ІД = ЧС-ЧК/2,
ЧС – частка даного товару у світовому експорті (%);
ЧК – частка даного товару у експорті країни (%)
ІД 2007 = 1,6-0,0115/2 = 0,794
ІД 2008 = 1,7-0,00548/2 = 0,847
ІД 2009 = 1,7-0,063/2 = 0,818
Значення індексу розміщують у межах: – Позитивне значення - структура експорту країни не відрізняється від світової або тієї, з якою порівнюється.
– Негативне значення - структура експорту країни дуже відрізняється від світової або тієї, з якою порівнюється [14, 15]. Середнє значення індексу диверсифікації для України в 2009 р. становило 0,75. В індустріально розвинутих країнах цей показник перебуває на рівні 0,2—0,4 (Франція — 0,252; Великобританія — 0,268; США — 0,344), а в країнах, що розвиваються, перевищує рівень 0,8—0,9 (Уганда та Гвінея — 0,96, Нігер — 0,93, Нігерія — 0,91, Судан — 0,92) [8,c.119].
Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу (Додаток 1, 2, 3, 4, 5).
Недоліком даного показника є його значна залежність від кон'юнктури світових товарних ринків і насамперед від коливання цін на сировину та матеріали, що використовуються у виробництві даного товару . Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни, який у свою чергу впливає на стратегію ведення торгівлі країною на світовому ринку. Показники динаміки розвитку ринку риби та рибопродуктів України приведені у таблиці 2.1.
Показники динаміки розвитку ринку риби та рибопродуктів України.
Таблиця 2.1.
| № | Назва показника | Роки | ||
| 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | ||
| 1. | Показники динаміки темпів росту | |||
| -темпи росту експорту | 98,2% | 63,5% | 453% | |
| -темпи росту імпорту | 123% | 171% | 130% | |
| -темпи росту зовнішньоторгівельного обігу | 122,6% | 169,1% | 135,2% | |
| 2. | Темпи приросту | |||
| -темпи приросту експорту | _ | 64,7% | 461,3% | |
| -темпи приросту імпорту | _ | 139% | 105,7% | |
| -темпи приросту зовнішньоторгівельного обігу | _ | 137,9% | 110,3% | |
| 3. | Сальдо торгового балансу | - 438773,9 | - 613293,2 | - 446020,1 |
| 4. | Експорт на душу населення | 0,12 | 0,080 | 0,55 |
| 5. | Імпорт на душу населення | 9,6 | 13,4 | 10,3 |
| 6. | Експортна квота | 0,00398% | 0,0021% | 0,00214% |
| 7. | Імпортна квота | 0,311% | 0,554% | 0,401% |
| 8. | Квота зовнішньоторговельного обігу | 0,315% | 0,556% | 0,423% |
| 9. | Індекс концентрації експорту | 0,0073% | 0,0043% | 0,027% |
| 10. | Коефіцієнт імпортної залежності | 79% | 79% | 75,3% |
| 11. | Індекс диверсифікації експорту | 0,794% | 0,847% | 0,818% |
Аналіз показників дає змогу стверджувати, що рибна промисловість України має негативні тенденції. Наша держава залишається імпртозалежною, внутрішній ринок рибної продукції не може задовольнити зростаючий попит. За рахунок імпорту досягається постачання тих видів риб та рибопродуктів, до яких не мають доступу українські рибалки або обсяги їх вилову недостатні. Тому розвиток даної галузі є одним з першочерговим завданням для економіки [9,c.56].
Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку світового ринку риби та рибопродуктів
3.1 Проблеми та перспективи розвитку світового ринку риби та рибопродуктів в сучасних умовах
Риба та рибопродукти є одним з найважливіших для світової торгівлі товарів. Вартісний обсяг торгівлі постійно зростає. Таким чином, майже 40% від загального обсягу світового виробництва рибопродуктів надходить в міжнародну торгівлю.
Загалом, традиційні бар'єри на шляху торгівлі, такі як тарифи та кількісні обмеження, були значно скорочені в рамках ГАТТ. У середньому тарифи для риби були скорочені до 4,5 відсотків для розвинених і менш ніж 20 відсотків для країн, що розвиваються [10,c.150].
Серед основних країн-імпортерів, США застосовує найнижчі тарифи, а Китай і ЄС мають тарифи в середньому близько 10 відсотків. Ці два регіони також демонструють пікові тарифи.
Тарифи ЄС на перероблені продукти, здатні конкурувати з внутрішньою продукцією ЄС, є високими, наприклад, тарифний пік на обробленого тунця складає 24 відсотки, 20 відсотків на креветку і 12 відсотків на консервовані сардини. Іншою важливою характеристикою структури тарифів ЄС є широкий спектр тарифів, що застосовуються в залежності від країни походження на основі різних пільгових режимів, які застосовуються до різних торговельних блоків.
Лише біля 5 відсотків імпорту тарифікується як «найбільш сприятлива нація». 45 відсотків імпорту відбувається згідно з угодами про вільну торгівлю. Крім того, ЄС має прозору структуру, оскільки він застосовує тарифи як адвалерні мита. У свою чергу, структура тарифів на ринках, що формуються або розвиваються, може створювати проблеми для експортерів з ЄС. Дуже високі або незв'язані тарифи застосовуються Індією і Бразилією.
Очікується, що зниження тарифів буде мати лише помірні економічні наслідки, з огляду на відносно низький рівень тарифів у даний час. Разом з тим, зниження тарифів може завдати серйозного удару певним секторам всередині і за межами ЄС там, де існують тарифні піки.
Зі зменшенням традиційних бар'єрів в торгівлі, значення нетарифних бар'єрів виросло. Великі розвинені імпортуючі країни, включаючи ЄС, створили мережу суворих норм і правил у сфері охорони здоров'я та навколишнього природного середовища (наприклад, захист зникаючих видів). Наприклад, кількість повідомлень СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів до рибної продукції подвоїлась з 2000 року.
ЄС, як правило, розглядається як лідер у розробці стандартів безпеки харчових продуктів і, відповідно, користується істотним впливом на експортні галузі в країнах, що розвиваються [10,c.156].
Зі вступом Китаю в 2001 році до СОТ, усі країни-лідери у галузі рибного господарства стали членами СОТ, за винятком Росії, яка перебуває в процесі переговорів про членство. У поточному раунді переговорів у Давосі, рибне господарство розглядається на п'яти різних рівнях:
1. доступ на ринки несільськогосподарських товарів (NAMA);
2. угода про субсидії та компенсаційні заходи (ASCM);
3. торгівля та навколишнє середовище, зокрема в тому, що стосується багатосторонніх природоохоронних угод (MEA);
4. угода про антидемпінг (ADA) і
5. генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС).
Крім того, прецедентне право СОТ має деякий вплив на торгівлю рибопродуктами. Згідно з нинішнім проектом модальностей NAMA до тарифів на рибу та рибні продукти буде застосовуватись так звана "Швейцарська формула" з окремими коефіцієнтами для розвинених країн та для тих, що розвиваються. Було вирішено, що країни, що розвиваються, будуть мати право вибору певної гнучкості. Поточна версія проекту фіксує коефіцієнт «вісім» для розвинених країн і 20, 22 і 25, відповідно, для країн, що розвиваються. Для Європейського союзу це буде означати максимальний тариф у вісім відсотків, в результаті чого середній тариф, вірогідно, може скласти менше трьох відсотків.
На даний час не існує жодних спеціальних положень СОТ стосовно субсидій у рибному господарстві. Ці субсидії регулюються лише загальними правилами, викладеними в Угоді СОТ про субсидії та компенсаційні заходи (ASCM). Але створюються всі умови для надання субсидій тим країнам,які цього потребують, дані висновки можуть бути зроблені спеціальними комісіями СОТ або ООН [11,c.124].
3.2 Проблеми та перспективи залучення України до світового ринку риби та рибопродуктів
Ситуація, яка склалася в рибній галузі за останні п’ятнадцять років, призвела до зменшення вилову риби й морепродуктів у чотири рази. Кількість робочих місць скоротилась удвічі, зріс імпорт риби та інше. Тому з метою підвищення ефективності функціонування галузі Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1523 утворено Державний комітет рибного господарства України. Слід зазначити, що погіршення показників діяльності рибогосподарської галузі у 2007 році відбувалося на основі її реструктуризації протягом останніх семи років. Наслідки цих дій відчутні ще й нині, що зумовлює потребу внесення змін до багатьох нормативно-правових актів стосовно ліцензійних умов, безпеки мореплавства, підтримки виробника та ін. Крім того, окремі центральні органи виконавчої влади, внаслідок бажання розширити сфери власного впливу, здійснюють систематичні спроби проведення перерозподілу державних повноважень і функцій Державного комітету рибного господарства України [11,c.132]. Основні вимоги, на які звертають увагу комісії з ЄС і представники СОТ, – це відсутність чіткої розмежованості щодо відповідальності й узгодженості дій між Міністерством охорони здоров’я України, Державним департаментом ветеринарної медицини та Держспоживстандартом України. При цьому, треба зазначити, що Держкомрибгосп, як орган державної влади в галузі рибного господарства не має повноважень щодо відповідальності за якість харчових рибних продуктів, постачання, переробки та участі інспекторів у роботі на продовольчих ринках України. Будь-які дії, що перешкоджають функціонуванню цілісного комплексу промислового рибальства, неодмінно призводять до негативних наслідків.
Протягом 2007 року, відповідно до плану роботи й затверджених заходів, здійснювались функції державного управління й контролю в межах компетенції. За період реорганізації в рибній галузі вже є можливість оцінити ефективність ужитих заходів та реформ за даний період часу. Звертає на себе увагу те, що протягом останніх років вилов риби й видобуток морепродуктів в Україні весь час зменшується на 5–10%. Але в цілому вилов риби з різних причин ще не досяг планових показників. Згідно прогнозів експертів передбачається вирішення цієї проблеми. Неабияку роль у зниженні ефективності господарської діяльності українського океанічного флоту відіграє висока вартість пального (наші судна є морально застарілими й витрачають занадто багато пального порівняно з сучасним поколінням океанічних суден). У результаті обсяги вилучення антарктичного криля зменшилися порівняно з минулим роком майже вдвічі, хоча ресурс і діяльність України в Комісії із збереження морських живих ресурсів Антарктики дає змогу збільшити обсяг вилучення криля щонайменше втричі, в свою чергу це збільшило б частку нашої держави у світовому рибному господарстві і підвищило б прибутки у цій галузі [11,c.134]. Специфічними особливостями рибної галузі є сезонний характер промислу й те, що основна чистина (майже три чверті) риби й морепродуктів добувається в межах виключних (морських) економічних зон іноземних країн та у відкритій частині Світового океану і лише 25 відсотків – у морській економічній зоні та внутрішніх водоймах України, включно з товарним рибництвом. У 2007 році безпосередньо рибним промислом у водах за межами юрисдикції України було зайнято лише 8–13 суден з 39; решта простоювала в очікуванні ремонту, екіпірування тощо. Прибережний риболовний флот, який веде промисел в Азово-Чорноморській зоні, складається зі 156 суден, які аналогічно океанським потребують істотного поліпшення технічного й технологічного оснащення з урахуванням світового досвіду й досягнень у цій сфері. Моральна застарілість українського видобувного флоту, зокрема Азово-Чорноморського басейну, призводить до зростання собівартості сировини, що вилучається, та робить її неконкурентноздатною порівняно з аналогічною сировиною інших постачальників (зокрема, це стосується чорноморського шпроту, або кільки). Цього року попит консервних виробництв на місцевий шпрот знизився до мінімального, перевага надається імпортному балтійському, який значно дешевший. Причому звинувачувати постачальників – естонські, шведські або інші підприємства країн Балтії – тут некоректно: вони завчасно з допомогою як власних державних органів, так і ЄС здійснили модернізацію та істотне оновлення флоту. За три попередні роки тільки на 10 відсотків удалося виконати завдання відповідно до Закону України "Про Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки" (за браком державної підтримки). Водночас за відповідний період з урахуванням неповної інформації підприємства галузі освоїли майже 193,8 млн. гривень або 38млн. доларів США власних і кредитних коштів, які залучені від закордонних інвесторів, зацікавлених у розвитку рибної промисловості на території України [12,c.43]. Впродовж останніх 10 років (згідно з висновками наукових установ) різко зменшилися запаси багатьох цінних видів риб – судака, чорноморського калкана, ляща та інших видів риб. У поточному році за Програмою "Відтворення водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні" на проведення робіт із зариблення природних водойм загальнодержавного значення передбачено бюджетне асигнування у сумі 4 млн. гривень, однак це лише мала частина необхідних фінансів для забезпечення належного ефекту від зариблення. Останнім часом помітно зріс інтерес до культивування найцінніших об’єктів рибництва, насамперед, до представників осетроподібних (веслоноса) та лососевих (райдужної форелі). Другим за значенням традиційним напрямом в аквакультурі України є індустріальне рибництво. Нині в Україні створено десятки тепловодних рибних господарств, які працюють на підігрітій скидній воді електростанцій. Також широко використовуються водойми-охолоджувачі енергетичних установок. Для водойм-охолоджувачів раціонально культивувати теплолюбну рибу, яка швидко росте. До таких належать рослиноїдні риби (зокрема чорний амур), веслоніс, буфало, тіляпія та інші. Одним з найпотужніших резервів збільшення обсягів прісноводної риби є підвищення ефективності рибогосподарського освоєння водосховищ. Для нарощування масштабів інтродукції рекомендуються рослиноїдні риби далекосхідного комплексу (білий амур, білий і строкатий товстолобики) середньою масою 100–150 г. Разом з тим особлива увага надається відтворенню аборигенних видів риб (сом, лин, судак, щука, лящ та інші). Здійснення цих пріоритетних заходів з відтворення водних живих ресурсів хоч і має державну підтримку, але замалі обсяги бюджетного фінансування стримують їх [12,c.47].