Вступ
Розвиток міжнародних валютних відносин обумовлене зростанням продуктивних сил, створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці, формуванням світової системи господарства, інтернаціоналізацією господарських зв'язків.
Міжнародні валютні відносини - сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти в світовому господарстві обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
Світова валютна система склалася до середини XIX ст. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства. Світова валютна система - це закріплена міжурядовими угодами форма організації валютних відносин.
При здійсненні аналізу світової валютної системи потрібно розглянути її структуру, вивчити її основні елементи, такі як: міжнародні засоби обігу і платежу, уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків, умови конвертованості валют, валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації, режим валютних курсів і паритетів .
Таким чином, виходячи з основних вимог, що пред'являються до світової валютної системи, необхідно зазначити, що вона потребує постійного вдосконалення відповідно до змін зовнішньоекономічної політики провідних країн світу. Саме цими причинами викликана її постійне еволюція.
1 Поняття світової валютної системи та її основні елементи
Світова валютна система (СВС) - це глобальна форма організації валютних відносин у рамках світового господарства, закріплена багатосторонніми міждержавними угодами і регульована міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями. Основними її завданнями є сприяння міжнародному валютному співробітництву та зростання міжнародної торгівлі, стабілізація валютно-обмінних операцій, створення системи багатосторонніх розрахунків та усунення валютних перешкод у міжнародній торгівлі. Характер функціонування світової валютної системи та ступінь її стійкості залежать від відповідності цієї системи та відносин, що в ній складаються, реальним потребам світового господарства, розстановці сил і співвідношенню інтересів головних економічних суб'єктів світу. Головною функцією СВС є ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці, поглиблення міжнародної торгівлі та міжнародної інвестиційної діяльності.
Структуру світової валютної системи становлять: Міжнародні засоби обігу та платежу (золото, національні валюти, міжнародні або композітівні гроші і т.п.); Міжнародна валютна ліквідність - це здатність переміщення валютних ресурсів, що забезпечують гарантію своєчасної оплати зобов'язань в міжнародній сфері; узаконений режим валютних курсів і паритетів (валютний паритет - це законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу); Уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків; Умови конвертованості валют; Валютні ринки; Міжнародні валютно-фінансові організації.
МВС повинна відповідати таким головним вимогам: - забезпечувати міжнародний обмін; - мати певний запас міцності для стійкого функціонування бути достатньо еластичною; - забезпечувати збалансованість економічних інтересів суб'єктів усіх структурних рівнів .
Таким чином, виходячи з основних вимог, що пред'являються до світової валютної системи, необхідно зазначити, що вона потребує постійного вдосконалення відповідно до змін зовнішньоекономічної політики провідних країн світу. Конструктивні елементи світової валютної систем:
- Резервні валюти і міжнародні рахункові валютні одиниці;
- Умови взаємної конвертованості валют;
- Уніфікований режим валютних паритетів;
- Регламентація режимів валютних курсів;
- Міждержавне регулювання валютних обмежень;
- Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності;
- Уніфікація використання міжнародних кредитних засобів обігу;
- Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;
- Режим світових валютних ринків та ринків золота;
2 Історичні етапи розвитку світової валютної системи
Одна і та ж валютна система зі своїми стандартами не може існувати довго, так як її розвиток починає відставати від розвитку економіки. Результатом виникаючих протиріч стає криза. При кризі світової валютної системи порушується дія її структурних принципів, і різко загострюються валютні протиріччя, існуюча валютна система замінюється на нову. В історії валютних відносин було кілька валютних систем.
2.1 Паризька валютна система: золотий стандарт
Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX ст. у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., яке визнало золото єдиною формою світових грошей. Парижськая валютна система базувалася на наступних структурних принципах:
- Забезпечувалася конвертованість кожної валюти в золото всередині країни і за її межами.
- Співвідношення між валютами встановлювалося виходячи з золотого змісту.
Система золотого стандарту має наступні переваги: Стабільні валютні курси сприяють зниженню невизначеності та ризику і тим самим стимулюють зростання обсягів міжнародної торгівлі; Золотий стандарт автоматично вирівнює дефіцити і активи платіжних балансів. Головний недолік - країни, в яких діє золотий стандарт, повинні примиритися з внутрішньо-економічними процесами пристосування, які приймають такі неприємні форми, як безробіття і скорочення доходів з одного боку та інфляція - з іншого.
2.2 Генуезька валютна система
Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутому на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Її основою стали золото і девізи - іноземні валюти. Після першої світової війни валютно-фінансовий центр змістився із Західної Європи в США (через значне зростання його валютно-економічного потенціалу та збільшення експорту капіталу). США стали головним торговим партнером більшості країн, а Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр.В 1924 відбувся перерозподіл офіційних золотих резервів: 46% золотих запасів капіталістичних країн зосередилися в США. Статус резервної валюти долар отримав лише після другої світової війни. результаті кризи Генуезька валютна система втратила відносну еластичність і стабільність. Світова валютна система була розчленована на валютні блоки - угруповання країн, залежних в економічному, валютному і фінансовому відносинах від очолює блок держави.
Основні валютні блоки: - Стерлінгового (з 1931 р.) - (країни Британської співдружності націй, Гонконг і деякі держави, економічно тісно пов'язаних з Великобританією, Єгипет, Ірак і т. д.); - Доларовий (з 1933 р.) - США , Канада, багато країн Центральної та Південної Америки, де панував американський капітал.
2.3 Бреттон-вудська система
Третя світова валютна система, була оформлена, на валютно-фінансовій конференції ООН проводилася в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. Де були встановлені правила організації світової торгівлі, валютних, кредитних і фінансових відносин, і прийнято рішення про створення міжнародних інститутів, покликаних регулювати міжнародні валютні відносини, - Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Вжитими угодами (статут МВФ) вводився золото-девізні стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США та фунті стерлінгів. Курсове співвідношення валют і їх конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах. Вперше в історії створені міжнародні валютно-кредитні організації - Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, забезпечує валютне співробітництво країн. Під впливом США в рамках Бреттон-Вудської системи затвердився доларовий стандарт - світова валютна система, заснована на пануванні долара. Долар - єдина валюта, конвертована в золото, - став базою валютних паритетів, переважаючим засобом міжнародних розрахунків, валютою інтервенції і резервних активів. Таке положення долара зумовило економічний перевагу США і послабило їх конкурентів. Опорою доларової гегемонії служив також «доларовий голод» - гостра недостача доларів, що викликається дефіцитом платіжного балансу, особливо по розрахунках із США, і недоліком золото-валютних резервів.
Економічний, енергетичний, сировинний кризи 60-х дестабілізували Бреттон-вудську систему, зміна співвідношення сил на світовій арені підірвало її структурні принципи. З кінця 60-х років поступово ослабла економічна, фінансово-валютне, технологічна перевага США над конкурентами. Західна Європа і Японія, зміцнивши свій валютно-економічний потенціал, стали тіснити американського партнера. Криза американської валюти висловився в масовому продажі її за золото і стійкі валюти і в падінні курсу.
2.4 Ямайська валютна система
Принципи четвертої валютної системи, були оформлені, у вигляді угоди країн - членів МВФ у Кінгстоні (січень 1976 р.). Був введений стандарт СДР замість золото-девізною стандарту; юридично завершена демонтарізація золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети, припинено розмін доларів на золото; країнам надано право вибору будь-якого режиму валютного курсу; МВФ, що зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, покликаний підсилити міждержавне валютне регулювання.
Підсумки функціонування СДР свідчать про те, що вони не стали еталоном вартості (головним міжнародним резервним і платіжним засобом). Введення плаваючих замість фіксованих валютних курсів у більшості країн в березні 1973 р. не забезпечило їх стабільності, незважаючи на величезні витрати на валютну інтервенцію. Цей режим виявився нездатним забезпечити вирівнювання платіжних балансів, покінчити з раптовими переміщеннями «гарячих грошей», з валютною спекуляцією. Ямайська валютна реформа не забезпечила валютної стабілізації. Кредитні можливості МВФ, незважаючи на збільшення кредитів, залишилися скромними у порівнянні з величезними міжнародними фінансовими потоками і дефіцитом платіжних балансів.