2. Будь-який платіж на вимогу, не відповідний положенням статті 15, не зачіпає прав принципала/наказодавця.
Стаття 18. Залік
Якщо інше не обумовлене в зобов’язанні або іншим чином не узгоджене між гарантом/емітентом і бенефіціаром, гарант/емітент може провести платіж за зобов’язанням шляхом використання права заліку вимог, за винятком будь-якої вимоги, що поступилася йому принципалом/наказодавцем або інструктуючої стороною.
Стаття 19. Виключення із зобов’язання проводити платіж
1. Якщо абсолютно очевидно, що:
а) який-небудь документ не є справжнім або був підроблений;
b) платіж не належить на підставі, вказаній у вимозі і допоміжних документах; або
c) з урахуванням вигляду і мети зобов'язання для вимоги не є достатніх підстав, гарант/емітент, діючи сумлінно, має по відношенню до бенефіціара право припинити платіж.
2. Для цілей підпункту з пункту 1 цієї статті вимога не має достатніх підстав у таких випадках:
a) обставина або ризик, на випадок яких зобов'язання повинне було забезпечити бенефіціар, безперечно, не виникли;
b) основне зобов'язання принципала/наказодавця оголошене недійсним судом або арбітражем, якщо тільки в зобов'язанні не вказано, що така обставина охоплюється ризиком, на випадок якого видано зобов'язання;
c) основне зобов'язання, безперечно, було виконане задовільним для бенефіціара чином;
d) виконання основного зобов'язання явно перешкодила умисна неправомірна поведінка бенефіціара;
е) при пред'явленні вимоги по контргарантії бенефіціар цієї контргарантії, діючи як гарант/емітент зобов'язання, до якого належить ця контргарантія, недобросовісно проводить платіж.
3. У обставинах, згаданих у підпунктах а, b і с пункту 1 цієї статті, принципал/наказодавець має право на тимчасові судові заходи згідно зі статею 20.
Розділ V. Тимчасові судові заходи
Стаття 20. Тимчасові судові заходи
1. У разі, коли на підставі заяви принципала/наказодавця або інструктуючої сторони можна зробити висновок, що існує велика вірогідність того, що у вимозі, яка пред'явлена або імовірно буде пред'явлена бенефіціаром, наявна одна з обставин, вказаних у підпунктах а, b і с пункту 1 статті 19, суд на підставі безпосередніх наявних у його розпорядженні вагомих доказів може:
a) видати попередній наказ, що забороняє бенефіціару приймати платіж, включаючи наказ про затримання гарантом/емітентом засобів за зобов'язанням, або
b) видати попередній наказ про блокування надходжень за зобов'язанням, сплачених бенефщіару, з урахуванням того, що відсутність такого наказу могла б заподіяти принципалу/наказодавцеві серйозний збиток.
2. При видачі попереднього наказу, згаданого в пункті 1 цієї статті, суд може зажадати від особи, що клопоче про такий наказ, представити такий вид забезпечення, який суд визнає необхідним.
3. Суд не може видати попередній наказ, про який мовиться в пункті 1 цієї статті, на підставі якого-небудь заперечення проти платежу, іншого, ніж заперечення, вказані в підпунктах а, b і с пункту 1 статті 19, або в разі використання зобов'язання в злочинних цілях.
Розділ VI. Колізія норм права
Стаття 21. Вибір застосовного права
Зобов'язання регулюється правом, вибір якого:
a) обумовлений в зобов’язанні або випливає з умов зобов’язання; або
b) іншим чином узгоджений між гарантом ( емітентом і беніфіциаром.
Стаття 22. Визначення застосовного права
У відсутність вибору права відповідно до статті 21 зобов’язання регулюються правом держави, де розміщене комерційне підприємство гаранта/емітента, в якому зобов’язання було видане.
Висновок
гарантія акредитив конвенція зобов'язання
Міжнародні розрахунки здійснюються банківськими установами. У зв’язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам.
Існують документарні та недокументарні форми міжнародних розрахунків. Акредитив та гарантія відносяться до документарних розрахунків, і завдяки таким формам розрахунків дуже зручно купувати та продавати товари на міжнародному ринку.
Список використаних джерел
1. Козак Ю.Г., Логвінова Н.С. Міжнародні комерційні угоди та розрахунки нормативно-правове регламентування. - К: ЦУЛ, 2010 – 646 с.
2. http://www.terrabank.com.ua/korporativnym_klntam/dokumentarn_operats/garantja/
3. http://www.business09.com.ua/?p=51
4. http://capitaltimes.com.ua/slovar/show/id/46