У третю річницю приєднання Польщі до ЄС серед найчастіше згадуваних позитивних ефектів членства (подібно до попередніх років); відкриття кордонів, вільне пересування територією ЄС, вигоди для сільського господарства та аграріїв і можливості отримання роботи за кордоном.
Частіше, ніж у перші два роки, поляки згадували про користь надходження коштів зі структурних фондів ЄС, поліпшення стандартів життя в місцях проживання (гмінах). Частіше, ніж іде рік тому, під час опитування надані приклади модернізації доріл мостів, проведення водопровідних та каналізаційних систем, поліпшення довкілля. Набагато частіше, ніж в минулі роки членства, у відповідях приділено увагу поліпшенню економічної ситуації і - як висновок - спаду безробіття. Серед неекономічних вигод відзначений більш легкий доступ до освіти і навчання за кордоном, а також поліпшення таких можливостей в Польщі і, загалом, кращі перспективи для молодих людей. Було звернено уваг)- на зміни в польському праві, які виникають через необхідність прийняття європейських стандартів, кращий контроль дотримання прав, пов'язаних, між іншим, з можливістю апеляцій до судових органів ЄС.
Категорично менше, ніж за попередній рік, указано на покращення позиції Польщі в Європі і світі. У відповіді на питання про теперішню ситуацію Польщі в ЄС помічено збільшення переконання, що держава зміцнила свою позицію і політичний вплив з 47% (перед вступом) до 60%. Державну користь від членства в ЄС відзначили більш ніж 50% опитуваних осіб (середкі дані по ЄС-25 = 54%). Але висновок дослідження такий, щз мешканці країн, які датують своє членство травнем 2004 р. (ЄС-1 З = 67%), частіше, ніж інші (ЄС-І5 = 52%), усвідомлюють і цінують користь функціонування в рамках ЄС. Аналіз висновків мешканців окремих країн показує, що найбільшу користь від членства отримали ірландці (87%), датчани і греки (74%), поляки (73%).
Якщо врахувати набутий Польщею досвід європейської інтеграції і зауважити на зиски, які здобуло польське господарство, українська дійсність вже сьогодні підтверджує, що ми йдемо вірним шляхом. Але якщо «Польща ще наприкінці 1980-х років відповіла, ким вона хоче бути: креатором (тобто творцем) чи обсерватором (спостерігачем) у сучасному світі, то Україна, передусім її керівна верхівка, досі ще мнеться на одній нозі, не знаючи, в яку сторону їй крокувати»47.
У зв'язку з тим, що доларизація - це не тільки використання долара, а й взагалі однієї з твердих валют нарівні з національною в розрахунках і заощадженні коштів, то для України вплив введення евро в країнах ЄС, наших сусідах, не буде економічною проблемою. Доларизація притаманна багатьом країнам, що розвиваються.
За даними МВФ, доларизація спостерігається в Україні за часів незалежності і знаходиться на третьому етапі. До 2000 р. доларизація нівелювала ризики інфляції і захищала заощадження українців від зниження вартості купоно-карбованця. Наступні п'ять років грошово-кредитна політика НБУ була спрямована виключно на стабілізацію гривні, яка утримувалась на рівні 5,05 гри. за долар до другої половини 2008р.. Недовіра населення до національної валюти в 2006-2007 рр. призвела до фінансової доларизації, коли долар і євро стали валютою заощаджень та інвестицій. А слаборозішнений фондовий ринок не дає можливості перемістити частину своїх коштів до інших фінансових інструментів. Розширення відкритості української економіки вплинуло на зростання кредитів населенню, виданих в іноземних грошових знаках. За даними НБУ, цей показник становив 154% проти 106% зростання гривневих кредитів у 2006 р.
Загальна доларизація обчислюється різними методами. У 2006 р. цей показник становив в Україні 26,97% (за розрахунками НБУ) та 38% (за МВФ). Враховуючи, що середній показник у нових країнах ЄС: Чехії, Угорщині, Литві, Естонії - складає від 13 до 26%. в Польщі, між іншим, 18%, за даними МВФ , то Україна за показником фінансової доларизації належить середньої групи ризику серед країн, що розвиваються. Граничним значенням при цьому є показник у 50%, так як і 50%-ий показник фінансової відкритості економіки загалом. Надмірна доларизація призводить до втрати країною можливості регулювати власну економіку за допомогою грошово-кредитної політики, а при значній фінансовій відкритості коливання показників зростання ВВП суттєво знижуються.
Найчастіше вказують на два види зисків, які отримує країна, що володіє міжнародною валютою . До них належать отримання економічних та політичних ефектів. Серед перших на особливу увагу заслуговують згадані т. зв. доходи від сеньйоражу00. Іншим результатом володіння міжнародною вапютою є комісійні, які отримують фінансові ринки та інституції, що проводять валютні транзакції; а країні, яка є її емітентом, -- можливість фінансування дефіциту поточних оборотів та платіжного балансу. Натомість, основною витратою у разі володіння міжнародною грошовою одиницею є потенційна небезпека втратити контроль над пропозицією грошей країною їх емісії.
Зиски від впровадження євро часто поділяють на два типи: мікроекономічні ефекти та зиски в ширшому значенні. Серед мікроекономічних зисків найчастіше згадуються: зменшення ризику, пов'язаного з курсами обміну валют, зменшення транзакційних витрат, підвищення прозорості цін, «поглиблення» фінансових ринків, збільшення макроекономічної стабільності, зниження норм відсотка, структурна реформа, очікуваний статус резервної валюти. Серед головних витрат запровадження євро найчастіше вирізняють: витрати переходу, втрату місць праці, втрачені надії. Запровадження спільної валюти, а за нею у майбутньому - спільної економічної політики може призвести до економічно-фінансових пертурбацій і, як наслідок, появи т, зв. потрясінь та політичних конфліктів.
У теперішній ситуації збільшення цін на продукти харчування і паливо в ЄС присутній ефект «значного прискорення» інфляції, що буде підсилюватися у випадку підвищення зарплатні, необхідного для компенсації негативних наслідків підвищення цін. Таким чином, економіка Сврозони зіштовхнулася з «більш тривалим» періодом підвищеної інфляції, ніж очікувалося раніше.
За даними статистичного бюро Іаігозіаі, рівень інфляції в 15 країнах Сврозони зріс до історичного максимуму в січні 2008 р. і склав 3,2% річних. Це самий високий рівень з моменту введення в обіг єдиної валюти блоку. Це ставить перед Європейським центральним банком дилему продовжувати стримувати інфляційний тиск або стимулювати економіку, яка сповільнюється і водночас ослаблює бажання нових країн ЦСЄ переходити на євро в найближчий час.
Входження Польщі у зону сиро є одним з обов'язків і висновків приєднання країни до ЄС. На разі в Польщі суспільство поділене на два протилежні боки, бо не сформована ще загальна думка стосовно впровадження євро. Щоб перехід був більш м'яким і свідомим, за участю Національного банку (N6?) публікуються матеріли, які є доступними в кожному польському банку. За ініціативою Бізнес-клубу проходять соціальні кампанії з роз'яснювальної роботи для суспільства. За даними опитувань, більшість поляків згодна з тим, що євро буде впроваджене у 2011-2012 рр., і кількість респондентів, які очікують на це введення в такий термін, збільшилася з 42% у 2005 р. до 51% у 2007 р. В брошурі «Євро - за кожним разом ближче»5" дані відповіді, наприклад, на питання: «Чому 12 країн ЄС відмовилося від власної валюти? Що відбудеться з нашими заощадженнями, кредитами та полісами страхування? Чи залишаться дійсними наші угоди з фінансовими інституціями? Чи будемо мати якусь користь як клієнти банків після впровадження євро? Що зміниться в крамницях? Яке значення для мене як підприємця або працівника має введення євро?» Як на мене, така робота є досить ефективною з економічної точки зору і важливою - з соціальної, бо формує активну громадську позицію і порушує питання, з якими мешканець стикається в повсякденному житті.
В Україні на часі організація інформаційної роботи з роз'яснення суспільству суті того, що таке НАТО. Приміром, на початку своєї імплементації до цієї структури Литва, як і Україна, мала лише близько 30% підтримки власним населенням курсу на вступ до НАТО. Але згодом унаслідок певних зусиль держави, надання об'єктивної інформації, здійснення широкої просвітницької ініціативи рівень громадської підтримки помітно збільшився. Україна зараз на порозі приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, який є лише форматом співпраці і не гарантує членства в Альянсі. Тому наданому етапі проведення референдуму з цього питання є недоцільним. Слід нагадати, що з 10 нових країн - членів Альянсу такий референдум проводився лише у дьох країнах, а вісім обійшлися без нього. Можливо, референдум й потрібно проводити в Україні, але вже після того, як суспільство ознайомиться із справжніми цілями НАТО і матиме можливість свідомо відповісти на поставлене питання53.
За словами заступника директора Департаменту НАТО МЗС України В. Яснюка, євроатлантична інтеграція є важливою й цінною для України сама по собі, тому розцінювати її лише як сходинку до членства в ЄС некоректно3 . Попри те, що процеси євроатлантичної та європейської інтеграції України є незалежними, за своєю суттю вони є взаємодоповнюючими. Адже, коли мій виконаємо всі необхідні вимоги для членства в НАТО, нам буде набагато легше осягнути і Копенгагенські критерії для вступу в Європейський Союз.
Таким чином, жодна держава не в змозі раціонально формувати і реалізовувати економічну стратегію розвитку, не враховуючи пріоритети і норми поведінки основних учасників діяльності світового господарства в умовах глобалізації. З одного боку, уніфікація національних економік на засадах ГАТТ/СОТ, економічні тенденції в державах - членах ЄС щодо консолідованого єдиною грошовою одиницею Європейського Союзу, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі є важливими факторами розвитку торгівлі між Україною та ЄС. З іншого боку, бачимо, що Україна має досить складний шлях входження до європейського політичного, інформаційного, економічного і правового простору. Європейський Союз, впроваджуючи ЄПС і забезпечуючи фінансову підтримку України, завдяки європейському інструменту сусідства та партнерства дбає за власні інтереси.