Таким чином, відміна обміну паперових грошей на золото у внутрішньому обігу фактично означала крах золотого стандарту у сфері валютних відносин. Це було зумовлено загальною трансформацією економічної структури господарювання, що базувалася на ринкових саморегуляторах, у державно-регулюючу економічну систему. Така трансформація відбувалася відповідно до теоретичних засад, які були розроблені Дж. М. Кейнсом у 30-х роках минулого століття. Адекватно цій трансформації змінилася і логіка побудови системи валютно-грошових відносин: якщо золото як національні та світові гроші є елементом стихійно функціонуючої ринкової економіки, то паперові знаки вартості, що мають кредитну основу, більшою мірою відповідають економіці, яка поєднує у собі ринкові та державні регулятори.
Таким чином, міжнародна валютна система у своєму еволюційному розвитку пройшла три основні етапи — золотого, золотовалютного (доларового) та паперововалютного стандартів. Валютні системи класифікуються за видом резервного активу, за допомогою якого руйнувалися дисбаланси в міжнародних розрахунках. Призначення будь-якої міжнародної валютної системи — сприяти розвитку торгівлі. Так, крах системи золотого стандарту в період між двома війнами привів союзників до створення більш гнучкої системи, заснованої на золотовалютному стандарті, яка мала назву Бреттон-Вудскої системи і яка сприяла успішному розвиткові світової економіки протягом 25 років після Другої світової війни. Цю систему поступово дестабілізував розвиток міжнародних економічних відносин у 1960-х роках, і на початку 1970-х. Вона зазнала краху внаслідок порушень рівноваги, що було викликано інфляційним напруженням і першою нафтовою кризою. Новий міжнародний економічний порядок, більш гнучкий та сприятливий для розвитку національної економічної політики був створений наприкінці 1970-х років. Безсумнівно, цей порядок не зміг вирішити всіх проблем розвитку валютно-фінансових відносин, але він започаткував етап нового підходу для їх розв’язання шляхом зміцнення міжнародної політики, спрямованої на консолідацію та узгодження. Валютне співробітництво сьогодні є об’єднуючим елементом міжнародних відносин як на світовому та регіональному (європейському), так і на національному рівні. Світова валютна система, а також Європейська валютна система були створені як інструменти економічної та політичної інтеграції. Зокрема, європейські інтеграційні елементи (Європейська валютна система) виникла завдяки двом різним методологічним підходам щодо світових інтеграційних процесів — конфедералістичному та федералістичному.
4. Стан і проблеми міжнародного виробничого кооперування в Україні
Міжнародне науково-технічне та виробниче співробітництво, кооперація є зворотною стороною МПП. Так, сьогодні все більш важливим напрямком внутрішньогалузевого поділу праці стає спеціалізація не за кінцевою продукцією, а за деталями, вузлами та комплектуючими виробами. В сучасному машинобудуванні 15-20 % усіх деталей машин є оригінальними, а решта 80-85 % - це взаємозамінні деталі чи навіть деталі з однаковими технічними характеристиками для багатьох типів машин. Відокремлення цихвидів деталей машин в окремі виробництва - основа розвитку як внутрішньонаціональної, так і міжнародної промислової кооперації.
Кооперація - необхідна умова налагодження вузькоспеціалізованого виробництва та реалізації великомасштабних проектів, що нерідко нездійсненним для однієї країни. В умовах кооперації міжнародна торгівлявсе більше зводиться до заздалегідь погоджених постачань товарів міжсуб'єктами кооперування. У цьому випадку торгівля виступає вже не якдіяльність, що здійснюється між самостійними підприємствами і служитьдля обміну їх надлишків, а як істотна всеохоплююча передумова та моментсамого виробництва.
Загальною об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва (МКВ) є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил, а отже, ступінь їх розчленування на галузі, виробництва, підприємства. У результаті впливуНТР була створена матеріальна основа для широкого розвитку виробничогокооперування. НТР змусила змінити і сам характер МКВ, включивши в ньогов якості найважливішого елемента науку. Таким чином, головна функціякооперації праці - служити засобом збільшення вироблених матеріальнихблаг при більш високій продуктивності праці - була доповнена іншоюважливою функцією - реалізацією принципово нових задач, які дуже складночи неможливо вирішити без об'єднання зусиль виробників декількох країн.До основних ознак МКВ належать:
1) попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільноїдіяльності;
2) координація господарської діяльності підприємств-партнерів з різних країн у певній, взаємо узгодженій сфері цієї діяльності в якості головного методу співробітництва;
3) наявність в якості безпосередніх суб'єктів виробничого кооперування промислових підприємств (фірм) з різних країн;
4)закріплення в договірному порядку в якості головних об'єктівкооперування готових виробів, компонентів у відповідній технології;
5)розподіл між партнерами завдань у рамках погодженої програми,закріплення за ними виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілейкоопераційних угод;
6)безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи однобічних постачань товарів з реалізацією виробничих програм у рамках кооперування, а не внаслідок виконання звичайних договорів закупівлі-продажу.
Основними методами, які використовуються при налагодженні коопераційнихзв'язків, є:
1) здійснення спільних програм;
2) спеціалізація вдоговірному порядку;
3) створення спільних підприємств.
Внутрішньо національні та міжнародні кооперовані постачання сягають 50-60 % вартості продукції багатьох галузей промисловості індустріальних країн Заходу. Понад 30 % товарообігу між цими державами припадає навзаємні постачання в порядку кооперації. Кооперовані постачаннявідіграють помітну і все зростаючу роль у експорті ряду країн, щорозвиваються, в тому числі таких великих, як Індія, Бразилія, Мексика.
У сучасних умовах зростанню спеціалізації та кооперування сприяютьбагато факторів, насамперед пов'язані з розвитком НТП. Серед нихважливий вплив здійснюють підвищення мінімальних розмірів підприємств,прискорення морального старіння й, отже, оновлюваності ассортиментупромислових виробів, створення нових видів продукції. Сучасні техніка тавиробництво роблять нерентабельним забезпечення однієї країни всімавидами промислових виробів власними силами без МПП. Номенклатурапромислової продукції, особливо в галузях машинобудування, електронікита хімії, нині настільки велика, що жодна країна не може забезпечити всебе економічно ефективне масове виробництво цих галузей, спеціалізаціякраїн, яка поглиблюється, у міжнародному обміні стала загальною умовоюприскорення промислового та науково-технічного прогресу.
Поглиблення спеціалізації та кооперування промислового виробництва привело до модифікації видів МПП і співвідношень між ними. Відбувся перехід від міжгалузевого до внутрішньогалузевого поділу праці. Це, у свою чергу підсилює спеціалізацію не тільки компаній і підприємств, а й галузей і країн. Саме міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва, всесвітній поділ праці в остаточному підсумку породжують інші форми міжнародних економічних відносин: вивіз товарів і капіталів, міграцію робочої сили, а також інтеграційні процеси в різних регіонах.
Участь України в міжнародній виробничій кооперації
Необхідність докорінної технічної та технологічної модернізації промислового і сільськогосподарського виробництва України, його переорієнтація на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявного науково-технічного й економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в області науки, освіти і виробництва.
Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, хоча їх сучасний стан значно підірваний тією суспільно-політичною й економічною кризою, що нині переживає Україна. Так, з 21,6 млн чоловік, зайнятих у народному господарстві країни,близько 3 млн - фахівці з вищою освітою, причому більш як половина з нихпрацюють безпосередньо в областях виробничої сфери. До цього вартододати ще 2 млн фахівців із середньою технічною освітою. В країнінараховується 700 тис. тих, хто займається дослідництвом унауково-технічній сфері. У розрахунку на душу населення за цимпоказником Україна займає перше місце в Європі.Проте, якщо за кількісними показниками Україна знаходиться у перших рядах цивілізованих країн, то за іншими складовими науково-технічного потенціалу - передові позиції у світовій науці, рівень фінансування наукових досліджень і їх матеріально-технічна база, організація системи впровадження результатів науки у виробництво і, врешті-решт, професійний рівень кадрів, їх кваліфікація - вона значно відстає. Неадекватність показників економічного та науково-технічного розвитку України і розвинутих країн не може бути неподоланною перешкодою на шляху налагодження коопераційних зв'язків, хоча певною мірою й є стримуючим цей процес фактором.
Важливу роль у забезпеченні життєво необхідних потреб України відіграє виробнича кооперація з іншими державами, яка в останні роки набула в світі стрімкої динаміки. Міжнародна практика свідчить, що коопераційніугоди є доцільними й економічно обґрунтованими в трьох випадках:
- якщо в країні відсутні сировина чи інші матеріали, необхідні для виробництва даної продукції;
- якщо в структурі готової продукції частина закордонних постачаньперевищує 50 %;
- якщо за технічними й експлуатаційними якостями вироби, що ввозятьсяпокоопераційних постачаннях, кращі, ніж національні аналоги.