| Назва етапів фінансування | Види фондів | ||
| Інвестиційні компанії малого бізнесу | "незалежні" венчурні фонди | Венчурні фонди корпорації | |
| Достартове | 5,1 | 11,9 | 16,9 |
| Стартове | 22,9 | 32,9 | 28,0 |
| Підготовчий етап | 31,8 | 26,3 | 24,2 |
| Основний етап | 17,2 | 12,0 | 13,4 |
| Звужене | 15,9 | 13,2 | 15,3 |
| Інші етапи | 7,1 | 3,7 | 2,2 |
| Усього | 100 | 100 | 100 |
Як бачимо, інвестиційні компанії малого бізнесу не дозволяють собі витрачати багато коштів на достартове фінансування, адже цей етап має найвищий ступінь розвитку. Основна частина капіталу витрачається на стартове і розширене фінансування.
Слід зазначити, що більше ніж 50-річний період розвитку венчурного підприємництва в розвинутих країнах світу дає багатий матеріал для досліджень і значно ускладнює їх, оскільки кожна країна має свої особливості в організації такої діяльності та власні проблеми, які намагається вирішити.
Попит на венчурний капітал в останні роки спричинив адекватне зростання кількості його джерел, тобто зміст венчурного фінансування реалізується в різноманітних формах.
Наприклад, у Франції венчурні фонди податком не обкладаються, а учасники сплачують податок на курсову різницю і податок на прибуток.
Протягом останніх двадцяти п’яти років венчурний капітал в Європі розвивався дуже швидкими темпами.
Венчурні фонди Європи спрямовують свої інвестиції у такі галузі:
- виробництво товарів народного споживання – 18,3%;
- виробництво промислової продукції – 18,4%;
- зв'язок, комп’ютери, електроніка – 15,5%;
- фінансові послуги – 6,3%.
На відміну від американських фондів, західноєвропейські вкладають свої кошти у зрілі фірми, які себе добре зарекомендували.
Згідно із статистичними даними в Європі існують такі методи виходу незалежних фондів з венчурного бізнесу: продаж акцій, продаж фірми стратегічному інвестору, інші форми продажу, списано за збитки.
Багато західноєвропейських країн почали активно стимулювати індивідуальних та інституційних інвесторів з тим, щоб вони вкладали свої заощадження у венчурні трасти [63].
Основною формою фінансування венчурних підприємств є придбання інвестиційними компаніями венчурного капіталу та приватними інвесторами пакета акцій. Якщо справи венчурного підприємства йдуть успішно, то воно має змогу публічного продажу акцій, а компанія, яка володіє пакетом акцій цього підприємства, отримує величезні доходи за рахунок значного зростання ціни акцій.
Керівництво компанії венчурного капіталу досить вибагливо підходить до вибору венчурних проектів з метою їх подальшого фінансування. Для цього використовуються спеціальні критерії, за допомогою яких проводиться відбір. При доборі інноваційних проектів для можливого інвестування враховуються насамперед ділові та професійні якості керівника малої наукомісткої фірми, потім характер нововведення та його потенціал.
Ризиковий капітал найчастіше надається двом категоріям малих фірм: тим, які викуплені у власників ("бай-аут"); новим фірмам, заснованим співробітниками відомих наукомістких кооперацій, націлених уже як незалежні підприємці реалізувати ідеї і розробки ("спін-оф").
Залежно від інвестиційних перспектив виокремлюють три типи венчурних підприємств:
- "низько потенційні" підприємства для венчурного капіталу, прибутки яких за 5 років становлять 50 млн. дол.;
- "венчури середнього ризику", прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн. дол. щорічно;
- "високо потенційні підприємства", які мають понад 50 млн. дол. щорічного прибутку впродовж 5 років.
Малі венчурні фірми не випадково є головним об’єктом ризикового капіталу. У колі експертів і представників ділового світу існує думка про високу ефективність наково-дослідних робіт у таких фірмах.
Досвід високо розвинутих країн показує, що стратегічний альянс підприємств з венчурним капіталом приводить до значних економічних результатів.
Слід зазначити, що, незалежно від організаційної форми, венчурні фірми є тимчасовими структурами, які націлені на певний кінцевий результат діяльності, вирішення конкретної проблеми. Адже самі венчурні фірми не здатні налагодити серійний випуск нової продукції [37].
З допомогою венчурного фінансування при оперативній організації внутрішніх і зовнішніх ризиків підрозділів корпорації стають активнішими у завоюванні нових сфер.
За останні роки значного поширення дістала форма об’єднання венчурних підприємств та інших суб’єктів господарювання у науково-дослідні консорціуми, тобто тимчасові статутні об’єднання із здійснення науково-технічних розробок [75].
Розглянемо особливості діяльності венчурного бізнесу у деяких країнах Європи.
Німеччина
До 2001 року Німеччина була другою за величиною європейською індустрією венчурного капіталу, після Великобританії. В Мюнхені були розроблено один з найуспішніших кластерів Європи венчурного капіталу підтримки бізнесу технології. Німеччина розробила свій венчурний капітал в основному в період після возз'єднання країни. На своєму піку у 2001 році, в німецькій асоціації венчурного капіталу було 215 членів. Кількість активних інвесторів венчурного капіталу знизилася протягом останніх двох років.
Німецька індустрія венчурного капіталу відображає регіоналізм більш широких економічних і політичних структур країни. Найвища концентрація інвесторів венчурного капіталу в Мюнхені та Берліні, а також кластери у Франкфурті, Штутгарті і Кельні. Ці кластери характеризуються наявністю великих промислових корпорацій, які є джерелами спін-аут, спільних підприємств, клієнтів і постачальників можливостей (таких як Siemens у Берліні та Мюнхені, BMW в Мюнхені і "Байєр" в Кельні, Бонні та Дюссельдорфі); концентрації установ технічних досліджень і регіональних урядів, таких як Баварія.
Безпосередня роль національних та регіональних органів влади в галузі венчурного капіталу була менш значною. Тим не менш, інститути Макса Планка і Фраунгофера були зацікавлені в комерціалізації технологій через створення нових компаній і федеральний уряд профінансував створення зброї, присвяченої комерціалізації тих чи інших науково-дослідних установ.
Проте, здебільшого вплив уряду, як федерального так і регіонального, з питань венчурного капіталу був непрямим. Федеральна політика заохочення формування нових підприємств - таких, як наявність пільгових кредитів - була значним стимулом для венчурного інвестування, оскільки вона спотворює фінансову віддачу від інвестованої компанії на користь комерційних інвесторів. Регіональний уряд справив значний вплив на регіональні банки і ощадні установи.
Однак, як федеральні так і регіональні політики уряду, сприяли і спотворенню ринку венчурного капіталу в Німеччині шляхом створення великої кількості фондів венчурного капіталу на ранніх стадіях. Навіть якщо всі ці підприємства мали відмінну технологію, сильний ринковий потенціал і грамотний менеджмент – не було достатньо коштів для їх фінансування [20].
Франція
У 2010 році Франція досягла найбільшого високого рівня розвитку венчурного капіталу з 2000 року. У фонди венчурного капіталу було вкладено близько 1050 млн. євро у 2010 (у порівнянні з 910 млн. євро у 2009). Це найвищий обсяг з 2000 року, коли венчурний капітал досягнув 1140 млн.євро.
Розглянемо обсяг ризикових інвестицій протягом останніх шести семестрів за останні 3 роки.
2008: 470 млн. євро (1 семестр), 556 млн. євро (2-й семестр)
2009: 503 млн. євро (1 семестр), 407 млн. євро (2-й семестр)
2010: 515 млн. євро (1 семестр), 532 млн. євро (2-й семестр)
У столиці здебільшого представлені місцеві інвестиційні фонди, або FIP (Fonds d'Investissement де proximité) та інноваційні фонди, або FCPI (Fonds комун де розміщення Dans l'інновації). Справді, у другій половині 2010 року, МІФ і ІФ представляли 62,5% інвестицій.
Здебільшого здійснення венчурних інвестицій здійснюється на останній стадії, або на другій стадій, замість інвестицій на ранньому етапі. Рання стадія складає лише 7% від інвестицій венчурного капіталу за останні десять місяців 2010 року.
Охорона здоров'я, наука та фармацевтична промисловість становлять майже 25% інвестицій в основний капітал підприємства.
Інноваційні фонди контролюють приблизно 60% венчурного інвестування в Франції [84].
Іспанія
Хоча підприємницький сектор в столиці Іспанії швидко зростає, так як уряд запровадив деякі податкові пільги в 1999 році, там була сильна концентрація незрілих фірм. Іспанія є однією з тих країн, де найменше зосереджено венчурних інвестицій серед усіх країн ОЕСР.
Основна частка приватних інвестицій в акціонерний капітал іде на розширення фази компаній, які зазвичай складають від 60% до 70% від вкладеного капіталу і загальної пропозиції.
Іспанія зіткнулася з труднощами у напрямку капітальних вкладень в підприємства ще в ранній стадії компаній.
Венчурні фонди країни мають значний ряд недоліків. Тож існуюча необхідність приросту капіталу податкових пільг буде введена для індивідуальних інвесторів [42].
Для отримання податкових пільг, які кріпляться до іспанських фондів венчурного капіталу юридичної особи повинні відповідати наступним критеріям:
- мінімальний статутний капітал: фонди венчурного капіталу повинні мати статутний капітал призначеної суми;
- активи: 60% активів фондів венчурного капіталу повинні брати участь в акціях цільових компаній або часток в інших компаній.
- адміністративне твердження: Для того щоб отримати спеціальний податковий режим фонди венчурного капіталу повинні отримати попереднє схвалення та бути зареєстрованими в Міністерстві економіки і фінансів.
Фонди венчурного капіталу Іспанії користуються такими податковими режимами: корпоративний прибутковий податок; податок на приріст капіталу та утримуваний податок [82].