Основними чинниками, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання державних програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, є вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави і стримування іноземних інвесторів від вкладень в економіку країни.
Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування з надмірним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизаційну політику впродовж минулих років не зростали необхідні обсяги прибутку підприємств й амортизаційних відрахувань, що мали б стати основними джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечувала зростання обсягу інвестицій в національну економіку діяльність банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для розв'язання проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.
Суб'єкти господарської діяльності у країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низький рівень прибутковості, і це відбувається на тлі гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.
Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби регулювати інвестиційний процес в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак запроваджувані заходи впродовж останніх п'яти років не дали бажаних результатів.
З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення надходжень інвестицій в економіку України Указом Президента України Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" визначено комплекс заходів, що мають сприяти активізації інвестиційної діяльності.
Цим Указом, зокрема, визначено, що забезпечення зростання надходжень інвестицій в економіку України є одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.
З метою реалізації завдань цього напряму Указом Президента визначено вжиття низки заходів. До них належить поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, насамперед у пріоритетні галузі. У зв'язку з цим необхідно створити сприятливі умови для всіх форм власності на інвестиції, зокрема для приватних інвестицій (приватних підприємств і фізичних осіб), державних інвестицій (вкладення капіталу центральними та місцевими органами влади й управліннями бюджетних, позабюджетних фондів і позикових коштів), іноземних інвестицій (іноземних громадян, юридичних осіб і держав), спільних інвестицій (юридичних і фізичних осіб України та інших держав). Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створені для інвесторів сприятливі, вигідні умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати науковцями, депутатами, журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування обов'язково має бути прибуток від капіталовкладення. Саме норма прибутку та вигідний і гарантований строк його отримання повинні визначати доцільність капіталовкладення у певну сферу господарської діяльності — це найважливіша умова ринкової економіки.
Держава має контролювати лише суми і своєчасність сплати обов'язкових платежів учасниками інвестиційного процесу. За державою залишаються функції законодавчого сприяння інвестиційному процесу, визначення пріоритетних для інвестування сфер (галузей або видів господарської діяльності, економічних зон тощо) і спрямування потоку інвестицій через їх стимулювання у такі пріоритетні сфери.
Стосовно пріоритетних галузей та видів господарської діяльності зазначимо наступне. У літературі, пресі, на засіданнях Верховної Ради України часто висуваються пропозиції щодо необхідності вкладення коштів у високорентабельні виробництва та скорочення витрат на підтримку збиткових і низькорентабельних виробництв. На наш погляд, високорентабельні виробництва також можуть отримувати виробничі ресурси (сировину, матеріали, напівфабрикати) і від низькорентабельних. Різні підприємства (високо- і низькорентабельні) взаємозалежні в постачанні сировини, матеріалів, напівфабрикатів, у розрахунках за надані матеріальні ресурси, товари, прагнуть отримати виробничі ресурси високої якості, за нижчими цінами тощо. Низькорентабельні підприємства також повинні створювати виробничо-технологічну базу, залучати інвестиції, щоб задовольняти вимоги покупців, бути конкурентоспроможними.
Суспільне виробництво країни характеризується складними економічними зв'язками. Для ефективного зростання виробництва одночасно мають розвиватись усі його сфери. Тому закономірно, щоб інвестиційний процес, на наш погляд, був не вибірковий, а суцільний. Також не повинно бути різних дискримінацій стосовно інвесторів будь-яких сфер.
У зазначеному Указі йдеться про недопущення порушень прав інвесторів і сприяння їм у відновленні порушених прав. На наш погляд, такі порушення здебільшого зумовлені зарегламентованістю, чисельними обмеженнями, складною системою оподаткування господарської діяльності підприємств. Тому необхідно сприяти інвестуванню насамперед через установлення вільних партнерських відносин між інвесторами та інвестованими суб'єктами господарювання.
Розмір інвестицій має бути вільним від державних регламентацій і визначатися угодою між суб'єктами інвестиційного процесу. У згадуваному Указі акцентується увага на забезпеченні відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів. На жаль, бюрократизм і корупція у сфері приватизації, що породжені недосконалим законодавством, стримують інвестиційну активність навіть у привабливих для інвесторів галузях економіки.
На наш погляд, участь у приватизаційних процесах має бути доступною і для малих підприємств, і для венчурних фірм та ін. Будь-які форми господарювання мають бути включені у приватизаційні, інвестиційні процеси, відповідно поінформовані тощо.
Згідно з Указом необхідно приділяти більше уваги інформаційному та організаційному забезпеченню залучення інвестицій. Ми вважаємо, що ці питання державного значення, але не настільки, щоб ними глобально займалися вищі органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів України. За умов зняття бюрократичних обмежень суб'єкти інвестування безпосередньо або через інвестиційну інфраструктуру без допомоги інерційного бюрократичного апарату краще зуміють знайти вигідного інвестора, вирішити з ним свої фінансові відносини. У сучасних умовах формування інвестиційного законодавства саме органи державної влади повинні вирішувати згадані інформаційно-організаційні питання.
Для сприяння інвестиційному процесу з боку державних структур Кабінету Міністрів України, центральним та місцевим органам виконавчої влади в Указі Президента України рекомендовано:
- не допускати внесення проектів нормативно-правових актів, видання нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, які можуть призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів (на наш погляд, виконання цього пункту потребує грамотного законотворчого обґрунтування, не лобіювання в угоду олігархів, монополістів окремих положень законодавчих актів);
- залучати інвесторів до обговорення проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності та враховувати під час опрацювання таких проектів їхні пропозиції (на наш погляд, це має здійснюватись і без Указу Президента України, тобто ініціюватися інвестиційною інфраструктурою).
У цьому Указі, зокрема, рекомендується органам місцевого самоврядування під час розроблення та погодження проектів і прийняття власних актів дотримуватися зазначених загальних принципів нормативного регулювання інвестиційної діяльності, тобто не допускати внесення на розгляд і видання таких проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, що можуть призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів. Ці питання особливо актуальні, оскільки інвестиції реалізуються на конкретних територіях, де безпосередньо здійснюються вкладення коштів, майнових або інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької або іншої діяльності.
Кабінету Міністрів України також доручено у тримісячний строк розробити та затвердити довгострокову програму розвитку інвестиційної діяльності в Україні. У цій програмі рекомендується, зокрема, передбачити:
- удосконалення процедур погодження органами виконавчої влади рішень з питань реалізації інвестиційних проектів, процедур досудового вирішення спорів, пов'язаних з інвестиційними проектами (на наш погляд, процедуру погодження треба значно спростити, оскільки інвестиційний процес не повинен бути перевантажений бюрократичними правилами);
- стимулювання укладання угод про розподіл продукції, концесії, лізинг;
- здійснення заходів щодо активізації інвестиційної діяльності банків, фінансових установ;
- надання державної підтримки розвитку інфраструктури депресивних територій.
У зв'язку з цим окремо зауважимо про необхідність саме на державному рівні розробки механізму збільшення обсягів інвестиційних ресурсів комерційних банків, особливо таких, що використовуються для реалізації довгострокових інвестиційних проектів. Проблема довгострокових інвестицій практично в Україні не розв'язана. Ще раз нагадаємо, що довгострокові інвестиції забезпечують майбутнє перетворення економіки держави, тому необхідно своєчасно закласти їх основу.