У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в ній 10 українськими банками. Вступний внесок для кожного банку — 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків становив 250 тис. дол. США.
Міжнародні фінансові ресурси поділяються на офіційні й приватні, що формують борги і ті, що боргів не створюють. Останніми є безповоротні позики (дарунки або гранти), а також прямі іноземні інвестиції та частина портфельних інвестицій, вкладених в акціонерний капітал.[20]
Основним функціональним простором зовнішніх позичкових ресурсів виступає міжнародний ринок позичкових капіталів. Це ринок грошових ресурсів, учасниками якого є іноземні стосовно даної країни юридичні й фізичні особи (нерезиденти).
Міжнародний ринок позичкових капіталів — це сьогодні глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетворився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фактор господарського життя.
Головним джерелом акумулювання грошових ресурсів виступають промислово розвинуті країни та їхні агенти. Вони ж є і головними одержувачами міжнародних фінансових ресурсів. Значним і динамічним сегментом міжнародного ринку позичкових капіталів виступає ринок синдикованих позик, принципом діяльності якого є створення синдикатів, пулів або консорціумів для надання великих банківських кредитів.
Другим сегментом міжнародного ринку позичкового капіталу виступають ринки міжнародних середньострокових і довготермінових цінних паперів — бондів (облігацій), векселів, акцій, купівля національних облігацій нерезидентами та ін.[18]
Міжнародні бонди, або облігації, поділяються на іноземні та євробонди.
Іноземні бонди продаються за межами країни-позичальника, у національному фінансовому центрі й у валюті країни-позикодавця.
На ринку євробондів випускаються і продаються облігаційні зобов'язання, виражені в євровалютах. До його складу входять євроемісія і вторинний ринок. Євробонди гарантуються або виносяться на ринок на користь позичальника синдикатом банків із різних країн і розміщуються в країнах, які відрізняються від валюти позики. Ринок євробондів не має національних кордонів. В обігу переважають бонди з фіксованою відсотковою ставкою, меншу частину від загального обсягу складають бонди з плаваючою ставкою. Цей ринок розпочав свою діяльність у 1963 р.
Останніми роками набули поширення бонди, конвертовані в акції, або з правом обміну на акції, як титули власності у формі національного капіталу. Значно зросла частка євробондів в ЕКЮ та євро. Серед позичальників на ринку облігацій зростає кількість приватних корпорацій і банків, а також регіональних організацій, у тому числі ЄС[5]
Отже, у сьогоднішніх умовах лібералізації міждержавного обміну товарів, послуг та капіталів відбувається інтенсивний процес глобалізації фінансових ринків.
Висновок
Проблема глобалізації міжнародних фінансів на сьогодні ще недостатньо викристалізувалася для того, щоб однозначно її тлумачити. За цим поняттям стоїть багато реальних явищ і процесів, а також складних проблем, які торкаються всього людства і які є вирішальною складовою сукупності глобальних проблем сучасності. Проте вже давно відомо, що глобалізація являється однією з основних причин виникнення міжнародних фінансів.[7]
На сьогодні весь світ зв’язаний сіткою взаємодіючих міжнародних організацій та міжнародних інституцій. Як міжнародні економічні організації, так і фінансові інститути забезпечують централізацію певної частини міжнародних фінансових ресурсів для забезпечення потреб світового господарства. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового господарства в цілому, а не окремих країн, якими б важливими ті інтереси для цих країн не були. При цьому інтереси окремих країн на стадії розгляду та затвердження таких проектів і програм обов'язково присутні. До основних фінансових організацій відносяться : Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) Економічна комісія для Африки (ЕКА)Організації економічного співробітництва і розвитку. Міжнародне енергетичне агентство(МЕА),Організація країн— експортерів нафти(ОПЕК),НАФТА—Північноамериканська зона вільної торгівлі, Чорноморське економічне співтовариство(ЧЕС),Співдружність Незалежних Держав(СНД), Європейського Союзу, Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд розвитку, Європейський інвестиційний фонд.
До основних фінансових інституцій відносяться: Банк міжнародних розрахунків (БМР), Міжнародний валютний фонд (МВФ),Міжнародний банк реконструкцій і розвитку(МБРР),Світовий банк(СБ),Міжнародна асоціація розвитку(МАР), Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).
Міжнародний фінансовий ринок є системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.
Операції на міжнародному фінансовому ринку з деякою мірою умовності можна поділити на дві великі групи — кредитні й інвестиційні. Відповідно можна виділити і два сектори цього ринку: сектор кредитів і сектор цінних паперів, за допомогою яких здійснюється процес інвестування. З іншого боку, залежно від термінів реалізації майнових прав — короткі (до одного року) і тривалі, розрізняють грошовий (валютний) і фондовий ринок капіталів
Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іноземних валютах.
Міжнародний ринок позичкових капіталів — це сьогодні глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн приватними позикодавцями на принципах ринкової конкуренції.
Список використаної літератури
1 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2001р,№3,ст.13-21.В.Корнєєв. «Причини виникнення міжнародних фінансів»
2 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2002р.,№4 ст.17-21.Ю.Ковбасюк. «Участь Європейського Банку Реконструкції і розвитку в реформуванні економіки України»
3 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2002р,№4 ст.22-25.В.Струніна «У контексті співробітництва України з Міжнародними Фінансовими організаціями.»
4 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2002р. ,№ 5 ст.42-46. Грищенко А.А. «Валютний ринок,як частина міжнародного фінансового ринку.»
5 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2005р., № 7 ст.35-43 Редькін О.С. «Ринки міжнародних середньострокових і довготермінових цінних паперів , як другий сегментом міжнародного ринку позичкового капіталу»
6 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2007р ,№ 8 ст. 36-42. Парнюк В.О. «.Україна та міжнародні організації.»
7 Політико-економічний журнал «Економіка України» за 2007р,№ 12 ст112-117.Зражевська Н.В. «Глобалізація-неминучий процес сьогодення»
8 .«Фінанси України»,за 2004р.,№ 7 ст.36-46.Колосова В.П. «Стратегія допомоги Світового Банку».
9 .«Фінанси України», за 2004р.,№ 8 ст.19-24.Базілевич Д.С. «Проблематика зовнішнього фінансування :деякі теоретичні підходи.»
10 .«Фінанси України», за 2005р., № 5 ст. 130-140.Краснікова Н.О. «Формування системи міжнародних фінансів в умовах лібералізації економіки.»
11 .«Фінанси України» за 2005р,№ 5, ст..140-146.Кокісаров О.В. «Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС»
12 .«Фінанси України», за 2005р.,№ 5 ст.147-154.Галан Н.І. «Державна підтримка малих та середніх підприємств в ЄС.»
13 .«Фінанси України» за 2006р.,№5 ст.21-31.Лютий І.О.Міщенко В.І. «Проблеми розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку та інтеграційний курс України.»
14 ."Фінанси України." за 2006 рік, № 6 ст.57-61.Козюк В.В. «Фіскальна політика в Європейському валютному союзі: проблеми автоматичної стабілізації та корвенгенції.»
15 «Фінанси України» за 2006рік, № 12 ст.130-138. Колосова В.П. «Україна в Чорноморському банку торгівлі та розвитку: перспективи співробітництва»
16 Авдокушин Е.Ф. Международные зкономические отношения Учеб. пособие. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 1997.-352с.
17 Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. — К.: Либідь, 1995.-225с.
18 Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002р.-267с.
19 Василик ОД. Теорія фінансів. — К.: НІОС, 2005.-178с.
20 Іванов В.М. Фінансовий ринок. — К.: МАУП, 2006.-223с.
21 Климко Г.Н. та ін. Проблеми інтеграції України в міжнародний поділ праці. — К.: Посередник, 1999.-345с.
22 Лютий І.О. Валютна політика та перспективи входження України в міжнародне економічне співтовариство. — К., 2004.-252с.
23 Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник / А.С. Філіпенко, СЯ. Боринець, В.А. Вергун та ін. — К.: Либідь, 1996.-225с.
24 Міжнародні фінанси. Запитання і відповіді. — Одеса, 2007.-128с.
25 Моисеев АЛ. Международные кредитно-финансовые организации. Правовые аспекты их деятельности. — М.: НИМП, 2004.-367с.
26 Наговицын А.Г., Иванов В.В. Валютний курс. Факторы. Динамика. Прогнозирование. — М.: ИНФРА-М, 2007.-289с.