· сприяння розширенню експорту з країн, що розвиваються.
ЮНКТАД приймала активну участь в розробці принципів «Нового міжнародного економічного порядку», який був ініційований політиками країн що розвиваються. В цьому напрямку, зокрема, Конференція наполягає на обмеженні практики антидемпінгових заходів, які широко застосовуються розвинутими країнами проти менш розвинутих ( Україна також від цього потерпає); на відмові від торговельних блокад та ембарго. ЮНКТАД визначає, що різні групи країн мають неоднакові можливості, тому в міжнародній торгівлі необхідно врахувати проблеми розвинутих країн.
Окрім суто торговельних, ЮНКТАД відає й іншими питаннями міжнародного економічного співробітництва. Це - валюта і фінанси; морські перевезення; страхування передачі технологій; міжнародні інвестиції.
Аналітична діяльність ЮНКТАД охоплює такі сфери:
· тенденції світової економіки і їх вплив на процес розвитку;
· макроекономічна політика;
· конкретні проблеми розвитку.
Використання успішного досвіду розвитку країнами, що розвиваються й країнами, що розвиваються й країнами з перехідною економікою; питання, пов'язані з фінансовими потоками й заборгованостями. За результатами досліджень складається банк інформації, яка надається країнам – членам.
Організаційна структура ЮНКТАД:
1. Конференція.
2. Рада з торгівлі та розвитку.
3. Секретаріат.
В спільному із СТО відомі ЮНКТАД керує Міжнародним торговельним центром.
Фінансування ЮНКТАД здійснюється з таких джерел: кошти ПРООН, Європейської комісії; Світового банку, окремих країн – донорів. Серед останніх – переважно західноєвропейські країни та Японія.
ЮНКТАД має непрості відносини зі СОТ; по суті, вони є конкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Серед членів ЮНКТАД чисельно переважають країни, що розвиваються; їх представникам вдається втілювати принципи й рішення які часто не в інтересах розвинутих країн. Ось чому держави, які мають беззаперечний авторитет в СОТ, намагаються надати більшу вагу в міжнародних торговельних відносинах саме цій організації. I дійсно, авторитет СОТ вищий, ніж у ЮНКТАД. Не останню роль в цьому відіграє принцип прийняття рішень: рекомендаційний їх характер у ЮНКТАД дає змогу подекуди їх ігнорувати, а це послабляє авторитет. Висловлювалися навіть думки: а чи потрібна взагалі ЮНКТАД? Але згодом вдалося розмежувати функції двох організацій: ЮНКТАД розробляє загальні торговельно – політичні принципи в контексті розвитку, а СОТ відає суто торговельними питаннями.
Міжнародний торговельний центр ЮНКТАД / СОТ (МТЦ) – є спільним допоміжним органом СОТ та ООН. Був утворений в 1964 р. в рамках ГАТТ, а з 1968 року увійшов також до структури ЮНКТАД. Членами МТЦ є члени СОТ та ЮНКТАД. Штаб – квартира знаходиться у Женеві.
Головна мета МТЦ – усунення дублювання й паралелізму в діяльності СОТ і ЮНКТАД по сприянню розвиткові торгівлі в країнах, що розвиваються.
Основні функції МТЦ:
· надання країнам, що розвиваються, технічної допомоги в розвитку торгівлі, насамперед, в стимулюванні експорту;
· забезпечення країн – членів інформацією про ринкові можливості для традиційних і нетрадиційних товарів;
· удосконалення техніки імпортних операцій з метою раціонального використання валютних ресурсів;
· навчання урядових службовців, підприємців і викладачів технології експортно-імпортних операцій;
· здійснення наукових дослідів з питань зовнішньої торгівлі.
Цілі і функції МТЦ відповідають змісту основних сфер діяльності Центру:
1. Розвиток ринку продуктів.
2. Розвиток ринку послуг.
3. Торговельна інформація.
4. Підготовка кадрів.
5. Міжнародне управління попитом і пропозицією.
6. Планування заходів, спрямованих на стимулювання торгівлі.
Особлива увага в діяльності МТЦ приділяється найменш розвиненим країнам. В 1995 р. була прийнята програма технічної допомоги під назвою: «Технічне співробітництво для Африки в рамках багатосторонньої торговельної системи на базі «Уругвайського раунду»»; вона спрямована на посилання конкурентоспроможності найменш розвинених африканських країн.
Організаційна структура МТЦ:
1. Генеральна рада СОТ, Рада з торгівлі й розвитку ЮНКТАД.
2. Об'єднана консультативна група (ОКГ) у справах МТЦ.
3. Наради заступника генерального секретаря ЮНКТАД, заступника генерального директора СОТ й директора – виконавця МТЦ.
4. Секретаріат.
Фінансування МТЦ здійснюється рівними коштами від СОТ й ООН. Діяльність МТЦ по технічній допомозі країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою фінансується за рахунок внесків ПРООН, міжнародних організацій й добровільних внесків. Робочі програми фінансуються Глобальним трастовим фондом.
МТЦ має розвинену інформаційну структуру з питань міжнародної торгівлі. Регулярно публікуються книги, довідники, огляди ринків, навчальні матеріали. Центр має бібліотеку яка містить широку інформацію, призначену, переважно, для організацій. Служба новин ринку публікує збірку «International Trade Forum».
Комісія Організації Об'єднаних націй з прав міжнародної торгівлі (ЮНСIТРАЛ) – заснована в 1966 році. Вона є головним правовим органом ООН в галузі прав міжнародної торгівлі.
Функції ЮНСІТРАЛ:
· уніфікація права міжнародної торгівлі;
· координація роботи міжнародних організацій в сфері права міжнародної торгівлі;
· сприяння широкої участі держав в існуючих міжнародних конвенціях і розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі;
· підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються.
Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій – документів, в яких містяться узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного торговельного права.
Найвідоміші конвенції:
· Конвенція про позову давність в міжнародній купівлі – продажу товарів (1974 р.);
· Конвенція ООН про морське перевезення вантажів («Гамбурзьке право», 1978 р.);
· Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів (Віденська конвенція, 1980 р.);
· Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі й міжнародні прості векселі (1988 р.).
Положення Конвенції є нормами права; вони застосовуються тільки в угодах міжнародного характеру і не є обов'язковими для внутрішніх національних торговельних систем. Але ЮНСІТРАЛ здійснює постійну роботу щодо уніфікації національних законодавств, що регулюють купівлю – продаж товарів.
Міжнародні організації з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному, ринків сировини й сільськогосподарської продукції. Основні цілі таких організацій:
· Регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань.
· Запобігання захворюванню на ринках відповідних товарів.
· Встановлення справедливого співвідношення між цінами на сировинні та промислові товари.
· Усунення надмірної конкуренції між товаровиробниками за рахунок розподілу ринків учасниками організації.
· Забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.
Міжнародні організації поділяються на такі групи:
а) багатосторонні товарні організації;
б) міждержавні організації виробників та експортерів сировини.
Міжнародні організації головною метою вважають запобігання різних коливань цін на товар – як в бік підвищення, так і в бік надання. Вони регулюють такі ринки:
· какао;
· кава;
· натуральний каучук;
· цукор;
· зерно;
· тропічна деревина;
· джут.
Міжнародні організації країн – виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають нетто – споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинені країни. В значній мірі цієї мети вдалося досягти. Сьогодні товарних асоціацій в поставках на світовий ринок й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах – навіть 80-90%. Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, Асоціація країн – виробників олова – 90% цього металу, Асоціація країн виробників каучуку – 95% каучуку від всього обсягу відповідного ринку.
Міжнародні організації експортерів сировини нараховують майже десятки. Найбільш відомі й впливові:
· Організації країн – експортерів нафти (ОПЕК);
· Асоціація країн – експортерів залізної руди (АІЕК);
· Асоціація країн – виробників олова (АТПК);
· Асоціація країн – виробників натурального каучуку (АНРПК);
· Рада виробників какао – бобів;
· Організація з кави;
· Міжафриканська організація з кави (ІАКО);
· Федерація кави Америки;
· Міжнародна асоціація країн – виробників й експортерів чаю;
· Союз країн – експортерів бананів (УПЕБ);
· Група країн – експортерів цукру Латинської Америки й Карибського басейну (ГЕПЛАСЕА);
· Організація краї – експортерів джуту.
Найвпливовішою й дієвішою з цих організацій є ОПЕК.
7. Альтернативні методи підвищення конкурентоспроможності світового ринку
Зусилля СОТ, спрямовані на лібералізацію міжнародної торгівлі, дозволили значно знизити тарифні бар'єри, регламентувати нетарифні перешкоди торгівельного обміну, реалізувати ідею Спільного ринку. Але це ще не означає, що усуненні суперечності міжнародної торгівлі, повною мірою діє принцип недискримінації і заборони прямого і зворотного демпінгу. Завдяки цьому зберігається необхідність державної політики захисту національної економіки від впливу негативних наслідків міжнародної конкуренції. Країни - учасниці СОТ в рамках принципів цієї організації розробляють механізм зменшення залежності від «обов'язкового» (з точки зору економічного зростання) імпорту і стимулювання експорту, що є альтернативним протекціоністським методам.