Світ став би безпечнішим, якби можна було прогнозувати природні катастрофи, зменшувати їх наслідки або, що навіть краще, взагалі уникати їх. Ці питання становлять ключовий інтерес для багатьох країн-партнерів. НАТО здійснює низку проектів, спрямованих на зменшення руйнівного впливу сильних землетрусів з метою скорочення кількості загиблих, завданих матеріальних збитків, порушення загального економічного та соціального ладу. У рамках таких проектів розглядається можливість посилення стійкості будівель у разі землетрусів, або, наприклад, здійснюється збір даних про сейсмологічні та геологічні характеристики регіону для укладання карт сейсмічної небезпеки, котрі при плануванні міст допомагали б вирішувати, які саме будинки можна безпечно будувати в сейсмонебезпечних регіонах. Також забезпечується підтримка проектів розробки систем раннього попередження та систем управління повенями.
Сучасне суспільство значною мірою залежить від постачання безпечних харчових продуктів або надійних засобів передачі інформації, отже, ці питання можна вважати ключовими для подальших досліджень у галузі підвищення рівня безпеки сучасного суспільства [1].
2.3 Співпраця у галузі науки та екології
Регулярне співробітництво між науковцями та експертами з питань, що представляють спільний інтерес, відбувається на основі двох програм Альянсу: програми Наукового комітету НАТО та Програми з екологічних та суспільних питань, що виконується Комітетом з проблем сучасного суспільства. Розбудова мережі контактів, що є традиційною ознакою роботи вчених і однією з умов наукового прогресу, сприяє також досягненню політичної мети - поліпшенню взаєморозуміння та довіри між представниками різних наукових спільнот та традицій.
Зосередження зусиль виключно на пріоритетних наукових дослідженнях у галузі боротьби з тероризмом та протистояння іншим загрозам безпеці стало результатом нового підходу до реалізації наукових програм Альянсу, які існують вже 45 років. Відповідно до ініціатив НАТО, спрямованих на протистояння новим загрозам, майбутні наукові програми будуть спрямовані на забезпечення співпраці саме в цій галузі. У контексті нового підходу Наукову програму Альянсу перейменовано на програму НАТО "Безпека через науку".
Комітет з проблем сучасного суспільства займається питаннями екологічного та суспільного спрямування і об'єднує зусилля відповідних національних органів для проведення пілотних досліджень у цих галузях. Нещодавно Комітет сформулював ключові завдання у сфері безпеки, що визначають основні напрямки його майбутньої роботи. Програма має на меті удосконалення співпраці між НАТО та країнами-партнерами у розв'язанні проблем, що викликають спільне занепокоєння.
На додаток до ключових галузей співпраці між науковцями та експертами НАТО та країн-партнерів спеціальні ініціативи, ухвалені обома комітетами, сприяють розвитку співробітництва у галузі науки та довкілля з Росією, Україною та країнами Середземноморського діалогу [4].
2.4 Розв'язання проблем сучасного суспільства
У 1969 році з метою реагування на погіршення стану довкілля було створено Комітет з проблем сучасного суспільства. Він об'єднує експертів, що представляють державні установи різних країн, і слугує форумом для обміну знаннями і досвідом з технічних, наукових та політичних аспектів соціальних та екологічних питань як військового, так і цивільного характеру.
Проекти, що виконуються під проводом комітету, сприяють співпраці у розв'язанні проблем, що впливають на навколишнє середовище та якість життя: екологічне та шумове забруднення довкілля, негативні впливи урбанізації та розвитку енергетики на здоров'я людини, екологічні ускладнення, викликані військовою діяльністю тощо. Щодо останнього, наукові дослідження головним чином стосуються таких питань як повторне використання земель, що застосовувалися для військових цілей; технології рекультивації грунтів; та екологічна безпека, зокрема в контексті роботи нафтових трубопроводів.
Робота Комітету, що проводиться за принципом децентралізації, включає такі види діяльності як пілотні дослідження, проекти, практичні та організаційні семінари. Усі ці заходи фінансуються на державному рівні. Одна чи більше країн беруть на себе провідну роль і відповідають за планування та координацію роботи. За останні роки сферу діяльності комітету було розширено, і в даний час вона включає проведення практичних семінарів та нових досліджень з питань, що представляють особливий інтерес для країн-партнерів.
Комітет визначив також низку ключових завдань на майбутнє: зменшення негативного впливу військової діяльності на довкілля; проведення регіональних досліджень з питань транскордонної діяльності; попередження конфліктів на грунті дефіциту ресурсів; протистояння факторам екологічного та суспільного ризику, що можуть спричинити економічну, культурну та політичну нестабільність; боротьба з нетрадиційними загрозами безпеці [4].
2.5 "Віртуальний шовковий шлях"
Для того щоб дізнаватися про останні події та розробки, вчені потребують надійного доступу до інформації. Проте інформаційна доба та можливості використання мережі Інтернет сьогодні не всім доступні.
У великих містах було створено системи, що покращують академічним громадам у східних регіонах Росії та України доступ до Інтернету, а також були розроблені національні мережі в Молдові, Румунії та Македонії. Найбільшим і найамбітнішим проектом став фінансований НАТО проект "Віртуального шовкового шляху", який забезпечує академічній громаді Південного Кавказу та Центральної Азії доступ до Інтернету через супутниковий зв'язок.
Для того щоб допомогти виправити ситуацію, що склалася, у рамках Програми з розвитку цивільної науки кілька наукових колективів в країнах-партнерах були забезпечені необхідними засобами для доступу в Інтернет [1].
Проект "Віртуального шовкового шляху" було започатковано у жовтні 2001 року (його назва пов'язана з Великим шовковим шляхом, що поєднував Європу та Далекий Схід і сприяв обміну товарами, знаннями та ідеями). У рамках проекту забезпечується доступ до Інтернету академічним та науковим громадам восьми країн-партнерів Південного Кавказу та Центральної Азії; Вірменії, Азербайджану, Грузії, Казахстану, Киргизької Республіки, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану, а в 2004 році до цього проекту приєднався Афганістан.
За допомогою цього проекту рентабельні з точки зору економічної ефективності найсучасніші розробки у галузі супутникових технологій сприяли приєднанню науковців і вчених країн-учасниць проекту до мережі інтернет через супутниковий промінь. Грант НАТО був використаний для виділення необхідного діапазону і встановлення десятьох супутникових антен у країнах -- учасницях проекту. Протягом чотирьох років було інвестовано 3,5 мільйона доларів США, і це стало найбільшим проектом НАТО в рамках Програми розвитку цивільної науки [4].
2.6 Співпраця Україна-НАТО у невійськовій сфері
Співробітництво України з НАТО в невійськовій сфері розпочалося у 1991 році, одразу після розпаду СРСР та набуття нашою державою незалежності. У ті часи Україна вступила до Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС), згодом перейменованої в Раду Євроатлантичного партнерства (РЄАП). У 1994 році Україна першою з держав СНД приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру» – масштабної ініціативи з практичної співпраці між НАТО та партнерами у різних галузях безпеки. З 1997 року, коли була підписана Хартія про особливе партнерство Україна-НАТО і двостороння співпраця була переведена на інституційну основу, невійськове співробітництво стало одним з провідних напрямків двосторонніх відносин.
Згідно з Хартією про особливе партнерство, Україна співпрацює з НАТО, зокрема щодо науки і техніки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, управління повітряним рухом. Відповідна робота координується спільними Робочими групами, створеними у рамках широкомасштабної Комісії Україна-НАТО, яка здійснює загальне керівництво двостороннім співробітництвом.
Україна також представлена у ГК ПНС керівництвом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС). Крім того, у роботі планувальних комітетів і комісій, беруть участь інші українські представники - фахівці МНС, Мінтрансзв’язку, Мінагрополітики, МОЗ, Державіаслужби та інших.
Україна також зробила вагомий внесок у міжнародні зусилля з ліквідації наслідків урагану «Катріна» в США та землетрусу в Пакистані. Українською стороною надано допомогу у транспортуванні до зон стихійних лих літаками Ан-225 «Мрія» та Ан-124 «Руслан» інженерного обладнання, медикаментів, продуктів харчування, наметів. У Пакистані був розгорнутий рятувальний загін та мобільний шпиталь МНС України [2].
Україні допомога держав-членів РЄАП надавалася у зв’язку з аваріями, спричиненими повенями річок Уда та Донець у східній Україні, повенями в Закарпатті у 1998 та 2001 роках.
З метою покращення спроможностей України та НАТО реагувати на катастрофи, у 1997 році було укладено двосторонній Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях та готовності до катастроф, яким визначено основні сфери взаємного інтересу у плані розвитку подальшої співпраці. До числа таких сфер входять: оцінка ризиків, планування, аналіз наслідків, запобіжні заходи, взаємосумісність підрозділів з ліквідації наслідків катастроф, транспортна підтримка операцій, реагування на ядерні аварії, пошуково-рятувальні операції тощо. Значна увага приділяється також дослідженню досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.