У перспективі на найближчі 10-15 років ключове значення для України матимуть економічні відносини з країнами СНД. Головними цілями Економічного Союзу визначено: формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на основі ринкових відносин; забезпечення рівних можливостей для всіх господарських суб’єктів; реалізація спільних економічних проектів; вирішення актуальних соціально-економічних завдань. Домовленості країн у межах Економічного Союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Зокрема, перспективним планом інтеграційного розвитку СНД передбачається створення зони вільної торгівлі, митного та платіжного союзів Зауважимо, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. [25]
Магістральним шляхом розвитку економіки України в ХХІ столітті стане створення економіки відкритого типу, тобто такої економіки, яка останнім часом здобула найбільшу кількість прихильників в світу. Це, з одного боку, дозволить Україні стати зрозумілою країнам-партнерам і спілкуватися з ними однією мовою бізнесу, а з іншого - відкриє для ТНК шляхи до України. [2, с.230]
ВИСНОВКИ
Міжнародна торгівля займає чільне місце у розвитку кожної держави. В результаті розподілу праці країни за допомогою міжнародної торгівлі можуть розвивати декілька сфер діяльності, в яких вона спеціалізується та імпортувати ті продукти, які вона сама не виготовляє, або які є низької якості порівняно з іншими країнами.
З розвитком міжнародних економічних відносин країни намагаються зменшити бар’єри при здійсненні торгівлі так, щоб це було взаємовигідно, тому розрізняють такі види торгівлі, як традиційна, торгівля продукцією у рамках кооперації та зустрічна торгівля.
З розвитком міжнародної торгівлі країни можуть торгувати як з посередниками, так і без посередників. Торгівля може здійснюватися при посередництві міжнародних бірж, аукціонів, тендерів, ярмарок та виставок.
Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло своє відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. Концепції міжнародної торгівлі були основою зовнішньоторговельних політик як спроби теоретичного осмислення та пояснення причини міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку.
Першою теорією міжнародної торгівлі вважається меркантилізм. На думку раннього меркантилізму країні слід якомога більше експортувати продуктів при забороні або жорсткому обмеженні імпорту та недопущенні вивозу срібла і золота, що ототожнювалося з багатством нації. Пізній меркантилізм, на відміну від раннього, допускає імпорт країни за умови позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також дозволяє здійснення вивозу золота та срібла.
Модель «ціни-золото-потоки» Д. Х'юма заперечує положення меркантилізму щодо накопичення багатства (золота, срібла), оскільки це призводить до збільшення пропозиції грошей, що в свою чергу зумовить зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку.
Адам Сміт, засновник теорії абсолютних переваг, стверджує, що країнам варто експортувати ту продукцію, яка виготовляється у цій країні з найменшими витратами, тоді як Давид Рікардо вважає, що тією продукцією, яка має найбільшу абсолютну перевагу або найменшу абсолютну не перевагу.
Жан Батист Сей на противагу Сміту та Рікардо розглянув причини торгівлі певною продукцією: країни торгують тими товарами на виробництво яких у неї порівняно кращі фактори виробництва. Схожі погляди у Хекшера-Оліна, який вважає, що країни торгують тими товарами, на виробництво яких вона добре забезпечена факторами виробництва.
Леонтьєв вважав, що торгівля певними товарами залежить від кваліфікації робочої сили: якщо присутній надлишок висококваліфікованої праці, то країна експортуватиме ту продукцію, на виготовлення якої необхідна висококваліфікована праця.
Теорії неотехнологічного напряму стверджують, що для індустріально розвинених краї варто спеціалізуватися на виробництві та експорті наукомістких та технологічно складних товарів, тоді як країнам, що розвиваються – ресурсномістких товарів. Країна, що виготовила унікальний товар матиме вигоду в тому разі, якщо внутрішній попит на цей товар країни-імпортера сформується за коротший час, ніж у ній налагодиться виготовлення аналогічного товару. В результаті розвитку деякі види продукції потрібно постійно замінювати новими, що більш охоплюють потреби суспільства, оскільки з часом вони потерпають вихід із ринку. Також у цих теоріях спостерігається думка, що торгують між собою ті країни, які мають однаковий рівень розвитку економіки.
Теорія конкурентних переваг Портера зазначила, що конкурують між собою не країни, а фірми, успіх на зовнішньому ринку яких залежить від внутрішніх характеристик країни.
Сучасна міжнародна торгівля з боку окремих держав здійснюється за методами тарифного і нетарифного регулювання, що проводиться з метою захисту національних інтересів та економічної безпеки, шляхом підтримання взаємовигідного співробітництва.
Для того, щоб виявити тенденції розвитку міжнародної торгівлі держава визначає ряд показників міжнародної торгівлі, що визначають її динаміку та результативність.
Зовнішньоторговельний оборот України зростає, при цьому зростає як експорт товарів і послуг, так і їх імпорт. Проте, починаючи з 2005 року приріст імпорту товарів і послуг значно перевищував їх експорт, що спричинило виникнення від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу у 2006-2007 роках.
Показники результативності міжнародної торгівлі, показали, що Україна є із середньою відкритістю економіки, оскільки її експортна квота знаходиться в межах 10%, а також зростає залежність України від імпорту. Коефіцієнт покриття імпорту експортом говорить те ж саме, що і сальдо зовнішньоторговельного балансу, тобто у 2006 та 2007 роках 6 і 11% відповідно імпорту не покривалося експортом, оскільки імпорт перевищував експорт.
Що стосується експорту та імпорту товарів і послуг на душу населення, то вони зростали, що свідчить про зростання економіки України, хоча присутній той момент, що чисельність населення країни щороку зменшувалася.
Розглядаючи експорт товарів і послуг помітили, що у структурі експорту товарів переважають мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, машинобудування, металопродукція, вартісні обсяги експорту яких помітно зросли за останній досліджуваний рік.
У експорті послуг переважають транспортні послуги, часка яких у 2007 році становила майже 68%. Спостерігалося збільшення вартісних обсягів експорту послуг за усіма їх видами, зокрема зростання експорту послуг було досягнуто, головним чином, завдяки збільшенню обсягів надання послуг за статтею «Подорожі».
У структурі імпорту товарів переважають мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості, механічне обладнання, машини та механізми, електрообладнання, транспортні засоби та шляхове обладнання. Спостерігалися суттєві темпи зростання імпортних поставок продукції агропромислового комплексу та промислових виробів, металургійної продукції, продукції хімічної промисловості, мінеральних продуктів.
У експорті товарів спостерігалося негативне сальдо вже з 2005 року, тоді як сальдо послуг мало лише позитивне значення протягом 2003-2007 років.
Щодо географічної структури експорту-імпорту товарів і послуг, то найбільшими партнерами України залишаються країни СНД, зокрема Російська Федерація, країни ЄС, Азії та Америки, зокрема США.
Сьогодні для України характерні такі чинники, які перешкоджають розвитку міжнародній торгівлі, а саме неефективне управління підприємствами; відсутність за кордоном збутової інфраструктури; нерозвиненість основних засад ринкової економіки; недосконалість методів державного регулювання економіки; слабка інфраструктура підтримки експорту; загострення міжнародної економічної конкуренції.
На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:
залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;
створювати нові галузі та виробництва;
створити маркетингові та сервісні мережи на міжнародних ринках;
збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;
активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;
використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;
належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;
удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.
Здійснення вище перелічених заходів допоможе Україні зайняти краще місце на міжнародному ринку завдяки підвищенню конкурентоспроможності України.
Також для поглиблення міжнародних відносин щодо торгівлі країни можуть інтегрувати. Для України інтеграція є досить актуальною темою. Саме інтеграція дозволить позбутися бар’єрів при здійсненні експорту-імпорту товарів і послуг, усунути дискримінацію в цій сфері.
Рівень розвитку міжнародної торгівлі певної країни впливає на розвиток її економіки зокрема, тому вкрай важливо розвивати ці зовнішньоторговельні відносини. Для раціональної організації цих відносин, які б приносили вигоду потрібно використовувати концепції міжнародної торгівлі, які дають можливість не лише зрозуміти причини виникнення міжнародної торгівлі, а й доцільний спосіб її рганізації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 2157-IV (2157-15) від 04.11.2004 // джерело: www.rada.gov.ua.