4. Будьте готові до зміни або повторного узгодження умов акредитива із продавцем. У випадку найбільше часто використовуваного безвідкличного L/C, зміни можуть бути внесені тільки по обопільній згоді сторін.
5. Для одержання L/C користуйтеся послугами банку, що має досвід у міжнародній торгівлі.
6. Хоча процес складання L/C здійснюється так, щоб урахувати інтереси всіх сторін угоди, складання акредитива не може замінити безпосередню домовленість про сумлінне ведення бізнесу. Тому акредитив повинен містити тільки пункти, що стосуються участі банку в оформленні документів. Контракти про покупку товару й інші торговельні угоди між ЗАТ «НКМЗ» як імпортером і партнерами не мають відносини до банку, що надає акредитив. Для банку обов'язковими є лише умови акредитива.
7. При виборі виду акредитива з'ясуєте про стандартні методи оплати в країні продавця.
8. Термін дії акредитива повинен бути достатнім для того, щоб продавець зробив товари або одержав їх зі складу готової продукції.
9. Ви можете уникнути ризику, пов'язаного з валютним обміном, купуючи валюту в себе в країні або в країні продавця.
10. При відкритті акредитива точно дотримуйте всіх пунктів торговельної угоди.
Рекомендації щодо удосконалення роботи з акредитивом для ЗАТ «НКМЗ» як експортера:
1. До підписання контракту переконаєтеся в кредитоспроможності покупця і наведіть довідки про його ділову практику. Ваш банк може надати допомогу в цьому пошуку.
2. Переконаєтеся в гарній репутації банку покупця, якщо акредитив є непідтвердженим.
3. У випадку підтвердженого акредитива довідайтеся, чи хоче ваш місцевий банк підтвердити акредитиви, наданий покупцем і його банком.
4. Уважно вивчите акредитив, щоб переконатися у виконанні застережених у ньому умов, що стосуються графіка поставок, виду товарів, упакування й документації. Всі аспекти акредитива повинні відповідати погодженим умовам угоди, у тому числі адреса покупця, виплачувана сума й маршрут транспортування товару.
5. Майте на увазі що ви повинні виконати всі умови, застережені в L/C, у противному випадку акредитив не гарантований.
6. Якщо умови акредитива повинні бути змінені, ви повинні негайно зв'язатися з покупцем, щоб він дав вказівки про внесення виправлень банку, що надає акредитив.
7. Одержите підтвердження від страхової компанії, що вона може забезпечити страхове покриття суми зазначеного акредитива, і що страхові виплати по цьому L/C зроблені правильно.
8. Упевніться в тім, що товар точно відповідає опису, наведеному в L/C, і опис товару в інвойсі відповідає опису в акредитиві.
9. Переконайтесь у тім, що акредитив є безповоротним.
10. Ви повинні бути знайомі з обмеженнями на валютний обмін у країні покупця, які можуть вплинути на процедуру оплати.
Я вважаю, що використання цих рекомендацій допоможе ЗАТ «НКМЗ» уникнути рисків і проблем при розрахунках з партнерами.
Така форма розрахунків, як акредитив – це одна з надійніших й безпечніших форм розрахунків як для імпортера, так і для експортера. Експортер має можливість, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до мінімуму ризики, породжені його слабкою ознайомленістю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною й економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів по розрахунках в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його вивіз і відправлення. Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товарів у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, можливості ввозу товару); непевністю в добропорядності експортера
Використання акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар або послуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з іншого боку – що списання засобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певних контрактом.
Але у той же час акредитивна форма розрахунків має багато проблем: 1) при використанні акредитива виникає ряд труднощів організаційного плану; 2) під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру; 3) використання акредитива – досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків.
Висновки
Підбиваючи підсумок даної роботи, необхідно ще раз відзначити, що акредитив – це доручення банку одному або декільком банкам робити за розпорядженням і за рахунок клієнта платежі фізичній або юридичній особі в межах позначеної суми на умовах, зазначених в акредитиві.
Сфера застосування акредитивної форми розрахунків недостатньо широка, але стабільна як в умовах адміністративно-командної економіки, так і ринкової.
При акредитивній формі розрахунків повністю дотримуються всі основні правила здійснення розрахунків: продукція оплачується після її відвантаження; оплата виробляється за згодою платника, вираженого в цьому випадку самим фактом відкриття акредитива; платникові надається право відмовитися від оплати, якщо виявлені порушення умов договору; акредитив відкривається за рахунок засобів покупця або кредиту банку, якщо покупець має право на його одержання. Позитивними сторонами акредитивної форми розрахунків є гарантія платежу, контроль за виконанням умов поставки й умовами акредитива банками. Разом з тим цій формі розрахунків властиві ряд істотних недоліків, які й визначили обмежену сферу її застосування: кошти покупця в сумі акредитива відволікаються з його господарського обороту на термін дії акредитива; уповільнюється товарообіг, тому що постачальник до повідомлення про відкриття акредитива не може відвантажити вже готову продукцію й несе додаткові витрати по зберіганню, а також складний документообіг та високі комісії банків.
У даній роботі була розкрита сутність використання акредитивної форми розрахунків, механізм її дії на підприємстві ЗАТ «НКМЗ». Були проаналізовані основні проблеми, які виникають при розрахунках акредитивами в Україні і конкретно на ЗАТ «НКМЗ», проблеми співвідношення національного законодавства й міжнародного законодавства по здійсненню безготівкових розрахунків у формі акредитива, а також перспективи й шляхи їхнього подолання. І в такий спосіб, було запропоновано ряд рекомендацій, які зможуть гарантувати безпроблемне виконання розрахунків за допомогою акредитива й уникнути ризиків як з боку експортера, так і з боку імпортера.
Таким чином, акредитивна форма розрахунків, не дивлячись на її досить високу вартість і існуючі труднощі при використанні, притягає до себе увага багатьох підприємців своєю надійністю й безпекою в умовах нестабільної економіки окремих країн і існуючої потенційної ненадійності закордонних партнерів. Деякі проблеми з використанням акредитива можуть вирішуватися самими підприємцями, інші ж необхідно вирішувати на рівні держави або ж великих банківських установ, що буде сприяти захисту інтересів українських підприємців і розвитку зовнішньої торгівлі.
І на закінчення необхідно помітити, що коли країна перебуває у важкому економічному стані, коли для неї характерна низька культура оплати, а так само при нестабільній політико-економічній ситуації рекомендується здійснювати міжнародні розрахунки за допомогою акредитивів. На жаль, Україні всі ці риси сьогодні властиві.
Список використаної літератури
міжнародний розрахунок акредитив регулювання
1. Інструкція НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2001 р. №135 // Відомості НБУ. – 2001. – №12. – ст. 64.
2. Березина М.П. Концептуальные вопросы организации безналичных расчетов / М. Березина // Банковское дело. – 2001 г. – №12. – с. 25–32.
3. Береславська О.І., Наконечний О.М. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 392 с.
4. Бломштейн Г.Д., Саммерс Б.Д. Банковское дело и платежная система. – М.: – 2000.
5. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-ов «Знання», КОО, 2001. – 305 с.
6. Булатов М.А. «Совершенствование безналичных расчетов» // Бухгалтерия и банки. – 1999, №4. – с. 30–34.
7. Ивасенко А.Г. «Безналичные расчеты: сущность, проблемы, перспективы развития». НГАЭиУ. – Новосибирск, 2001 г. – 106 с.
8. Клинова Т. Расчетные операции во внешней торгвле./ Т. Клинова. // Банковское дело. – 2000 г. – №9. – с. 18–20.
9. Коробка С. Безналичные расчеты и пути их усовершенствования» журнал «Банковское дело» – №1 ст. 40–41, 49–51.
10. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник – 2-е изд. – М.: «Финансы и статистика», 2001. – 608 с.
11. Масюкова Т.Д. «Документарный аккредитив в международной торговле: сильные и слабые стороны» // Консультант. – 1998, №8. – с. 55–62.
12. Милер Р.А., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело: Учеб. пособие. – М., 2000. – 567 с.
13. Софіщенко І.Я. Фінансування зовнішньоторговельної діяльності підприємства: Нав. посібник. – К.: Центр нав. літератури, 2006. – 138 с.
14. Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів/ Публікація МТП №600, від 25.10.2006 р. / Справочно-правовая сист. «Гарант».