Ряд робіт присвячений регіональним аспектам інвестиційного процесу: Гранберг А.Г. Основи регіональної економіки, Інвестиції: регіональний аспект, Розвиток інвестиційної ситуації в регіонах України й ін.
Проблемам керування інвестиціями присвячені роботи Богатіна Ю.В., Швандара В.А. і Базілевича А.І., які, насамперед, мають на меті розглянути проблему керування з погляду специфіки й існуючих завдань української економіки як перехідної моделі, а також розглядаються питання стратегії й тактики діяльності підприємства. Роботи названих авторів цікаві й тим, що розглядають питання, пов'язані з відкриттям і становленням нової підприємницької діяльності, коли особливо важливе розуміння ролі інвестицій і процесу керування ними. Притім, що автори здійснюють докладний аналіз всієї системи інвестиційного процесу, вони прив'язують теорію й закордонну практику до українських реалій. Достоїнством даних робіт є конкретні посилання на відповідні нормативно-правові документи України.
Інвестиційна діяльність властива практично будь-якій фірмі, що діє в просторі з ринковою економікою. Щоб вистояти в конкурентній боротьбі, фірма повинна постійно направляти коштів (свої й позикові) на закупівлю матеріальних цінностей, необхідних для відновлення, розширення й диверсифікованості виробництва. Із цією метою необхідна певна інвестиційна стратегія. А керування інвестиціями є важливою формою ведення бізнесу. Інвестиції можуть бути найрізноманітніші - від вкладень капітальних ресурсів у ремонт вихідні з ладу встаткування до придбання цілих заводів. Перш ніж здійснити інвестицію, фірма повинна оцінити всі її фінансові наслідки. Така оцінка проводиться в рамках планування інвестицій як найважливішої частини процесу керування.
Особливістю діяльності сучасних українських компаній є те, що на відміну від радянського періоду, їм доводиться самостійно виходити на інвестиційні ринки, часто без усякої підтримки держави. У чинність цих обставин виникає потреба в достовірній і якісній інформації, а також виробляються навички співробітництва з інвесторами й керування притягнутими інвестиціям.
Зараз у країні з'явилися публікації, що допомагають вирішити проблему вибору інвестиційного проекту. У них ураховуються політичні умови, що сприяють створенню сприятливого інвестиційного клімату.
Активні дослідження проводять великі консалтингові фірми: «Ernst & Young», «Deloitte & Touche», « Price Water House Cooper's» і ін. Ряд проектів в Україні, особливо пов'язаних з видобутком сировини, ретельно проаналізований великими західними компаніями й уже реалізується в спільній діяльності. Українські фахівці можуть скористатися комп'ютерними коштами для оцінки інвестиційних проектів.
Існує Інститут проблем інвестування, а також є великі галузеві проектні інститути, що займаються розробкою й аналізом проектів модернізації діючих об'єктів, будівництва нових, а також дослідженням державний і регіональних інвестиційних політик. Однак раніше основна увага приділялася технологічним аспектам, а не фінансовим - адже при нормативному підході строк окупності визначався директивно. Тепер же важливо знати, коли проект почне приносити прибуток в умовах мінливого попиту й конкуренції.
Планування інвестицій - це багатоетапний процес, що починається з висування ідей щодо можливих інвестицій і закінчующийся повним аналізом, заснованим на використанні виробленою практикою системи кількісних показників: поточної вартості, окупності, внутрішнього коефіцієнта окупності та ін. Ці етапи докладно, із залученням численних прикладів, представлені в публікації P.P. Холта й СБ. Барнеса. У роботі підкреслюється важливість початкового етапу планування інвестицій, спрямованих на досягнення цілей компанії, - етапу висування ідей, які надалі можуть матеріалізуватися в реальні проекти. Розглянуто загальний підхід до підготовки прогнозу грошових потоків, які породжуються даною інвестицією, даються основні показники, по яких провадиться оцінка якості інвестиції. А також обговорюється важлива проблема адекватності використовуваної в розрахунках інформації вимогам аналізу.
У роботі аналізується інвестиційний процес в умовах глобалізації й регіоналізації миру, роль і місце національної держави, у тому числі й України, в організації й керуванні інвестиційним процесом, розглядається взаємозалежність інвестиційного й інноваційного процесів.
Включення України в сучасне світове господарство неможливо без створення конкурентноздатної економіки й діючого механізму керування інвестиційним процесом у країні. У роботі також розглядаються особливості інвестиційної діяльності української держави, регіонів і окремого суб'єкта ринку.
Збільшення чистого надходження приватного капіталу (цінних паперів і банківських кредитів) з 190 млрд. дол. в 2007 р. (3,2% ВВП країн, що розвиваються) до 228 млрд. дол. в 2008 р. (3,6% ВВП), левина частка якого інвестована в економіку Бразилії, Китаю, Індонезії, Мексики й Росії, є основним чинником збільшення загального чистого надходження капіталу в країни, що розвиваються, із приватних і державних джерел. Чистий надходження приватного капіталу спостерігається у всіх регіонах, що розвиваються, крім Близького Сходу й Північної Африки. У країнах Європи й Центральної Азії, де приватні інвестиції виросли до 63 млрд. дол. з 55 млрд. дол. в 2007 р., цей потік відчувається особливо могутньо.
Однак, незважаючи на загальне збільшення надходження капіталу в країни, що розвиваються, чистий трансферт ресурсів з багатих країн у бідні залишається негативним. Крім того, чистий ріст коштів, виділюваних для надання допомоги країнам, що розвиваються, по офіційних каналах, склав тільки 6 млрд. дол., досягши 58 млрд. дол. в 2007 р. Половину цієї суми становлять не нові кошти для країн, що розвиваються, а кошти на зменшення боргового тягаря й деякі управлінські витрати організацій, що роблять донорську допомогу. Прагнучи позбутися від надмірної залежності від зовнішнього фінансування, що розвиваються країни в цілому демонстрували високе активне сальдо поточного платіжного балансу, що в 2008 р. у сукупності склало 76 млрд. дол., тобто близько 1,1% ВВП. Цей профіцит зосереджений у Росії, Китаєві й Саудівській Аравії. Сьогодні він збігається з помітним нагромадженням золотовалютних запасів у декількох країнах, що розвиваються, що досягли більш ніж 1,2 трлн. дол. Золотовалютні резерви Росії виросли на 30 млрд. дол. і досягли до кінця 2008 р. значення в 77 млрд. дол.
Зсув акценту убік залучення інвестицій в акціонерний капітал на тлі активного сальдо поточного платіжного балансу позитивно позначилося на ситуації із зовнішніми зобов'язаннями в країнах, що розвиваються. До 2008 р. їх сукупний зовнішній борг скоротився до приблизно 37% ВВП у порівнянні з 44% в 2004 р. Незважаючи на збільшення обсягів короткострокового кредитування останнім часом, короткострокова зовнішня заборгованість в 2008 році склала приблизно 15% від загального боргу проти 19% в 2002 р. Крім цього, зі зниженням світових процентних ставок скоротилися й витрати на обслуговування зовнішнього боргу. Співвідношення платежів в обслуговування боргу й експорту в країнах, що розвиваються, знизилося з 19% в 2002 р. до 15% в 2008 р., при цьому багато позичальників скористалися з можливості для реструктуризації заборгованості з обліком процентних ставок, що знизилися.
Збільшення потоку капіталу відображає поліпшення економічної ситуації у світі. Світовий економічний ріст прискорився з 1,8% в 2007 р. до 2,6% в 2008 р., і згідно із прогнозами до кінця 2009 р. досягне 3,7%. Економічний ріст у всіх країнах, що розвиваються, склав в 2008 р. приблизно 4,8%, а в 2009 р. можливий ріст складе 5,4% і поб'є свій попередній рекорд 2005 р. на рівні 5,2%.
Збільшення прибутковості на тлі низьких процентних ставок привело до серйозного пожвавлення міжнародної інвестиційної активності, заклавши основу для подальшого росту. Пожвавлення на ринку також відображає сильні стимули, створені ослабленням бюджетної й кредитно-грошової політики в розвинених країнах, особливо, у США, де профіцит бюджету на рівні 1,6% ВВП в 2005 р. змінився дефіцитом у розмірі 4,6% в 2008 р. Низькі процентні ставки в багатьох розвинених країнах стимулювали ріст вкладень на ринках держав, що розвиваються, на якому поки не встигло позначитися незначне підвищення довгострокових ставок.
Ситуація на світових товарних ринках розвивалася в одному напрямку з пожвавленням міжнародної економічної активності. Ціни на сировинні товари (за винятком енергоресурсів) у доларах США в 2008 р. перевищили рівень цін 2007 р. у середньому на 10%, а ціни на метали, які традиційно вважаються одним з найбільш надійних показників, до кінця 2008 р. різко виросли - частково за рахунок інтересу з боку інституціональних інвесторів.
В останні роки різко скоротилися обсяги кредитування на комерційних умовах. Двосторонні комерційні позики знизилися з 8,8 млрд. дол. в 2007 р. до 11,8 млрд. дол. в 2008 р. у міру подальшого зсуву переваг донорів на користь грантів, а також продовження виплат Паризькому клубу рядом країн, що розвиваються, по наявних угодах про реструктуризацію заборгованості. Різке падіння обсягів комерційних позик від міжнародних організацій частково пояснюється скороченням антикризових пакетів фінансової допомоги Міжнародного валютного фонду, особливо, у порівнянні із чистим обсягом фінансування, наданого в 2006 р. Разом з тим, зниження позикового фінансування по лінії міжнародних організацій також є результатом погашення позик Всесвітнього банку, зокрема, Китаєм, Індієм і Таїландом.