Вступ до НАТО— не занадто дорого. В обмін за вартість двох літаків Україна отримує підтримку понад 3000 літаків країн-членів НАТО. Прима вартість вступу України до НАТО залежить насамперед від політичних чинників. Якщо у підходах до євроатлантичної інтеграції України буде застосовано модель, коли Альянс вимагатиме від України попереднього виходу на стандарти НАТО за рівнем озброєння, підготовки військ тощо, то тоді вартість вступу України до НАТО могла б бути досить значною, і вимірюватися десятками мільярдів доларів США. Однак досі при розширенні Альянсу від претендентів на членство вимагалося лише обмежених оборонних зусиль, які передбачали збільшення оборонних втрат на кілька відсотків. У справі України є ще більш імовірним, аніж у випадку інтеграції до Альянсу інших держав Центральне-Східної Європи, що НАТО не вимагатиме значних витрат на переозброєння та підготовку української армії, оскільки наявні оборонні можливості України вже є значно більшими, аніж у більшості держав, що вступили до НАТО у 1999-2004 рр., а крім того, стратегічна важливість України для європейської безпеки та зменшення ризиків воєнного характеру у Європі робить інтеграцію України в НАТО насамперед політичним кроком, і лише в другу чергу — військовим.
Слід наголосити, що проблема українських озброєнь радянського виробництва не є перепоною в процесі інтеграції до НАТО. Не лише нові члени НАТО, але й така розвинена країна, як Німеччина використовувала колишні радянські озброєння, інкорпорувавши до своїх збройних сил зразки найбільш якісного радянського озброєння, зокрема літаки МіГ-29, які перебували там аж до 2003 року.
Вартість членського внеску України до бюджету НАТО, за попередньою оцінкою, перебуватиме в межах внеску Польщі, тобто 40-50 мільйонів доларів США на рік.
Досвід інтеграції до НАТО країн-сусідів України свідчить про можливість мінімізації витрат на розширення НАТО. Польща скоротила фінансування програми модернізації збройних сил на 2000-2003 рр. щонайменше на 3,5 мільярди доларів. Таким чином, заплановано, що дві третини збройних сил Польщі будуть відповідати вимогам НАТО лише в 200$ ро ці, а не в 2006, як це планувалося раніше. Крім того, ключові поставки військової техніки до Польщі з інших членів НАТО здійснюються за пільговими цінами, а частину озброєнь країна отримує задарма. Так, у квітні 2009 року Польща і США підписали контракт на закупівлю 480 військових літаків Р-16 на суму в 3,5 мільярди доларів США. За умовами угоди США інвестують в оборонну промисловість Польщі 12 мільярдів доларів США. Це найкрупніший військовий контракт, укладений країною колишнього Варшавського договору від закінчення «холодної війни» і до 2003 року.
Членство вНАТО не є економічно обтяжливим для союзників, оскільки забезпечує високий рівень безпеки» якого жодна з держав не могла б досягти самостійно, навіть за умов значно більших витрат на безпеку. Економічні наслідки членства України в НАТО будуть переважно позитивними. Витрати на вступ можуть бути суттєво мінімізованими, за рахунок уникнення необхідності масштабного переозброєння та залучення національних виробництв до модернізації зразків озброєння. Прямі втрати від членства в НАТО можуть стосуватися продовження процесу згортання Росією військово-технічної кооперації з Україною. Водночас, слід наголосити, що даний процес відбувається й без залучення України до Альянсу і обумовлюється логікою розвитку замкнених циклів виробництва озброєнь на внутрішньому ринку Росії. З іншого боку, членство України в НАТО може нести конкретну економічну вигоду, пов'язану з певним шансом на участь України в розподілі праці та кооперативних зв'язках в межах ринку озброєнь країн-членів НАТО, та ширше— ринку високих технологій, з покращенням клімату для здійснення підприємницької діяльності в Україні, зокрема й покрашенням міжнародного інвестиційного іміджу України.
Окремий економічний ефект має зміна іміджу країни внаслідок вступу до НАТО. Більшість постсоціалістичних країн інвестори та туристи на заході розглядали як "посткомуністичні», нестабільні. Зокрема Румунію і Болгарію традиційно відносили до регіону Балкан, що асоціюється з міжетнічними війнами, міждержавного напруженістю, тероризмом, криміналом, корупцією тощо. Приєднання до НАТО істотно вплинуло на зміну такого іміджу, внаслідок визначеності з цивілізаційною належністю країни, наданим НАТО рівнем безпеки та вимогами до внутрішньої політики нових країн-членів. Також чіткі правила ведення бізнесу, що існують на Заході, в результаті інтегрування до Альянсу швидше залучаються в практику нових країн-членів, зокрема, більші гарантії виконання договорів, передбачуваність законодавства у сфері економіки тощо.
Членство в НАТО впливає на поведінку іноземних інвесторів.
Річ у тім, що існує прямий зв'язок між станом зовнішньої безпеки і економікою. Той факт, що найвпливовіший альянс світу стає гарантом непорушності кордонів, територіальної цілісності і суверенітету країни, прямо впливає на економічну стабільність та інвестиційну привабливість. Зростання прямих інвестиції в економіку країн залежить не лише від вступу країни до НАТО, але від складнішого набору причин, серед яких початок переговорів з ЄС, масштабна реструктуризація економіки тощо.
Особливо значне збільшений рівня прямих зовнішніх інвестицій відзначалося в економіку країн Східної Європи. В економіку Польщі в 1997 році (час оголошення рішення про вступ до НАТО) було вкладена $2,7 мільярди прямих іноземних інвестицій у 1998— $5млрд, у 1999 (рік вступу до НАТО)— вже $8 млрд. Чехія та Угорщина демонструють ще більш вражаючі цифри - в Чехії в 1997 р. — $4 млрд., в 1998 – 5,98 млрд., у 1999 р. — $12,8 млрд.; в Угорщині — в 1997 р. - $6,2 млрд., у 1998 р,— $10,2, у 1999р.— $14,5млрд. У Словенії наступного року після оголошення рішення про вступ до НАТО прямі інвестиції зросли з 3,6 млрд. євро у 2002 р до 5,1 млрд. євро в 2003 р. У Румунії в рік вступу до НАТО (2004) прямі іноземні інвестиції збільшилися на 141% у порівнянні з попереднім роком.
Вступ до НАТО означає нові можливості для конкурентоздатних оборонних виробництв. Від розвалу Варшавського блоку потерпіли невисокотехнологічні підприємства ОПК (наприклад, у Словаччині, Болгарії тощо). Проте, підприємства у цих країнах вже ніколи не отримали таких замовлень, як за часів «холодної війни», незалежно від того, вступали б ці країни до НАТО чи ні. Натомість, від вступу до Альянсу виграли високотехнологічні оборонні комплекси (насамперед у Польщі і в Чехії), які досить швидко пристосовувалися до змін. Так, у 1997 році Польща продала зброї лише на $20 млн., а у 2001 — вже на $93 млн., Чехія у 1997 р. продала зброї на 52$ млн.., а у 2001 - на $95 млн.
Перевагою України є високотехнологічний ОПК, а також здатність до створення в замкнутих циклах деяких конкурентонездатних на світовому ринку зразків озброєння, у таких галузях, як літакобудування, танкобудування, суднобудування, а також ракетобудування та системи протиповітряної та проти ракетної оборони. НАТО має достатньо потужні науково-дослідницькі підрозділи і можливості їхнього фінансування. Тому потенціал ОПК України отримає можливість бути задіяним, в разі вступу країни до НАТО.
У межах НАТО існує низка структур, відповідальних за розвиток економічного співробітництва між країнами: Економічний Комітет, Комітет з координації європейського авіа-простору, Комітет з науки, Комітет з викликів сучасному суспільству, Комітет з інвестицій у програми безпеки, а також спеціальні програми з допомоги менш розвинутим членам НАТО, спрямовані на досягнення необхідного рівня. Усі ці структури допомагають співпраці членів НАТО у сфері оборони та в галузі економічного планування й співробітництва. Крім того, система Базових угод НАТО про замовлення передбачає пріоритетні умови для укладання контрактів між країнами-членами Альянсу.
Основними негативними наслідком вступу України до НАТО вважається можлива реакція Росії.
Водночас, поширення НАТО на країни Східної Європи зробило для Росії значно менш продуктивною ідею протистояння із Заходом. У Росії менше шансів бути успішною у тривалому протистоянні із Заходом, аніж їх свого часу було в СРСР.
Розширення Альянсу на Схід викликало тенденцію до зменшення впливу Росії на всьому просторі, що позначилося в проголошенні курсу на євроатлантичну інтеграцію послідовно в Україні, Грузії та Азербайджані. Перед розширенням НАТО в Україні звучала думка, що Росія спробує отримати компенсацію в посиленні свого геополітичного впливу на окремі держави колишнього СРСР. Однак, на практиці це, навпаки, зміцнило незалежність країн СНД, Приєднання країн Центральної і Східної Європи до євроатлантичних структур підтвердило право самостійно обирати пріоритети своєї політики у галузі безпеки, чим було підтверджена суверенність цих держав.
Іншим потенційно небезпечними наслідком є певне посилення терористичної загрози. Така небезпека особливо відома, якщо враховувати техногенне навантаження в Україні та кількість вразливих об'єктів. Однак, слід зазначити, що країнам-членам НАТО вдавалося повністю уникати терористичний акцій на власний території протягом майже трьох років після 11 вересня 2001 р. (до терористичних акцій у Мадриді в березні 2004 р. і в Лондоні в липні 2005 р.). Крім того, країни Альянсу (насамперед США), здійснюючи політичний та інший вплив на уряди країн світу, змушують їх більш активно боротися з тероризмом. Так у квітні 2003 р., через тиждень після захоплення військами США Багдаду Лівія визнала свою відповідальність за вибух над британським містом Локербі та падіння цивільного літака (що сталося 15 років тому) і погодилася відшкодувати родичам жертв 1 млрд. доларів.