прогнозована рентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку підвищується з фактичного рівня 2004 року – 29% до рівней 37-39,8%;
прогнозована рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування підвищується з фактичного рівня 2004 року – 4,4% до рівней 20 –24,3 %;
прогнозована рентабельність реалізованої продукції по чистому доходу після оподаткування підвищується з фактичного рівня 2004 року – 1,76% до рівней 9 –11,3 %;
прогнозований рівень дивідендної прибутковості 1 грн. статутного фонду товариства підвищується з фактичного рівня 2004 року – 46 % до рівней 249 –320 % річних;
прогнозований період одного обороту запасів зкорочується з фактичного рівня 2004 року – 59,9 днів/оборот до рівней 49 – 52,6 днів /оборот;
прогнозований період одного обороту(погашення) дебіторської забор-гованості зкорочується з фактичного рівня 2004 року – 10,2 днів/ оборот до рівней 8 – 8,46 днів /оборот;
прогнозований період одного обороту (погашення) кредиторської за-боргованості зкорочується з фактичного рівня 2004 року – 29,1 днів/ оборот до рівней 16,3 – 20,2 днів /оборот;
прогнозоване співвідношення поточної дебіторської заборгованості до поточної кредиторської заборгованості підвищується з фактичного рівня 2004 року – 0,43 до рівней 0,52- 0,65, що з врахуванням більшої ніж в 2 рази швидкості обертання дебіторської заборгованості ніж кредитроської, забезпечує стійкий графік платоспроможності підприємства;
прогнозований рівень загальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року – 1,653 до рівней 2,17 – 2,44, що при нормативному значенні цього показника не менше 1,0 свідчить про стійкий запас ліквідності підприємства;
прогнозований рівень швидкої (строкової) ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року – 0,369 до рівней 0,78 – 1,00, що при нормативному значенні цього показника 0,7 – 0,8 свід-чить про перехід підприємства в зону стійкої строкової ліквідності;
прогнозований рівень моментальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року – 0,119 до рівней 0,53 – 0,72, що при нормативному значенні цього показника 0,2-0,35 свідчить про перехід підприємства в зону стійкого запасу моментальної ліквідності ;
Висновки та пропозиції
Результати дослідження дійсної дипломної роботи включають:
аналіз існуючого механізму та інструментарію зовнішньоекономічних операцій;
аналіз діяльності та привабливості розвитку зовнішньоекономічних операцій в дочірньому підприємстві ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар’єр” у 2002 –2004 роках ;
побудовані алгоритми розрахунку доходності різних схем реалізації розрахунків при експортно-імпортних операціях та реалізації їх у вигляді таблиць-програм розрахунків на ПЕОМ в середовищі “електронних” таблиць EXCEL-2000;
результати проведення чисельного моделювання та оцінки ефективності впровадження факторингових та форфейтингових схем розрахунків.
Міжнародні розрахунки можна розглядати, як механізм регулювання платежів по зобов'язаннях, що виникають в результаті економічної взаємодії фірм різних держав. Розрахунки виконуються безготівковим шляхом на рахунках банків, що відіграють найважливішу роль у системі міжнародних розрахунків .
Під час укладання торгового контракту експортер і імпортер визначають умови розрахунків, а саме засоби платежу і спосіб платежу.
Як технологічні засоби безготівкового платежу можна виділити :
банківські телексні переведення (використовуються тільки в СНД);
інструкції системи віддаленого керування коррахунками в банках - кореспондентах (нерезидентах) SWIFT (у основному числі банків світу, що є учасниками системи).
клієнтські пластикові карти керування корпоративними рахунками через систему коррахунків банків і міжнародні центри авторизації операцій банків-членів пластикових платіжних систем;
документальні (акредитиви, інкасо, чеки, переказні векселі) системи віддаленого керування коштами банків на кореспондентських рахунках в банках-нерезидентах.
Основою технологічних міжнародних платіжних систем між банками країни-резидента і нерезидентів є системи взаємних кореспондентських рахунків банків-резидентів і банків-нерезидентів, за допомогою яких відбувається керування платіжними активами при проплаті експортно-імпортних контрактів.
Вибір способу платежу - важлива задача, оскільки він визначає схему руху коштів і товару . Кожний зі способів платежу має свої переваги і може бути найбільш вигідний кому-небудь з партнерів.
Міжнародні торгівельні розрахунки, ліцензування валютних операцій, купівля-продаж валюти для проведення розрахунків та застосування банківських валютних розрахунково-платіжних інструментів в Україні регулюється двома основними Законами та десятками інструкцій Національного банку України.
Згідно Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” :
- виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
- імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
- при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін строку розрахунків діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Аналіз діяльності ТОВ “АНТ” в 2002 – 2004 році на зовнішньоекономічному ринку показав, що :
основні експортно-імпортні операції проводяться на основі комерційного кредиту з відстрочкою платежів до 60 –70 днів після фактичної поставки товарів, тобто підприємство працює в зоні ризику порушення строків зовнішньоекономічних розрахунків по законодавству України (до 90 днів);
підприємство не використовує банківські кредити, оскільки кредитування під зовнішньоекономічні контракти з комерційним кредитом для банків є неприйнятним;
в результаті підприємство має нестачу коштів для розрахунків і не виконує нормативи строкової та абсолютної ліквідності, а також норматив покриття запасів власними коштами та довгостроковими кредитами;
Як показує аналіз типових експортних та імпортних контрактів ТОВ “АНТ” вони заключаються на умовах комерційного кредитування експортера чи імпортера з боку підприємства на 30 –70 днів. За цей час для поповнення обігових коштів, ТОВ “АНТ” повинно використовувати короткострокові комерційні кредити банків під надходження коштів по експортним договорам, чи реалізацію продукції по імпортним договорам.
Оскільки схеми оплати, використовуємі ТОВ “АНТ” в умовах жорсткої конкуренції та бажання пробитися на зовнішньоекономічний ринок, для чого необхідно імпортувати якісну західну технологію та обладнання обробки граніту, мають самий високий зовнішньоекономічний ризик, комерційні банки відмовляються кредитувати ці операції чи кредитують під підвищені кредитні ставки.
Вказані недоліки потрібно “вилікувати” впровадженням схем факторингу та форфейтингу :
- замінити умови оплати банківським переводом експортера через 60-70 днів на видачу авальованого векселя зі строком погашення 60-70 днів;
- використати авальовані векселі для рефінансування підприємства на умовах факторингової чи форфейтингової операції;
- замінити передоплату у імпортних контрактах на видачу підприємством авальованого векселя експортеру-нерезиденту, що дозволить компенсувати недостачу оборотних коштів до моменту реалізації імпортної продукції та отримання коштів для оплати векселя, навіть і з додатковими витратами на вексельний обіг.
Як показує аналіз результатів розрахунків при впровадженні факторинго-вих та форфейтингових схем :
- впровадження факторингових та форфейтингових схем суттєво знижує ризик можливих втрат за рахунок авансового отримання коштів на початку імпортної операції та дострокового часткового чи повного погашення кредиту, або направлення отриманих коштів на інші короткострокові фінансові операції;
суттєвий виграш підприємства очікується при ризику затягування строків поставки продукції при 100% передоплаті (індекс виграшу фактор-схеми імпорту підвищується з 1,26 при 30 днях до 1,62 при 90 днях);
форфейтингова схема з безоборотною продажею векселя характеризується виграшем перед факторинговою схемою особливо при зриву строків поставки продукції вище 90 днів, коли додатковими витратами є штрафи за порушення правил розрахунків при зовнішньоекономічних операціях в Україні (індекс виграшу форфейтингової схеми при 120 днях становить 2,63 у порівнянні з індексом 2,22 для факторингової схеми);
основний виграш факторингової та форфейтингової схеми включає дострокове погашення банківського кредиту за рахунок надання фактор-фірмой (форфейтор-фірмой) часткового(чи повного) платежу за перекупку дебіторської заборгованості, що дає виграш на процентах за кредит, а також витратах на розтаможуванні та транспортирові продукції за рахунок фактор-фірми (форфейтер-фірми);
вплив підвищення ставки кредитування особливо відчувається при зниженні коефіцієнту проектного виторгу (сума продажу імпортної продукції відносно ціни контракту на імпорт з 1,5 до 1,3), коли затягування строків поставки продукції з 30 до 90 днів та строків реалізації з 5 до 45 днів приводить до збиткових результатів імпортної операції, захистом від чого є форфейтинг при продажу з більшим, ніж при факторингу, дисконтом векселя на дебіторську заборгованість на умовах безоборотності векселя.