Зовнішньоекономічна діяльність підприємства та її роль у розвитку національної економіки (стр. 9 из 14)

Деякі підприємства використовують ліцензійні угоди насамперед тому, що нова продукція або технологічний досвіт найчастіше впливають лише на частину загального частку продукції фірми і тільки протягом обмеженого періоду. Обсяг продажу може виявитися не настільки великим, щоб окупилося створення за кордоном виробничих потужностей і системи збуту. Крім того, існує небезпека, що в етапі розгортання виробництва конкуренти удосконалять технологію, в результаті чого фірма втратить перевагу, зокрема, уже існуюча за кордоном, може мати у своєму розпоренні можливості виробництва і продажу продукції з іншими витратами .

У цьому випадку для ліцензіара зменшується ризик, з'язаний з експлуатацією підприємств і зберіганням матеріально-технічних запасів.

Серед переваг, які можна отримати від ліцензійного виробництва, в економічній науці виділяють такі:

1. Розширення кола покупців, присутність на ринку і встановлення контактів за рахунок партнера.

2. Доброзичливе ставлення багатьох зарубіжних урядів (якщо порівнювати із системами участі в капіталі), тобто переборення комплексу іноземного засилля, який притаманний певною мірою частині населення і урядових кіл.

3. Скорочення транспортних витрат, подолання тарифних і нетарифних перепон.

4. Полегшення просування товару на нові ринки.

5. Зменшення або уникнення ризику експропріації та націоналізації.

6. Наявність шансів виходу на ринки країн, з якими існують несприятливі політичні відносини, а також на ті сегменти ринків, які контролюються державою.

7. Забезпечення умов для отримання відносно гарантованих доходів при малих ризиках.

8. Створення передумов економічної обробки невеликих областей ринку.

9. Використання знань про ринок, які має ліцензіат.

10. Підвищення рівня окупності засобів, затрачених на НДПКР (науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи).

Серед негативних моментів збитків ліцензійного виробництва назвемо:

1. Створення потенційного конкурента, якщо розглядати з точки зору тривалої перспективи.

2. Шлях для подальшого власного ангажементу ліцензіара може бути ускладненим або обмеженим умовами, визначеними в договорі під тиском ліцензіата.

3. Поява нових проблем контрольного характеру у сфері виробництва і збуту.

4. Виникнення координаційних проблем у випадку включення ліцензіата у власну міжнародну стратегію.

5. Проблеми комерційної таємниці, особливо небезпека технологічної дифузії.

Франчайзинг - це спосіб діяльності, при якому франши-зер (продавець) передає франшизі (покупцю) право на використання своєї торгової марки, яка важлива для бізнесу покупця і за допомогою якої продавець надає постійну допомогу покупцю в його бізнесі, що виходить за рамки формальних відносин між ними. У багатьох випадках франшизер бере на себе і функцію постачання.[46].

2. Практичні аспекти ЗЄД підприемства ВАТ «Стаханівський завод феросплавів»

Становлення в Україні ринкових відносин вимагає нового економічного мислення, зовсім інших підходів до керування економікою, освоєння сучасної теорії виробничо-комерційної і зовнішньоекономічної діяльності. А для цього необхідно добре знати як внутрішній, так і зовнішній ринки, їхню інфраструктуру, закономірності функціонування, а також причини, що обумовлюють той чи інший стан ринку.

Економічні реформи в Україні включають у якості одного з найважливіших напрямків і реформу ЗЕД. У процесі реформи ЗЕД відбувається децентралізація і поступове відмовлення держави від монополії на зовнішню торгівлю. Підприємства одержали право самостійного виходу на зовнішній ринок. Особисту участь у ЗЕД приймають сьогодні сотні великих і тисячі середніх підприємств. При самостійному виході на зовнішній ринок підприємству доводиться вирішувати широке коло питань, зв'язаних з експортною діяльністю: вивчення світового ринку в цілому, вибір партнера по ЗЕД, аналіз діяльності закордонних фірм і міжнародний маркетинг, сучасні форми реалізації продукції і після продажного обслуговування.

Об’єктом дослідження цієї роботи є “Стаханівський завод феросплавів”.

“СФЗ” заснований у 1873 році як промислове підприємство. З 1943 року завод стає заводом феросплавів, а з 1995 року - відкритим акціонерним товариством. Сьогодні його продукція відома далеко за межами України.

Стаханівський завод феросплавів (СФЗ) випускає феросплави декількох видів.

Продукція заводу користається великим попитом у промислових підприємств України, а також на ринку країн СНД. Але для поліпшення фінансового стану і підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності необхідний пошук нових ринків збуту продукції.

2.1 Загальна характеристика ЗАТ «Стаханівський завод феросплавів»

«Стаханівський завод феросплавів» функціонує у формі відкритого акціонерного товариства. Форма власності заводу – колективна. Вид економічної діяльності – вироблення феросплавів різних марок.

Завод заснований у 1873 році. Сьогодні його продукція відома далеко за межами України.

У процесі розвитку на заводі неодноразово змінювався профіль виробництва і вид продукції, що випускається. З 1943 року завод спеціалізується по виробництву феросплавів марок М-41,П-31 та інших. Зараз підприємство освоює випуск нових феросплавів за новими технологіями зі значно поліпшеними техніко-економічними і споживчими характеристиками, що не уступають аналогам закордонних фірм.

До складу заводу входить 6 основних цехів. До складу яких цехів входить 15 дільниць, 4 цеху допоміжного виробництва: інструментальний, ремонтно-механічний, ремонтно-будівельний, транспортний; одна самостійна ділянка – не стандартизованого і спеціального устаткування.

Служба по комерційним питанням складається з ВНТСіК, АХБ, цеху № 10.

У службу по капітальному будівництву входять: ВКС, ремонтно-будівельний цех.

У службу по соціальним питанням входять: ЖКВ, медсанчастина, служба головного агронома, магазин, бюро промислово-виробничого забезпечення.

Виробничо-диспетчерський відділ містить у собі відділ маркетингу і збуту, бюро ЗЕЗ, ВТК, відділ кадрів, юридичну групу.

Підрозділ використовує надане йому Підприємством майно, яке є державною власністю, для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання майна.

Підприємство може наділяти Підрозділ на праві оперативного використання майном:

· основними засобами;

· коштами (в тому числі грошовими);

· обладнанням та устаткуванням;

· іншим майном та майновими правами, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Майно передається Підрозділу на підставі до двостороннього акта прийманя-передачі.

До залучених засобів підрозділу відносяться:

· кредити банків та інших кредиторів;

· засоби, передані Підрозділу тимчасове користування;

· інші засоби, залучення яких не суперечить чинному законодавству.

Доходи, отримані в результаті господарської діяльності Підрозділу після сплати податків та інших обов’язкових платежів, належить Підприємству. Використання отриманого Підрозділом доходу здійснюється відповідно до затвердженого Підприємством фінансового плану.

Мал. 2.1.1 – Організаційна структура заводу до 1992р.

Мал. 2.1.2 – Організаційна структура заводу з 1992р.

У сфері матеріально-технічного забезпеченняя.

Надає Підприємству на затвердження заявки на необхідну для виробничо-господарської діяльності кількість матеріалів, сировини, палива, устаткування запасних частин, та інших матеріальних цінностей.

Централізовано одержує матеріальні ресурси згідно поданих заявок.

Одержує самостійно, за рахунок виділених Підприємством обігових коштів матеріали, сировину, паливо та інвентар.

У сфері кадрів.

Приймає на роботу і звільняє в установленому порядку працівників Підрозділу, з урахуванням вимог п.5.6. цього Положення.

Вживає заходи що до заохочення и накладає стягнення на працівників Підрозділу відповідно до чинного законодавства.

Вносить підприємству за узгодженням с профспілкою пропозиції про нагородження урядовими і відомчими нагородами працівників Підрозділу.

Вживає заходи щодо перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників Підрозділу.

Затверджує у встановленому порядку правила внутрішнього трудового розпорядку.

Здійснює інші заходи в межах повноважень Підрозділу та відповідно до чинного законодавства.

У сфері оплати праці.

Встановлює показники, умови і розміри преміювання для робітників, керівників, фахівців і службовців відповідно до положення про преміювання працівників Підприємства.

Встановлює порядок та умови виплати винагороди робітникам за річні результати роботи відповідно до Положення про виплату цієї винагороди, затвердженого Підприємством.

Встановлює розряди робіт і присовує розряди робітникам відповідно до тарифно-кваліфікаційних довідників.

В установленому порядку підтверджує нові і переглядає чинні норми виробітки, норми обслуговування, нормативи численності робітників і інші нормативи трудових витрат, підвищуючи питому вагу технічно-обгрунтованих норм.

Здійснює доплати працівникам у випадку суміщення професій, збільшення обсягу виконуваних робіт, або збільшення зон обслуговування встановленому порядку, в межах фонду оплати праці.

Встановлює надбавки за високі досягнення в праці та за виконання особливо важної роботи на термін її виконання керівникам, фахівцям та майстрам у межах планового фонду оплати праці згідно з Положенням, яке затверджується Підприємством.

Встановлює бригадам з числа робітників, не звільнених від основної роботи, доплати в передбачених чинним законодавством розмірах за керівництво бригадою у складі понад 5 осіб.