізації, а саме виховання мотивації і навичок застосування інформаційних технологій визначається як інформаційна компетентність.
Інформаційну компетентність ми розуміємо як здатність особистості орієнтуватися в потоці інформації, як уміння працювати з різними видами та джерелами інформації, знаходити і відбирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати, критично до нього ставитися, на основі здобутих знань вирішувати будь-яку інформаційну проблему, пов’язану з професійною діяльністю [12, 5].
Комп’ютерна компетентність достатньо широко використовується як одна з цілей професійного навчання вчителів інформатики. Так, П.В. Беспалов визначає це поняття як інформаційно-технологічну компетентність, яка не зводиться до розрізнених знань і навичок роботи на комп’ютері. Вона є інтегральною характеристикою особистості, здатністю до засвоєння відповідних знань і розв’язання задач у навчальній та професійній діяльності за допомогою комп’ютера.
Ми будемо виходити з того, що інформаційна компетентність включає три компоненти:
- інформаційний (здатність ефективної роботи з інформацією в усіх формах її представлення);
- комп’ютерний або комп’ютерно-технологічний (визначає уміння та навички щодо роботи із сучасними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням);
- процесуально-діяльнісний (визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією та розв’язання різноманітних задач).
Для формування інформаційної компетенції у студентів необхідно:
- сформувати міцні базові знання;
- сформувати вміння застосовувати необхідні новітні інформаційні технології;
- розвинути вміння відфільтровувати вторинну та залишати тільки актуальну та корисну інформацію;
- сформувати вміння аналізувати інформацію, помічати закономірно-сті та використовувати їх, прогнозувати й робити висновки;
- сформувати вміння на основі аналізу попередньої інформації формулювати власну точку зору;
- сформувати вміння генерувати оригінальні думки та ідеї;
- сформувати вміння реалізовувати на практиці нові розробки, техно-логії, пристрої тощо на основі власних ідей [8, 59].
В. Уруський розглядає технологічну компетентність, як уміле використання технічних засобів; раціональне співіснування з техносферою; критичне ставлення до неї.
Інформаційно-технологічна компетентність розглядається як інтегрально особистісне утворення, яке характеризує особистість людини сучасного інформаційного суспільства та охоплює три основні підструктури особистості:
- мотивацію (до засвоєння та застосування комп'ютерних інформацій-них технологій);
- здібності (до сприйняття, розумової обробки та обміну з іншими людьми комп'ютерних інформаційних технологій);
- досвід (знання про комп'ютерні інформаційні технології та вміння їх застосовувати).
У визначенні компетентностей фахівця в галузі математики доцільно скористатися результатами дослідження С.А. Ракова, де вказується на необхідність формування [27, 98]:
- процедурної компетентності як умінь розв'язувати типові математик-ні та інформативні задачі;
- логічної компетентності як володіння дедуктивним методом дове-дення та спростування тверджень;
- технологічної компетентності як умінь застосовувати у професійній діяльності засобів інформаційно-комунікаційних технологій;
- дослідницької компетентності як володіння методами дослідження соціально та індивідуально значущих задач математичними методами;
- методологічної компетентності як умінь оцінювати доцільність використання математичних методів для розв'язування індивідуально і суспільно значущих задач.
Формування інформаційної компетентності здійснюється через організацію навчального процесу, зміст освіти та умови, які сприяють формуванню певних психологічних якостей особистості. Цей процес є неперервним і здійснюється протягом всієї навчальної діяльності студента. Але саме під час навчання формуються основні компетенції, що входять до складу інформаційної компетентності майбутнього спеціаліста. Це компетенції інформаційної, комп’ютерної та процесуально-діяльнісної складової. А протягом подальшої роботи після завершення навчання ці компетенції поповнюються додатковими знаннями та вміннями, але їх структура не змінюється.
Сприйняття матеріалу у разі використання комп’ютера поліпшується за рахунок різних дидактичних можливостей комп’ютера, як наочність, підкреслювання, динаміка кольорового зображення. Особливість процесу навчання за допомогою комп’ютера викликає інтерес до навчання і сприяє активізації та зосередженню уваги студентів на предметі. Крім того, комп’ютер створює умови для переходу на більш високий рівень інтелектуальної праці.
Описана вище логіка розвитку інформаційно-технологічної компетентності майбутніх учителів передбачають розвиток не тільки вмінь використовувати прикладні програмні засоби у своїй майбутній педагогічній діяльності, але і створювати свої власні, оцінювати їх ефективність стосовно до конкретних ситуацій. При цьому у майбутнього фахівця розвивається здатність визначати роль і місце конкретних інформаційних технологій у методичній системі викладання свого навчального предмета, що в кінцевому підсумку призводить до підвищення ефективності та успішності всього освітнього процесу [19, 82].
Інформатизація суспільства досить активно проводиться через впровадження сучасних інформаційних технологій, що досить активно використовуються в процесі здійснення економічних явищ. Все більше торгових та інвестиційних процесів проходять за допомогою інформаційних технологій. Такими явищами перш за все є біржі, аукціони, інвестиційні проекти. Більшість із вищеперерахованого доступно всім користувачам глобальних мереж, що робить їх можливими учасниками економічних та фінансових процесів. При відсутності інформаційних технологій неможливим був би процес доступу до вищеперерахованої глобальної економічної інформації.
У інформаційному суспільстві головною метою є розробка нових алгоритмів і образів дій за допомогою інформаційних моделей (комп'ютера). Існування інформаційного суспільства можливе тільки на основі трьох попередніх типів суспільства.
Великі зміни очікуються у сфері освіти, яка також стане в значній мірі індивідуальною. Передбачаються крупні зміни і в організації наукової діяльності. В інформаційному суспільстві інформатика гратиме таку ж важливу роль, яку грали інженерні науки, фізика і хімія в індустріальному суспільстві.
Інформаційний простір розширився до сьогоднішнього дня настільки, що зажадало створення якогось ідеологічного організуючого фундаменту. Інформаційне суспільство – предмет обговорення урядів, парламентів і міжнародних організацій. «Інформаційне суспільство» - чергова примарна мета суспільного будівництва, як «розвинений соціалізм».
Точного визначення цього поняття, а тим більше, його об'єктивної оцінки, поки не виведено. Але, з великою часткою упевненості можна сказати, що це не перше. Всі не можуть помилятися протягом такого довгого часу. А якщо враховувати, які ресурси – фінансові, матеріальні, технологічні, інтелектуальні, нарешті, людські, - залучені в цей процес з боку стількох країн.
Соціальні резерви стійкості інформаційного суспільства мають відношення до окремої особи, до організацій і регіонів, країнам, а також - до цивілізації в цілому. Стійкість підвищується, оскільки всі організації і громадяни, незалежно від їх віддаленості, культури, роду або віку, можуть дістати нові, більш широкі можливості для роботи і освіти. Високий рівень освіти більше не пов'язаний з великими містами, а постійне навчання потенційно стає доступним для кожного. Освіта саме по собі є одним з важливих засобів формування стійкості як елементу світогляду людини і разом з тим стає все більш основоположним ресурсом суспільства. Вирішальний внесок інформаційне суспільство може внести в забезпечення для кожної людини можливості навчання і перенавчання протягом всього життя - така можливість не тільки є необхідністю на фоні динаміки технологічного прогресу, що продовжується, але і лежить в основі фундаментального права особи на вільний вибір стилю життя і місця в ній. Свобода вибору, яку надають нові інформаційні структури, може підтримати різноманітність культур. Окремі люди, сім'ї і інші малі соціальні групи можуть вибрати для себе задовільний і стійкий стиль життя, що характеризується зниженим рівнем матеріального споживання.