Україні потрібна ефективна стратегія управління транспортним комплексом як цілісною виробничо-економічною системою, яка має базуватися на комплексному підході та на принципі ієрархії пріоритетності цілей, ієрархії загальних національних і локальних (галузевих) пріоритетів.
Всі ці фактори є складовими єдиної мети – відродити Україну як транспортну державу, що займе у світі своє вигідне положення.
Відповідно до тенденцій світового економічного розвитку в найближчому майбутньому очікується суттєве зростання товарообміну в напрямку Європа – країни Азіатсько-тихоокеанського регіону. Так, за оцінками експертів ЄС до 2010 року очікується збільшення товарообміну за цим напрямком на 30-35%. Очікується також зростання товарообміну за напрямком європейської осі «Північ-Південь» – за експертними оцінками до 2010 року на 25-30%. За прогнозами суттєве збільшення перевезень транзитних вантажів передбачається в тому числі й для морського транспорту. [15]
У зв'язку з цим Україна має потенційні можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за цими напрямками за умови реалізації наведених заходів щодо подальшого розвитку та модернізації власної транзитної транспортної інфраструктури та створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни.
Розвиток транспортних коридорів в Україні дозволить ефективно використати вдале географічне розташування нашої країни на карті Європи, що, у свою чергу, буде сприяти створенню нових робочих місць; значно збільшиться кількість замовлень українським підприємствам, а головне, це дозволить підняти рівень інвестиційної привабливості інфраструктури, що розвивається, забезпечить статус України як транзитної держави, сприятиме інтеграції національної транспортної системи в міжнародну транспортну систему та реалізації національних стратегічних інтересів.
В комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі України найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати нормам і вимогам СОТ, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту, а також враховувати узгоджені умови в якості члена Світової організації торгівлі.
Таким чином можна зробити висновок, що активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва. Але треба зазначити, що одним із найактуальніших завдань на сьогоднішньому етапі розвитку України є припинення вивозу національного капіталу за її межі при здійсненні експортно-імпортних операцій.
В сучасних умовах міжнародний ринок послуг займає провідне місце в процесах розвитку і трансформації світового ринку, викликаних глобалізацією. Ця галузь постійно і динамічно розвивається, створює робочі місця і приносить значні прибутки країнам світу. Сфера послуг має всі передумови для подальшого розширення і вдосконалення. Аналіз її функціонування дає змогу зробити певні висновки, основні з яких полягають у наступному. По-перше, ринок послуг заслуговує на увагу спеціалістів як перспективна галузь світової економіки, інтенсифікація якої знаменує перехід суспільства на більш високий рівень розвитку.
Глобалізація світового господарства стала передумовою модифікації міжнародного ринку послуг, появи змін в його структурі. В ній збільшився обсяг виробничих і фахових послуг, для яких характерним є високий ступінь централізації керування, фінансів і оперативного контролю. Збільшення масштабів торгівлі виробничими і фаховими послугами варто розглядати як одну з форм інтеграції різноманітних національних господарств. Вона, по суті, більш розвинена, ніж економічна взаємозалежність країн, яка виникає внаслідок розширення торгівлі товарами. Паралельно стає швидшим процес інтернаціоналізації виробництва і споживання товарів і послуг. У багатьох країнах торгівля послугами займає значне місце в обсязі міжнародної торгівлі. Це викликано науково-технічним прогресом у сфері матеріального виробництва, поглибленням міжнародного поділу праці і зростанням соціально-економічних потреб багатьох країн. З розвитком видів ділових послуг відбувається трансформація економіки індустріальних держав, формується її новий вигляд.
По-друге, сучасні процеси розвитку світової економіки, які сприяють активізації міжнародної торгівлі, вимагають всебічного розвитку основних елементів ринку послуг. Так, велике значення має сьогодні міжнародний транспорт, який виконує інфраструктурну роль в світовій економіці в цілому та в народному господарстві окремих країн, слугує матеріально-економічною базою міжнародних економічних зв'язків. В свою чергу, збільшення обсягів перевезення вантажів вимагає розвитку ринку страхових послуг, оскільки компанії бажають захистити себе від ризиків та непередбачених обставин. Крім того, динамічні процеси розвитку суспільства виводять на перший план потребу в інформації, володіння якою дозволяє вчасно реагувати на зміни, які відбуваються в сучасному світі. В числі найбільш розвинених є також сфера туристичних послуг, яка обіцяє в найближчі роки стати однією з найважливіших галузей економіки. Отже, сучасний етап розвитку світової економіки вимагає всебічного дослідження і аналізу такого важливого Ії елементу як ринок послуг.
Перспективним сьогодні є розгляд проблеми включення України в міжнародний ринок послуг. Наша країна має всі передумови для розвитку, модифікації і розширення національного ринку послуг та участі в міжнародній торгівлі ними. Це буде значно сприяти розвитку національної економіки та стане суттєвим чинником зростання добробуту населення нашої країни.
1. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 112 с.
2. Дахно І.І. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004. – 312 с.
3. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 377 с.
4. Рокоча В.В. Міжнародна економіка. – К.: Таксон 2000. – 320 с.
5. Жуков С.В. Развивающиеся страны: сфера услуг и экономический рост. – М: Наука, 1991.
6. Киреев А. Международная экономика. – М., 1998. – Т. І.
7. Мазаракі А.А., Ващенко Н.П. Світовий ринок товарів і послуг. – Київ, 1996.
8. Никифорова Н.В. Услуги в системе мировой торговли. – М., 1990.
9. Фомичев В.И. Международная торговля. – М., 1998.
10. Зайончик Л.Г., Усаченко А.С. Рынок транспортных услуг. – Киев, 1994.
11. Гуляев В. Г. Туристские перевозки. – М., 1998.
12. Безуглова М.А. Транспортные услуги в международной торговле. – Мурманск, 2001.
13. Колесников А. Перспективы для транзита // Порты Украины. – 2007. – №5. – с. 17-19.
14. Корниенко В.В., Стратегическое значение Украины в системе международных транспортных потоков стран-участниц СНГ // Альманах международного экспедитора.– №1. – 2007. –Одесса. – с. 19-24.
15. СТА Логистик, Общие тенденции развития транспортно-логистического сервиса – Украина.// http://www.sta-logistic.by/infocenter/articles-417.html
16. Туристические услуги в системе международной торговли Украины // Экономика Украины.– №8.– Август, 2005.– с. 13-17.