Держави Співдружності значно різняться за структурою економіки і ступеню її зрілості. Росія, Україна, Білорусь, у певній мірі Казахстан, мають достатньо розвинуті національні господарства з високою часткою обробної, у тому числі машинобудівної промисловості, диверсифіковану галузеву структуру виробництва. Інші держави Співдружності можна скоріш віднести до країн, що розвиваються. Вони характеризуються переважно аграрно-сировинною структурою економіки з високою часткою видобувних галузей і первинної переробки сільськогосподарської і мінеральної сировини. Значною частиною свого експорту вони виступають по відношенню один до одного на зовнішніх ринках як конкуренти, про що свідчать, наприклад, складні переговори про придбання або транспортування через Росію нафти з Азербайджану і Казахстану, природного газу із Туркменістану.
Разом з тим для нових незалежних держав – колишніх республік СРСР місткі російські ринки є не тільки привабливими, але й інколи безальтернативними для експорту і імпорту багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції, енергоносіїв, сировини і матеріалів. Це в значній мірі стосується і України.
Оптимальний позитивний ефект від участі в процесі інтеграції можливий для країн СНД лише в контексті поступового та поетапного розвитку їх взаємовідносин, в чому Україна грає не останню роль.
3.1 Співробітництво з ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ
Співробітництво з Європейським Союзом у сфері юстиції та внутрішніх справ є одним із головних аспектів європейської інтеграції України. План дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні передбачає прикордонне співробітництво, співробітництво в сфері міграції та притулку, боротьби проти організованої злочинності, а також співробітництво в правоохоронній сфері та в сфері судочинства. Відповідно до останнього розділу Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ в Україні засобом імплементації, моніторингу, оцінки та визначення щорічних пріоритетів, закріплених у Плані дій є План-графік.
Угода про партнерство та співробітництво України та ЄС разом із Планом дій Україна – ЄС забезпечили правову і практичну основу для подальшого розвитку стосунків Україна – ЄС. Однак у березні 2007 року було розпочато переговори щодо укладення нової угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво. У зв’язку з цим, під час Саміту Україна – ЄС у Парижі 2008 року лідери закликали до розроблення нового практичного інструмента на заміну Плану дій Україна – ЄС, а саме Угоди про асоціацію.
Нова Угода про асоціацію та Порядок денний асоціації сприятимуть подальшій політичній асоціації та економічній інтеграції України до ЄС шляхом започаткування всебічного і практичного співробітництва, завдяки якому ці основні завдання можуть бути реалізовані. Зокрема, основними розділами, які будуть стосуватись діяльності органів прокуратури, стануть:
· продовження навчальних програм для суддів, співробітників судів та прокуратури, а також персоналу цих установ і співробітників правоохоронних органів, зокрема з питань додержання прав людини та боротьби з тортурами, нелюдським і принизливим поводженням;
· ефективна імплементація та запровадження європейських стандартів у цивільному, кримінальному й адміністративному кодексах та їх відповідних процесуальних кодексах;
· продовження виконання рішень Європейського Суду з прав людини та сприяння подальшому розвитку практики Суду, як основного джерела міжнародного права з прав людини, за підтримки ЄС;
· подальше зміцнення зусиль щодо вдосконалення законодавчої бази і поліпшення практики тримання під вартою, зокрема стосовно досудового та адміністративного утримання, з метою ефективного вирішення проблем свавільного тримання під вартою;
· поліпшення умов тримання під вартою усіх ув'язнених, як у місцях досудового утримання, так і утримання після засудження, з метою усунення випадків неналежного поводження з ув’язненими та імплементація рекомендацій Комітету ООН проти тортур і Європейського Комітету з питань запобігання тортурам;
· розроблення стандартів ювенальної юстиції згідно з відповідними міжнародними стандартами;
· сприяння співробітництву в рамках Групи держав Ради Європи проти корупції та подальшій імплементації її відповідних рекомендацій;
· імплементація Національного Плану дій щодо боротьби з корупцією у співпраці з відповідними установами ЄС.
3.2 Співробітництво з ООН та іншими міжнародними організаціями
Україна приєдналася до таких основоположних міжнародних документів в сфері прав людини як Загальна декларація прав людини 1948 року, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Як Сторона згаданих міжнародних договорів, Україна має надавати періодичні доповіді про їх виконання до відповідних Комітетів ООН. В цих доповідях окреслюються існуючі основні положення політики держави, заходи, що приймаються на їх впровадження (в тому числі, на законодавчому рівні), інформація про виконання рекомендацій відповідних Комітетів ООН, визначених у заключних висновках до кожної періодичної доповіді України, статистичні відомості тощо.
Генеральна прокуратура України в межах своєї компетенції залучена до підготовки таких доповідей у таких комітетах:
- Комітет з ліквідації расової дискримінації (Committee on the Elimination of Racial Discrimination): під час 69-ї сесії Комітету (31 липня – 18 серпня 2006 pоку) відбувся захист об’єднаної 17-ої та 18-ої періодичної доповіді про виконання положень Міжнародної конвенції з ліквідації всіх форм расової дискримінації; подача об’єднаної 19, 20 та 21 періодичних доповідей передбачена у квітні 2010 року;
- Комітет з прав людини (Human Rights Committee): під час 88-ї сесії Комітету (16 жовтня – 3 листопада 2006 року) Україна захистила 6-у періодичну доповідь про виконання положень Міжнародного пакту про політичні та громадянські права; подача 7-ї періодичної доповіді передбачена в листопаді 2011 року;
- Комітет проти тортур (Committee Against Torture) під час 38-ї сесії Комітету (30 квітня -18 травня 2007 pоку) Україна захистила 5-у періодичну доповідь про виконання положень Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; подача 6-ї періодичної доповіді передбачена у червні 2010 року;
- Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок (Committee on the Elimination of Discrimination Against Women) під час 27-ї сесії Комітету (3 – 21 червня 2002 року) Україна захистила об’єднані 4-у та 5-у періодичні доповіді про виконання положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; під час 45-ї сесії Комітету (січень-лютий 2010 року) Україна захищатиме об’єднану 5-у та 6-у періодичні доповіді про виконання положень Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
3.3 Співробітництво з Радою Європи
З метою дотримання статті 3 Статуту Ради Європи (далі – РЄ) під час вступу до РЄ 9 листопада 1995 року Україна взяла на себе низку зобов’язань, внесених до Висновку Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі – ПАРЄ) № 190 (1995).
20 січня 2006 року Указом Президента України №39/2006затверджено План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (далі – План заходів). Документ, розроблений з метою забезпечення завершення виконання обов’язків та зобов’язань України перед Радою Європи та включає в себе заходи, обов’язкові для виконання з метою забезпечення функціонування демократичних інститутів та верховенства права і захисту прав та свобод людини. Зазначені заходи, в основному, стосуються розробки та прийняття нових законів та підзаконних актів України або змін до вже існуючих з метою завершення реформування судової та пенітенціарних систем; здійснення заходів, спрямованих на подолання корупції та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; створення в Україні умов для виконання рішень Європейського Суду з прав людини; забезпечення реалізації прав людини у різних сферах; вжиття заходів щодо забезпечення участі України у договорах Ради Європи.
Переважну частину з перерахованих зобов’язань Україною на даний час виконано, в той же час в стадії виконання знаходиться ще декілька зобов’язань України перед РЄ. Це, зокрема, прийняття рамкового документу про правову та судову реформи; розробка нового Кримінально-процесуального кодексу; реформування прокуратури; захист правничої професії.
3.4 Взаємозв'язок міжнародної інтеграційної стратегії та внутрішніх економічних перетворень в Україні
Участь країни в процесах міжнародної економічної інтеграції передбачає взаємопов'язаний розвиток за двома векторами – у напрямі лібералізації руху товарів, послуг, капіталу й робочої сили, з одного боку, та створення країнами спільних економічних і політичних інститутів – з іншого. Причому на початкових етапах інтеграції, як правило, відчутно переважають лібералізаційні заходи ("негативна інтеграція"), а на пізніших – заходи щодо розвитку спільних інституцій ("позитивна інтеграція"). Однак ця логіка очевидно порушується у випадку інтеграції економіки країни в уже розвинутий міжнародний інтеграційний комплекс, яким, зокрема, є Європейський Союз. У даному разі зазначені вектори мають бути синхронізовані й реалізовані практично паралельно. Саме тому до нових країн – претендентів на членство в СС ставляться такі високі вимоги передусім з погляду інституційної готовності до перебування у складі ЄС.