Світова торгівля Найбільші країни – експортери в 1999 році
| Країна | Експорт (млрд. дол. США) |
| США | 695 |
| Німеччина | 540 |
| Японія | 419 |
| Франція | 299 |
| Велика Британія | 268 |
| Канада | 238 |
| Італія | 231 |
| Нідерланди | 204 |
| Китай | 195 |
| Бельгія - Люксембург | 184 |
Найбільші країни – імпортери в 1999 році
| Країна | Імпорт (млрд. дол. США) |
| США | 1060 |
| Німеччина | 473 |
| Велика Британія | 321 |
| Японія | 311 |
| Франція | 286 |
| Канада | 220 |
| Італія | 216 |
| Нідерланди | 189 |
| Гонконг | 182 |
| Бельгія - Люксембург | 169 |
Дані таблиць свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн – спадкоємниць колишнього Союзу, включно Росію, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР в першій десятці міцно зайняли Китай (дев'яте місце серед провідних експортерів) та Гонконг (дев'яте місце серед провідних імпортерів).
За останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, - менше ніж у 1,5 рази. Імпорт – відповідно у 1,5 раза і більш ніж у 2 рази.
Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямку ЄС, частка котрого у світовій торгівлі досягає 38,7 %. При цьому внутрішньо регіональні потоки ЄС становлять близько 25 % міжнародної торгівлі.
Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27 % світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічно. Наприклад, США – Канада, Мексика – Латинська Америка, або Японія – країни Азії, що розвиваються та інші.
2. Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції
Товарна структура світової торгівлі у значній мірі визначається законом порівняльних переваг. «Недостатні елементи», необхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують із-за кордону. Для покриття імпорту товари, по яких країна має порівняльні переваги, ідуть на експорт.
Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводжувалась структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали; паливо; промислові товари), так і окремих видів всередині груп товарів.
Науково – технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас в торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з «життєвим циклом» нових товарів. Новий товар, як правило , з'являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари відносяться до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, КР) набувають порівняльної переваги і у певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу, (якщо не з'являться нові інновації), і перетвориться на імпортера цього товару.
Відзначимо і ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, в торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші – товарів тривалого користування – та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.
3. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами
Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар – продукт (паливно – сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар – послугу, котрий на відміну від товару – продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню. Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками і споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами від торгівлі товаром – продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром – продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами.
З самого початку найбільшу питому вагу міжнародному товарообігу займали товари – продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково – технічної революції зросла роль експорту і імпорту послуг ( так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають інжінірінгові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту та туризму.
Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії і «ноу - хау»).
Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається більш швидкими темпами, ніж торгівля товарами – продуктами, особливо у ПРК та НIК. На долю цих країн припадає 99% світового експорту ліцензій і патентів та 85% їх імпорту. Розвинуті країни на купівлю ліцензій витрачають в середньому 10% загальних витрат на науково – дослідницьку діяльність. Лідером є США, на долю яких припадає 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 рази перевищує товарний експорт США.
В розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм: товар – група, товар - об'єкт, товар – програма.
Розповсюдження товару – групи на світових товарних ринках відбувається у двох формах:
1. перетворення товарної маси в товари групового асортименту;
2. об'єднання товарів в комплекті поставки.
Дана форма панувала на світовому ринку до початку 80-х років. Найбільшими експортерами комплектного устаткування в цей період були Японія, ФРН та США.
Товар - об'єкт (підприємство) - пов'язаний із створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником товару - об'єкту на світовий ринок є США.
Товар – програма - пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом в галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається з ідеї, котра у подальшому стикується з необхідною матеріально – речовою базою, трудовими ресурсами, кредитно – фінансовими можливостями (наприклад, програма створення літака – аеробуса А-ЗXX).
Розвиток нових товарних форм здійснюється на верхньому, стратегічному поверсі світових товарних потоків і ґрунтується на поглибленні міжнародного поділу праці, розвитку міжфірмового та внутрішньофірмового поділу праці. Міжнародна торгівля одиничними товарами створює кон'юнктурний товаропотік з традиційною формою угод (контракти). Нові товарні форми, пов'язані з товаром – групою, товаром - об'єктом і особливо з товаром – програмою, створюють стратегічний товаропотік. Останній ґрунтується на довготривалих виробничих зв'язках зі спеціалізації і кооперування, на великомасштабних угодах, пов'язаних із спільним фінансуванням або спорудженням об'єктів, метою яких є вирішення великих народногосподарських інвестиційно – виробничих зв'язків. Формою угоди тут виступають: договір, концесія, генпідряд.
Поява нових товарних форм породжує виникнення нових послуг.
Йдеться, насамперед, про процес софтизації, тобто зростання питомої ваги інформаційних послуг. Значення останніх в епоху переходу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства домінує. Необхідно вказати і на зростання значення кредитно – фінансових послуг. Це значення, як правило, пов'язують с просуванням на світовий ринок товару - об'єкту і товару – програми. Особливого значення при просуванні такої товарної форми як товар – програма набувають науково – технічні, інжінірінгові та консультаційні послуги.
Ціни на товар – групу, товар - об'єкт і товар – програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:
· тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (в першу чергу валютно – кредитним), який вимагає прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;
· диференційованість якісних показників товару – групи, яка вимагає урахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто пов'язання її з показниками функціонування товару – групи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови «цінової етажерки»;
· об'єднання в товарі - об'єкті, товарі – програмі багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робоча сила, кредитні гроші тощо) надає акумулюю чого впливу на ціну. В цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валютні капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об'єкта або валютні витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар – програма).
4. Структура міжнародної торгівлі за рівнем торгівельних потоків